Рішення

від 14.07.2014 по справі 906/557/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" липня 2014 р. Справа № 906/557/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Левик В.А. (голова правління)

від відповідача: Мельничук Л.В. (довіреність №21 від 01.07.14)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Споживчого товариства "Хлібодар-Полісся" (м.Чуднів, Житомирська область)

до Чуднівського підприємства "Харчовик" (смт.Чуднів Житомирська область)

про стягнення 201839,52 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 201839,52 грн. заборгованості за договором №ХП-001/2011 від 08.04.11., з яких: 174641,55 грн. - основний борг, 13610,66 грн. - 3% річних, 13587,31 грн. - пеня.

В судовому засіданні 14.07.14 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає з наступних підстав: до розрахунку заборгованості включено видаткову накладну №3638 від 05.12.11, яка не стосується договору №ХП-001/2011 від 08.04.11; до розрахунку включено автопослуги на суму 43448,11грн., однак жодного звіту про надані автопослуги не надавалось; суми пені та річних обраховані з урахуванням видаткової накладної №3638 від 05.12.11 та автопослуг; сума пені обрахована за межами строку позовної давності; вимог про сплату заборгованості відповідач не отримував. Просить застосувати строки позовної давності до вимоги про стягнення пені.

14.07.14 до суду надійшло клопотання представника відповідача Беседовської Л.В. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.

За нормами ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб, крім керівника підприємства та організації, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки інтереси відповідача у судовому засіданні 14.07.14 представляє його уповноважений представник за довіреністю.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2011 року між Споживчим товариством "Хлібодар-Полісся" (виконавець/позивач) та Чуднівським підприємством "Харчовик" (замовник/відповідач) укладено договір на переробку давальницької сировини №ХП-001/2011, за п.1.1 якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи по переробці борошна у хлібобулочні вироби, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію і сплатити вартість робіт виконавця (а.с.7).

За п.3.6 договору, здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами на протязі одної години з моменту повідомлення замовника про виконання замовлення по переробці давальницької сировини на складі виконавця, про що складається акт за участю представників сторін.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з переробки давальницької сировини на загальну суму 105729,43грн. та автопослуги на загальну суму 46862,75грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками Актами надання послуг №460 від 30.04.11, №1610 від 01.06.11, №1611 від 30.06.11, №1961 від 31.07.11, №1579 від 31.08.11, №4287 та №4288 від 05.12.11 (а.с.10-16).

Згідно п.4.3 договору, оплата робіт з переробки сировини проводиться замовником на протязі 3 робочих днів з моменту постачання готової продукції.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, утворилась заборгованість за надані позивачем послуги в загальному розмірі 152592,18грн.

На заперечення відповідача щодо стягнення боргу за надані позивачем автопослуги слід зазначити наступне.

В додатковій угоді від 01.06.11 до договору №ХП-001/2011, передбачено, що позивач окрім послуг визначених основним договором, надає автопослуги.

В Актах, які складені та підписані сторонами на виконання умов договору також зазначено, що до послуг, які надавав відповідач в межах договору входять також автопослуги.

Звідси, автопослуги, які зазначені в актах, надавались позивачем на виконання умов договору, є складовою частиною послуг, які надавав позивач, тому підлягають оплаті на умовах договору.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Договір на переробку давальницької сировини №ХП-001/2011 має ознаки договору про надання послуг.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 152592,18грн., за надані автопослуги та послуги з переробки сировини, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.3 договору просить стягнути з відповідача пеню.

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені.

За нормами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.258 ч.2 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, згідно ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що пеня нарахована позивачем за період з 03.05.11 по 08.06.12, позовну заяву до суду подано 26.04.14 (згідно відтиску штампу поштового відділення на поштовому конверті), позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, тому у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 22049,37грн. боргу за відпущений відповідачу товар по видатковій накладній №3638 від 05.12.11 (а.с.17).

Не дивлячись на те, що накладна містить посилання на договір, поставка товару за цією накладною відбулась не на виконання договору на переробку давальницької сировини №ХП-001/2011 від 08.04.11, оскільки поставка товару виходить за межі предмету вказаного договору.

Суд приходить до висновку, що поставка за цією накладною відбулася за усною домовленістю сторін.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Пунктом 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", передбачено, що якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Відповідач 05.12.11 отримав від позивача товар по накладній №3638 на суму 22049,37грн., що підтверджується підписом представника та печаткою відповідача, отже, строк оплати настав 05.12.11.

Доказів оплати отриманого товару по вказаній накладній суду не надано.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 22049,37грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 22049,37грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Сторони не надали жодних документів, які б підтвердили погодження між ними умов такої відповідальності.

Оскільки сторони не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 22049,37грн боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача 13610,66грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

В даному випадку відповідач порушив грошове зобов'язання зі сплати відповідачу 152592,18грн. за надані автопослуги та послуги з переробки сировини, 22049,37грн. за отриманий товар по видатковій накладній №3638 від 05.12.11.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечення відповідача спростовується вищевикладеним. Відповідач доказів сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 188252,21грн., з яких: 174641,55грн. боргу, 13610,66грн. річних. В частині вимоги про стягнення 13587,31грн. пені слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог .

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Чуднівського підприємства "Харчовик" (13200,Житомирська область, смт.Чуднів, вул.Робітнича,44; код 01730373) на користь Споживчого товариства "Хлібодар-Полісся" (13200, Житомирська область, смт.Чуднів, вул.Робітнича,44; код 37155773): ) :

- 174641,55 грн. основного боргу;

- 13610,66 грн. річних;

- 3765,04 грн. витрат по оплаті судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 13587,31 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.07.14

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 - в справу