Постанова

від 25.10.2007 по справі 2-а-38/07

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ     МІСЬКИЙ    СУД ОДЕСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа

№2-а-38/07

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 жовтня 2007р.

Теплодарський міський суд Одеської області в складі: головуючої - судді

Мисливої Л.М. ,  при секретарі - Мельник

А.В.,  за участю представника позивача -

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Теплодарі адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого

комітету Теплодарської міської ради Одеської області,  третя особа -Головне управління Державного

казначейства України в Одеській області, 

про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої разової

щорічної грошової допомоги в сумі 4 705 грн.,

встановив:

У серпні 2007р. позивач звернувся до суду з вищевказаним

позовом,  мотивуючи тим,  що він, 

як учасник бойових дій має право на пільги,  встановлені законодавством України для

ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від

24.12.1998р.). Відповідно до ч.5  ст. 12

Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" від

22.10.1993р. №3551-ХП,  щорічно до 5

травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі

п'яти мінімальних пенсій за віком. 

Незважаючи на зазначену норму закону,  без урахування розміру мінімальних

пенсій,  які встановлювалися на

2005,  2006 та 2007 роки,  відповідачем з посиланням на Закони України

"Про державний бюджет України" на відповідні роки,  зазначена допомога була виплачена у 2005 та

2006 роках - в розмірі по 250 грн. за кожен рік,  у 2007 році - 280 грн.,  а всього 780 грн. Таким чином,  та з урахуванням вимог ч.3  ст. 2 Закону України "Про статус

ветеранів війни,  гарантії їх соціального

захисту",  якою передбачено,  що нормативні акти органів державної влади і

органів місцевого самоврядування,  які

обмежують права і пільги ветеранів війни, 

є незаконними,  позивач вважає дії

відповідача протиправними. Також позивач вважає,  що при виплаті разової грошової допомоги

відповідачу необхідно виходити з правової позиції Конституційного Суду

України,  викладених в рішенні

№20-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі за конституційним поданням 54 народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень  ст. 

ст.  44, 47, 78, 80 Закону України

"Про державний бюджет України на 2004 рік" та конституційного подання

Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень 4.2, 3, 4 

ст. 78 Закону України "Про державний бюджет України на 2004

рік",  якими встановлено,  що у 2004 році виплата щорічної разової

грошової допомоги відповідно до Закону України №3551-X11 здійснюється учасникам бойових дій у сумі 120 грн. та

в рішенні №6-рп/2007 від 9.07.2007р. у справі за конституційним поданням 46

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень  ст.  ст. 

29,  36,  ч.2 

ст.  56,  ч. 2 

ст.  62,  ч.1 

ст.  66,  п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43,

44, 45, 46  ст.  71,  

ст.  98,  101, 103, 111 Закону України "Про державний

бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)

визнано такими,  що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) положення  ст.  29

останнього Закону,  за якою у 2007р.

виплата разової допомоги відповідно до Закону України №3551-Х11 здійснюється у

розмірах: інвалідам 1 групи - 450 грн., 

інвалідам 2 групи - 360 грн.,

2

інвалідам 3 групи - 300 грн., 

учасникам бойових дій - 280 грн. В зв'язку з визнанням неконституційними

положень законів,  згідно яких проводилася

виплата у 2004р. та у 2007р.,  позивач

вважає,  що аналогічним чином повинно

вирішуватися питання щодо виплати разової грошової допомоги учасникам бойових

дій за 2005-2006 роки,  тобто відповідно

до ч.5  ст. 12 Закону України №3551-X11. З зазначених

підстав ОСОБА_1. вважає,  що положення

Законів України про державний бюджет на 2005, 

2006,  2007 роки не можуть бути

застосовані,  оскільки вони суперечать

нормам Конституції Укра'щи про недопустимість звуження змісту та обсягу

існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів. За таких обставин позивач вважає, 

що відповідно до законодавства України відповідачем за 2005-2007 роки

йому повинно було бути сплачено,  як

учаснику бойових дій: у 2005 році - 332грн.х5 - 1660 грн.; у 2006 році -

359грн.х5 - 1795 грн.; у 2007 році - 406грн.х5 - 2030 грн.,  а всього 5485 грн.,  а виплачено було лише 780 грн. На підставі

викладеного представник позивача в судовому засіданні просить суд задовольнити

позов,  визнавши дії відповідача по не

донарахуванню й невиплаті разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки

протиправними та зобов'язати відповідача провести за 2005-2007 роки нарахування

й виплату йому недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,  як учаснику бойових дій,  в сумі 4705 грн.,  а також стягнути з відповідача на його

користь понесені ним судові витрати,  а

саме судовий збір в сумі 51 грн., 

витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.,  витрати, 

пов'язані з оформленням довіреності, 

в сумі 71, 79 грн.,  а всього 622

грн. 79 коп.

Відповідач в судове засідання не з'явилася,  надавши до суду письмові заперечення,  з яких вбачається,  що вимоги позивача не визнає,  зазначивши, 

що відповідно до  ст. 12 Закону

України №3551-X11 передбачено

учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачувати разову грошову допомогу у

розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, 

але п.П Закону України "Про внесення змін до Закону України

"Про статус ветеранів війни, 

гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-Х1У,  який вступив в силу з 01.01.1999р.,  роз'яснюється порядок виплати разової

грошової допомоги ветеранам війни,  який

визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України щорічно у

проекті Державного бюджету України передбачає цільові кошти,  необхідні для виплати разової грошової

допомоги ветеранам війни. Тому щорічно в Законі України "Про державний

бюджет України" на наступний рік передбачається розмір виплати щорічної

разової грошової допомоги. Відповідно до ч.2 

ст. 95 Конституції України виключно Законом України "Про державний

бюджет України" визначаються будь-які видатки на загальносуспільні

потреби,  розмір і цільове спрямування

цих видатків. Частиною 2  ст. 4 Бюджетного

кодексу України встановлено,  що при

здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів

застосовуються лише в тій частині,  в

якій вони не суперечать положенням Конституції України,  цього Кодексу та Закону України "Про

державний бюджет". У разі,  якщо

застосування пільг,  компенсацій та

гарантій для певних категорій громадян, 

у тому числі виплати грошової допомоги учасникам бойових дій та

інвалідам війни,  потребує фінансування

за рахунок коштів Державного бюджету України, 

його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом,  крім Закону України "Про Державний

бюджет України". До того ж,  при

визначенні таких обсягів повинні враховуватися вимоги  ст. 95 Конституції України щодо справедливого

і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і

збалансованості бюджету України,  тобто

суспільні потреби,  які тягнуть за собою

видатки з державного бюджету України, 

мають бути задоволені,  виходячи з

фінансових можливостей держави. Таке ж положення міститься в  ст. 22 Загальної декларації прав людини,  згідно з якою кожна людина,  як член суспільства має право на соціальне

забезпечення,  здійснення необхідних для

підтримання її гідності,  вільного

розвитку її особи прав у економічній, 

соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і

міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної

держави. Вищевикладене,  як вважає

відповідач,  не означає,  що для окремих категорій громадян,  зокрема для учасників бойових дій та

інвалідів війни,  які дійсно мають

заслуги перед державою,  не можуть бути

встановлені певні пільги,  компенсації та

гарантії,  однак їх надання є питанням

доцільності,  і залежить насамперед від

3

фінансових можливостей держави. При цьому видатки на фінансування таких

пільг,  компенсацій та гарантій,  а отже і їх розмір,  мають визначатися Законом України про

Державний бюджет України на певний рік. Одночасно відповідач зазначила,  що п.П Закону України №№367-Х1У,  яким статті 12-15 були доповнені частинами

щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня,  встановлено, 

що порядок виплати грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів

України,  а ч.1 цього ж Закону

встановлено,  що Міністерство фінансів і

Державне казначейство забезпечує щороку до 10 квітня виділення коштів

Міністерству праці та соціальної політики для виплати грошової допомоги,  передбаченої у розмірах,  встановлених законом про державний бюджет на

відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та

соціального захисту населення. З таких підстав відповідач просить відмовити

позивачу в задоволенні його адміністративного позову в повному обсязі.

Представник третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог щодо

предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державного

казначейства України в Одеській області (далі - ГУДКУ) Павлова Л.В.

в судове засідання не з'явилася,  подавши до суду письмову заяву про розгляд

справи за її відсутністю та подала до суду письмові заперечення проти

позову,  з яких вбачається,  що вимоги позивача вона не підтримує,  мотивуючи тим,  що ГУДКУ, 

як окрема юридична особа, 

самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями,  ніяких прав та законних інтересів позивача не

порушувало. Згідно Типового Положення про Головне управління Державного

казначейства України в Автономній Республіці Крим,  областях, 

містах Києві та Севастополі, 

затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4.04.06р.

№332,  Головне управління Державного

казначейства України забезпечує казначейське обслуговування державного та

місцевого бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку,  підвищення оперативності у фінансуванні

видатків в межах наявних обсягів фінансових ресурсів у державному бюджеті.

Казначейство не фінансує державні органи, 

а згідно  ст.  48 Бюджетного кодексу України здійснює лише

обслуговування державного бюджету. Відповідно ж до  ст. 22 Бюджетного кодексу України головними

розпорядниками бюджетних коштів державного бюджету є уповноважені бюджетні

установи,  а саме міністерства та інші

органи влади України в особі їх керівників, 

які розподіл коштів за напрямками видатків здійснюють самостійно.

Виплату щорічної грошової допомоги відповідно до ч.5  ст. 12 Закону України №3551-X11 здійснює

управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету

Теплодарської міської Ради Одеської області згідно покладених на них

функцій,  а не органи казначейства.

Відповідно до  ст. 23 Бюджетного кодексу

України виплати коштів з бюджету можна здійснювати лише за наявності

відповідного бюджетного призначення. Законом України про державний бюджет

України на відповідні роки виділяються кошти на виплату щорічної грошової

допомоги відповідно до Закону України №3551-X11

у твердих розмірах. Тому представник третьої особи

вважає,  що в задоволенні позову

необхідно відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає, 

що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні,  ОСОБА_1. є учасником бойових дій і має право

на пільги,  встановлені законодавством

України для ветеранів війни - учасників бойових дій (згідно посвідчення серії

НОМЕР_1 від 24.12.1998р.). Відповідно до ч.5 

ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" від

22.10.1993р. №3551-ХП щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується

разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.  Незважаючи на зазначену норму

законодавства,  без урахування розміру

мінімальних пенсій,  які встановлювалися

на 2005,  2006 та 2007 роки,  відповідачем з посиланням на Закон України

"Про державний бюджет України" на відповідні роки,  зазначена допомога була виплачена у 2005 році

- в сумі 250 грн.,  у 2006 році - в сумі

250 грн.,  у 2007 році -в сумі 280

грн.,  а всього 780 грн.,  що підтверджується довідкою від 12.08.2007

року за вих.№05-20/1462. Таким чином та з урахуванням вимог ч.3  ст. 2 Закону України №3551-Х11,  якою передбачено,  що нормативні акти органів державної влади і

органів місцевого самоврядування, 

які  обмежують права і  пільги 

ветеранів  війни,   є недійсними,   суд вважає дії відповідача

4

протиправними,  а

саме тому,  що в 2005 році розмір

мінімальної пенсії за віком, 

встановлений  ст. 28 ч.1 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9

липня 2003 року в розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до  ст. 1 Закону України "Про затвердження

прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 року №2089 становив 332

грн. на місяць на одну особу,  яка

втратила працездатність. У 2006 році відповідно до  ст. 65 Закону України "Про державний

бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум встановлений в розмірі 359

грн.,  а у 2007 році відповідно до

вимог  ст. 62 Закону України "Про

державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум встановлений у

розмірі 406 грн. Таким чином,  позивачу,  як учаснику бойових дій,  повинні бути сплачені у 2005 році - 332 грн.х

5 = 1660 грн.,  у 2006 році - 359 грн.х 5

= 1795 грн.,  у 2007 році - 406 грн.х 5 =

2030 грн.,  а всього 5485 грн.,  однак, 

як зазначалося вище,  відповідачем

було виплачено всього 780 грн. разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007

роки.

Відповідно до 

ст.  8 Конституції України вона

має вищу юридичну силу та , виходячи з вимог 

ст.  22 Конституції України,  що при прийнятті нових законів або внесенні

змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав

та свобод,  у тому числі і для ветеранів

війни,  закон відносно яких

встановив,  що нормативні акти органів

державної влади і органів місцевого самоврядування,  які обмежують права і пільги ветеранів

війни,  передбачені цим ним,  є недійсними. Також,  при задоволенні вимог позивача,  необхідно виходити з позиції Конституційного

Суду України,  який своїм рішенням №

20-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень  ст.  44, 47, 78, 80 Закону України "Про

державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням

Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень ч. 2, 3, 4  ст.  78 ЗУ "Про державний бюджет України на

2004 рік" (справа про зупинення дій або обмеження пільг,  компенсацій і гарантій) визнано таким,  що не відповідає Конституції України (є

неконституційними) положення  ст.  44 Закону України "Про державний бюджет

України на 2004 рік",  якою

встановлено,  що у 2004 році виплата

щорічної разової допомоги відповідно Закону України №3551-X11 здійснюється

учасникам бойових дій у сумі 120 грн. Також згідно з рішенням Конституційного

Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007р. у справі за конституційним поданням 46

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень  ст.  ст. 

29,  36,  ч.2 

ст.  56,  ч. 2 

ст.  62,  ч.1 

ст.  66,  п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43,

44, 45, 46  ст.  71,  

ст.  98,  101, 103, 111 Закону України "Про

державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії

громадян) визнано такими,  що не

відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  ст.  29

останнього Закону,  за якою у 2007р.

виплата разової допомоги відповідно до Закону України №3551-Х11 здійснюється у

розмірах: інвалідам 1 групи - 450 грн., 

інвалідам 2 групи - 360 грн., 

інвалідам 3 групи - 300 грн., 

учасникам бойових дій - 280 грн. В зв'язку з визнанням неконституційними

положень вказаних Законів,  згідно яких

проводилася виплата у 2004р. та у 2007р., 

аналогічним чином повинно вирішуватись питання щодо виплати грошової

допомоги учасникам бойових дій за 2005 -2006 роки,  тобто відповідно до ч. 5  ст. 12 Закону України №3551-X11.

З зазначених підстав, 

суд приходить до висновку,  що

положення Законів України "Про державний бюджет на 2005 рік,  2006 рік та 2007 рік" не можуть бути

застосовані,  оскільки вони суперечать

нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу

існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів та визнає дії відповідача по не донарахуванню й невиплаті у 2005-2007

роках разової щорічної грошової допомоги протиправними та зобов'язує

відповідача провести за 2005 -2007 роки нарахування й виплату

ОСОБА_1.недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,  як учаснику бойових дій,  у сумі 4705 грн.,  тобто з урахуванням виплат,  які були виплачені ним у 2005-2007 роках у

сумі 780 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім

судові витрати по справі в сумі 622 грн 79 коп.,  а саме за: судовий збір - в сумі 51

грн.,  витрати на правову допомогу - в

сумі 500 грн.,  витрати,  пов'язані з оформленням довіреності - в сумі

71, 79 грн.

5

На підставі наведеного, 

керуючись  ст.  8,  22 Конституції

України,   ст.  ст. 

2,  12 Закону України "Про

статус ветеранів війни,  гарантії їх

соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-X11,  рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від

01.12.2004р. та №6-рп/2007 від 9.07.2007р., 

ч.1  ст.  28 Закону України "Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування" від 9.07.2003р.,   ст.  1

Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік"

від 19.10.2004р.,   ст.  65 Закону України «Про державний бюджет

України на 2006 рік»,   ст.  62 Закону України "Про державний бюджет

України на 2007 рік",   ст.  ст. 90; 94, 158,  159, 161, 

163 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та

стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги - задовольнити

повністю.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту

населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області по

не донарахуванню й невиплаті у 2005-2007р.р. разової щорічної грошової допомоги

ОСОБА_1  протиправними.

Зобов"язати Управління праці та соціального захисту

населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області

провести нарахування й виплату                       ОСОБА_1 недоплачену

разову щорічну грошову допомогу за 2005-2007р.р.,  як учаснику бойових дій,  в сумі 4705 (чотири тисячі сімсот п"ять)

грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту

населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області на

користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати в сумі 622 грн. 79 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції

або в порядку ч.5  ст.  186 КАС України.