Рішення

від 15.07.2014 по справі 923/830/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 р. Справа № 923/830/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача - Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Голопристанський елеватор»,

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД"

про стягнення 402931,12 грн,

за участі представників:

прокуратури - Іванчук Ю.С., Антощук С.В. (прокурорів прокуратури м. Херсона),

позивача - Половінкіна О.В., Кобзаря М.П. (представників за дорученнями),

відповідача - Ярового В.Ф., Кузьоми В.В. (представників за дорученнями),

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 379893,91 грн, з яких: 323101,29 грн основної заборгованості, 5058,87 грн пені, 6449,48 грн річних, 45284,26 грн інфляційних та 22617,09 грн штрафу, обґрунтовуючи їх невиконанням зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором складського зберігання № 043/13 від 01.10.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Голопристанський елеватор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД».

Під час судового розгляду справи прокурор, скориставшись правами, наданими сторонам за статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, щодо можливого зменшення та збільшення позовних вимог, відмови від частини позову, збільшив загальну суму позову до 402931,12 грн, з яких: 323101,29 грн основної заборгованості, 41886,09 грн пені, 9209,35 грн річних та 28734,39 грн інфляційних. Таким чином, прокурор відмовився від стягнення штрафу, зменшив суму інфляційних нарахувань, збільшив суму річних та суму пені.

Відповідач відзив на позов не надав, проте його представники в судових засіданнях в усних виступах заперечили проти заявлених вимог, посилаючись на неякісне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо зберігання зерна.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 24 червня, 8, 14 та 15 липня поточного року.

Крім викладеного судом встановлено, що 1 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Голопристанський елеватор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» укладено договір складського зберігання зерна № 043/13, за умовами якого позивач зобов'язався прийняти на зберігання зернові культури врожаю 2013 року, а саме кукурудзу та сою, надавати додаткові послуги, пов'язані зі зберіганням, та повернути їх у встановлені строки, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати вартість зберігання, відвантаження та переоформлення зерна, інших додаткових послуг протягом трьох робочих днів з дня одержання виставленого позивачем рахунку. Розмір плати визначається за діючими тарифами, які зазначені у додатку № 1 до договору.

На виконання умов договору позивач згідно до актів здачі-прийняття робіт(надання послуг) № ОУ-0000083 від 17.10.2013, № ОУ-0000090 від 31.10.2013, № ОУ-0000091 від 31.10.2013, № ОУ-0000099 від 18.11.2013, № ОУ-0000100 від 18.11.2013, № ОУ-0000102 від 30.11.2013, № ОУ-0000103 від 30.11.2013, № ОУ-0000110 від 09.12.2013, № ОУ-0000115 від 31.12.2013, № ОУ-0000005 від 31.01.2014 надав відповідачу послуги на загальну суму 2286379,60 грн, що не заперечується відповідачем.

Поряд з цим, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки: № СФ-0000088 від 17.10.2013 на суму 203495,52 грн, № СФ-0000095 від 31.10.2013 на суму 221112,48 грн, № СФ-0000096 від 31.10.2013 на суму 156081,14 грн, № СФ-0000104 від 18.11.2013 на суму 34255,95 грн, № СФ-0000105 від 18.11.2013 на суму 1079180,40 грн, № СФ-0000107 від 30.11.2013 на суму 481467,36 грн, № СФ-0000108 від 30.11.2013 на суму 101,29 грн, № СФ-0000114 від 09.12.2013 на суму 31140 грн, № СФ-0000102 від 31.12.2013 на суму 66384,69 грн, № СФ-0000005 від 31.01.2014 на суму 31160,77 грн, а всього на загальну суму 2286379,60 грн.

За обліковими даними позивача відповідач розрахувався з ним частково, у зв'язку з чим заборгував 323101,29 грн.

Аналіз правовідносин між сторонами свідчить про укладення між ними договору зберігання у товарному складі, правовідносини за яким регулюються приписами статті 294 Господарського кодексу України та главою 66 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом статті 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання та до таких відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Зокрема, у відповідності до статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажедавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем основної заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором прокурором заявлено до стягнення з відповідача 41886,09 грн пені, 9209,35 грн річних та 28734,39 грн інфляційних, у зв'язку з чим, вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 ЦК України, а також статтями 229-234 ГК України.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки 9209,35 грн річних та 28734,39 грн інфляційних, суд зазначає про їх обґрунтованість, а тому позовні вимоги про їх стягнення є правомірними та підлягають задоволенню.

Відносно нарахування прокурором 41886,09 грн пені суд зазначає, що за статтею 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 того ж Кодексу передбачено, що у разі якщо розмірі штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В пункті 6.1. договору його сторонами встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, розмір штрафних санкцій договором не визначався.

Водночас, за змістом частини 2 статті 231 ГК України у випадку порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, якщо інше не передбачено законом або договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

В даному випадку, згідно з пунктом 1.4. Статуту Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим воно відноситься до державного сектору економіки.

За таких обставин, нарахування пені повинно було здійснюватися на підставі вказаних приписів статті 231 ГК України.

Проте, прокурором пеня нарахована із застосуванням подвійної облікової ставку Національного Банку України, що є неправомірним, та ця сума є меншою ніж сума пені, яка підлягає нарахуванню виходячи з її розміру 0,1 %. Правильним обрахунком пені з урахуванням встановленого законом розміру є 328328,61 грн.

Проте, враховуючи, що суд позбавлений можливості виходити за межі позову шляхом збільшення позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі, заявленому прокурором, а саме 41886,09 грн.

Заперечення відповідача про неякісне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо зберігання зерна судом до уваги не приймаються, оскільки ним не доведено цей факт шляхом надання відповідних доказів.

Враховуючи викладене та обґрунтованість позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» (адреса: 73000 м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, буд. 5; код ЄДРПОУ 36236014) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Голопристанський елеватор» (адреса: 75600 Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Елеваторна, буд. 1; код ЄДРПОУ 37568440) - 323101,29 грн основної заборгованості, 41886,09 грн пені, 9209,35 грн річних та 28734,39 грн інфляційних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» (адреса: 73000 м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, буд. 5; код ЄДРПОУ 36236014) на користь державного бюджету: рахунок 31215206783002, МФО 852010, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області, код 03500045; - 8058,62 грн судового збору.

Повне рішення підписане - 15 липня 2014 року

Суддя М.К. Закурін