Ухвала

від 12.06.2014 по справі 2а-4092/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/36767/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011

у справі № 2а-4092/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Дестені»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.08.2009 № 0004972309/0, № 0004982309/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухваленні у справі судові рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги..

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.08.2009 № 1492/23-09/32667072, про порушення норм підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст.7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: занижено валові доходи за І квартал 2007 року - ІV квартал 2008 року на загальну суму 5479898,00 грн. та занижено податкові зобов`язання із податку на додану вартість на загальну суму 1055976,00 грн. у податковому обліку за січень 2007 року - грудень 2008 року внаслідок визначення доходу від операцій з поставки послуг із оренди нежитлового приміщення ПП «Укун» за ціною, яка нижче звичайної; завищено податковий кредит у податковому обліку за травень, серпень 2008 року на загальну суму 460430,00 грн. за операціями з придбання напівфабрикату «WET-BLUE» із шкур великої рогатої худоби (ВРХ) за цінами вище звичайної ціни, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1357640,00 грн. у податковому обліку за період з І кварталу 2007 року по ІV квартал 2008 року та занижено податок на додану вартість у сумі 1473530,00 грн. у податковому обліку за період із січня 2007 року по грудень 2008 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.08.2009 № 0004972309/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 2210295,00 грн., у тому числі: 1473530,00 грн. - основний платіж та 736765,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004982309/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 2361637,00 грн., у тому числі: 1357640,00 грн. - основний платіж та 1003997,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що позивач надав у суборенду ПП «Укун» (платник єдиного податку) за договором суборенди від 03.01.2007 №1/03-01/07/0 нежитлове приміщення площею 1500 кв.м. за ціною 10000,00 грн. з ПДВ в місяць.

На підставі листа від 13.08.2009 № 912/09-09 Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ», згідно якого рівень цін з оренди офісних приміщень, що здаються в центральних районах м. Києва, становлять у 2007 році - 35-40 дол. США/м.кв., 2008 році - 35-50 дол. США/м.кв., податковий орган прийшов до висновку, що ціна суборенди за вказаним договором не відповідає рівню звичайних цін, внаслідок чого позивач занизив у податковому обліку суму валових доходів та податкових зобов`язань із податку на додану вартість.

Також, у судовому процесі встановлено, що за договором комісії від 30.05.2008 № 05/30-1, укладеним позивачем (комітент) з ПП «Літокс» (комісіонер), здійснено експорт шкіряного напівфабрикату «WET-BLUE» із шкір ВРХ сорту А,В, розміром шкури понад 2,6 кв м. у кількості 41000 кг. на загальну суму 2879639,10 грн. по 70,23 грн. за 1кг. (в еквіваленті - 14,5 дол.США). Вказаний товар був придбаний позивачем у ПП «Кожпром» за ціною 69,85 грн. за 1 кг, на наслідками чого останній виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 3436620,00 грн. (у т.ч. ПДВ 572770,00 грн.).

Відповідно до листа Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» від 20.07.2009 №7902/10/23-923 стосовно рівня світових цін та цін на внутрішньому ринку України на хромовий напівфабрикат «Вет-блу» при експорті хромового напівфабрикату «Вет-блу» із шкір ВРХ розміром більше 2,6 кв.м. з України у 2008 році відмічені наступні ціни ( в доларах США/м кв. ), на умовах поставки DAF- кордон України/ FCA - склад виробника): 1-й гатунок - 25-30 дол. США/ м. кв. На підставі інформації, наведеної у вказаному листі податковий орган, взявши цю ціну за рівень звичайних цін, зробив висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних ПП «Кожпром».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР з метою оподаткування: доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (підпункту 7.4.3 цієї статті).

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку.

Разом з тим, як встановлено у судовому процесі, за рівень звичайних цін при донарахуванні позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість відповідачем взято інформацію, надану Державним аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ».

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10.02.1996 № 124/96 (втратив чинність згідно з Указом Президента України від 05.08.2008 № 686/2008, набрав чинності 12.08.2008) Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України доручено створити Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (далі - Центр) з покладанням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Оскільки до функцій Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» не відноситься моніторинг рівня цін на внутрішньому ринку України, податковий орган помилково взяв при визначенні рівня звичайних цін інформацію вказаного центру. До того ж, нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлені обмеження щодо ціни при декларуванні платником податку на додану вартість суми податкового кредиту з метою не перевищення ціни придбання товару (послуг) рівня звичайних цін. Тому посилання податкового органу на завищення позивачем суми податкового кредиту, сформованого за наслідками операцій з придбання шкіряного напівфабрикату, з посиланням на те, що ціни придбання і реалізації на експорт позивачем шкіряного напівфабрикату не відповідають рівню звичайних цін, є недоречним. Така невідповідність може бути підставою для визначення податкових зобов'язань постачальнику шкіряного напівфабрикату.

З огляду на це висновок судів про недоведеність податковим органом факту невідповідності ціни продажу текстильних виробів рівню звичайних цін відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош