Рішення

від 14.10.2008 по справі 2-2672008

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 

№   2-267

2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 жовтня 2008 року           Диканський районий суд Полтавської

області у складі:

                      головуючої -                судді Щабельської І.В.

                      при секретарі -                       Іванченко В.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні у залі суду с-ща Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївка»

Диканського району, Диканської районної державної адміністрації та Андріївської

сільської ради Диканського району про визнання права власності на земельну

ділянку та видачу державного ату на право власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

Вказуючи на те, що у грудні 1996 року їй як члену КПС ім. Енгельса,

правонаступником якого в даний час є СТОВ «Андріївна», був виданий Сертифікат

на право на земельну частку /пай/, однак в даний час їй відмовляють у видачі

Державного акту на право власності на земельну ділянку, позивачка вернулась до

суду з позовом до відповідачів про визнання за нею права власності на земельну

ділянку, виділення земельної ділянки в натурі та видачу Державного акту.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та суду

пояснили, що з 1 листопада 1994 року позивачка працювала у ПСС ім.. Енгельса,

яка в подальшому була реформована в КСП ім.. Енгельса. 28 січня 1995 року

загальними зборами вона була прийнята в члени даного підприємства, що

підтверджується протоколом № 1. В цей час вона перебувала на лікарняному, а в подальшому

- у відпустці по догляду за дитиною, так як 05 січня 1995 року народила дитину.

26 грудня 1996 року їй був виданий Сертифікат на право на земельну частку /пай/

і з тог часу вона вважала себе власником земельної ділянки, яка перебувала у

колективній власності КСП ім.. Енгельса. В подальшому на неодноразові її усні

звернення з заявою про видачу їй Державного акту на право власності на земельну

ділянку /пай/  та виділення земельної

ділянки в натурі їй відмовляли, мотивуючи відсутністю її прізвища у списку

осіб, які мають право на земельну ділянку. Тому просили визнати за позивачкою

право власності на земельну ділянку, виділити її в натурі та видати Державний

акт на право власності на землю.

Представники відповідачів проти позову заперечували, вказавши, що позивачці

Сертифікат на право власності на земельну частку /пай/ був виданий помилково,

тому рішенням загальних зборів від 10 лютого 2000 року вона була виключена із

списку осіб, які мали право на земельну частку /пай/ на підставі того, що

фактично вона не приймала участі у трудовій діяльності сільськогосподарського

товариства і з лютого 2000 року була повідомлена про це. Доказів на

підтвердження вказаних фактів представники відповідачів суду не надали.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель,

переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і

організаціям» від 08 серпня 1995 року, паюванню підлягали сільськогосподарські

угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським

підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським

акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших

державних сільськогосподарських підприємств. Право на земельну частку /пай/

мали члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі

пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного

підприємства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право

колективної власності на землю. Видача громадянам сертифікатів на право на

земельну частку /пай/ та їх реєстрація проводяться відповідною районною

державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки /паю/ з

колективного сільськогосподарського підприємства за його заявою проводиться

відведення земельної ділянки в натурі у встановленому порядку і видається

державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі

громадянину державного ата сертифікат повертається до державної адміністрації.

В судовому засіданні достовірно було встановлено, що на час видачі на її ім'я Сертифікату на право власності на земельну частку /пай/

26 грудня 1996 року позивачка була членом КСП ім.. Енгельса Диканського району

і перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного

віку. Будь-яких доказів про виключення позивачки на той час із членів КСП

відповідачами суду подано не було. Рішення загальних зборів членів пайової

селянської спілки ім.. Енгельса від 10 лютого 2000 року про позбавлення

позивачки права на земельну частку /пай/ у зв'язку з помилковістю видачі їй

сертифікату суд до уваги не бере, так як право позивачки на земельну частку

було підтверджено ще 26 грудня 1996 року з видачею їй у передбаченому законом

порядку відповідного документа Диканською районною державною адміністрацією.

Загальні збори співвласників майна не вправі позбавити співвласника його права

на майно - в даному випадку на земельну частку. Сертифікат на право на земельну

частку /пай/ серії ПЛ № 0259040, виданий на ім'я

позивачки 26 грудня 1996 року Диканською районною державною адміністрацією, до

цього часу  не був визнаний недійсним і

для визнання його недійним передбачених законом підстав не мається. Вказаний

документ підтверджує право позивачки на земельну частку /пай/ у землях

колишнього КСП ім. Енгельса Диканського району відповідно до п. 2 вказаного

вище Указу Президента України. Цього права вона позбавлена не була, воно їй

належить, тому суд не вбачає в даний час законних підстав для повторного

визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку /пай/.

В той же час, відповідно до п. 17 розділу Х «Перехідних положень» ЗК

України сертифікат на право на земельну частку /пай/ є дійсним до виділення

земельної ділянки в натурі /на місцевості/ та видачі державного акта на право

власності на землю. Невнесення  члена

колективного сільськогосподарського підприємства до списку , що додається до

Державного акта на право колективної власності на землю не може позбавити таку

особу її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну

частку /пай/ із земель колективної власності через відсутність необхідної для

цього землі остання, відповідно до п. 7 вказаного Указу Президента  має бути надана із земель запасу, створеного

місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. При цьому,

сертифікати на право на земельну частку /пай/ отримані громадянами, вважаються

правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення

земельної частки /паю/ в натурі /на місцевості/ відповідно до законодавства.

Виходячи з того, що, відповідно до ст. 84 ЗК України вказані вище землі

запасу перебувають у державній власності і повноваження щодо розпорядження

вказаними землями мають місцеві державні адміністрації, що передбачено ст. 17

ЗК України, суд вважає необхідним позовні вимоги в  частині видачі позивачці державного акта на

право власності на землю та виділення земельної ділянки в натурі задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 17, 19 ч. 1 п. «а», 22, 25,

84, п.п. 16, 17 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, Указом Президента

України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність

сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року,

ст.ст. 10, 59, 60,  208-209, 212-215 ЦПК

України,  суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Диканську районну державну адміністрацію Полтавської області

видати позивачці ОСОБА_1 Державний акт на право власності на землю відповідно

до виданого на її ім'я 26 грудня 1996 року Диканською районною державною

адміністрацією Сертифіката на право на земельну частку /пай/ серії ПЛ №

0259040, виділивши їй земельну ділянку в натурі /на місцевості/.

Рішення

може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі

через Диканський районний суд  протягом

10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання

апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне

оскарження.

          Головуюча:   

(підпис)

Копія вірно:

Суддя Диканського

районного суду:                                                                         

І.В.Щабельська

Д О В І Д К А

         Рішення Диканського районного суду від

14 жовтня 2008 року вступило в законну силу 25 жовтня 2008 року.

         Оригінал рішення зберігається в цивільній справі №

2-267/2008 року в Диканському районному суді.

Суддя Диканського                                                                              

районного суду                                                                     І.В.Щабельська