Рішення

від 18.06.2014 по справі 175/1559/14-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/1559/14-ц

Провадження № 2/175/588/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Шабанова А. М.,

при секретарі - Ратушній Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, управління Державного земельного агентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-ті особи: ОСОБА_3, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та Державних актів на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, управління Державного земельного агентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

ОСОБА_2 не погодився з позовом ОСОБА_1 та звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, 3-ті особи: ОСОБА_3, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та Державних актів на право власності на земельну ділянку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд визнати недійним Державний акт на право приватної власності на землю ІV-ДП №074272 виданий Кіровською селищною народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області 24.03.2003 року на підставі рішення 4 сесії 24 скликання Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 25.10.2002 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5984 на ім'я ОСОБА_2. Зустрічного позову не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні у зв'язку із необґрунтованістю.

Представник відповідача у судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив суд визнати недійсним з моменту укладення Договір дарування земельної ділянки укладений 01.04.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстрований номер 1345; визнати недійсним Акт про право власності серії ЯЕ №169884 виданий 27.11.2009 року відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер 1221455400:02:010:0471 та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №010912006356; визнати недійсним акт про право власності серії ЯЕ №1698850 виданий 27.11.2009 року відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1200 га кадастровий номер 1221455400:02:010:0470 та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010912006357.

Представник 3-ї особи ОСОБА_3 просив суд у задоволенні обох позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, та подав клопотання про залишення первісної та зустрічної позовної заяв без розгляду.

Представник 3-ї особи Кіровської селищної ради, підтримала клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та подала до суду докази, на її думку, подвійної приватизації ОСОБА_2 спірної земельної ділянки - заяву останнього від 23.10.2014 р. про дозвіл на приватизацію земельної ділянки, на які знаходиться його садиба, договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений 27.08.2002 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_7 реєстровий № 2241 та державний акт на право приватної власності на землю (бланк серія Р1 № 147042), виданий 02.09.2002 р. Кіровською селищною радою ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5879.

Представник Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області та приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, причину своєї неявки у судове засідання суду не повідомили.

Суд, вислухавши у судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, вважає, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів необхідно відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.08.2002 р. ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_7 реєстровий № 2239, придбав у гр. ОСОБА_6 будинок АДРЕСА_1. Право власності на даний будинок зареєстровано за ним в комунальному підприємстві «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області 05.09.2002 р. в реєстровій книзі 9 за реєстровим номером № 32, реєстраційний номер 25802693.

Також 27.08.2002 р., за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_7 реєстровий № 2241 він придбав у неї земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,15 га, в т. ч. 0,119 га - сільськогосподарських угідь, де 0,091 га ріллі та 0,028 га багаторічних насаджень і 0,031 га - під будівлями лісами та іншими угіддями. Дана ділянка належала ОСОБА_6 згідно Державного акту на право приватної власності на землю (бланк серії ІІ-ДП 101283), виданого 24.11.2000 р. Кіровською селищною радою на підставі рішення її виконкому № 133 від 24.11.1999 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4901.

02.09.2002 р., на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_2 було видано Державний акт на право приватної власності на землю (бланк серія Р1 № 147042) зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5879.

Разом з тим ч. ч. 1, 3 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції від 20.12.2001 р. визначено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

П. п. 1.13., 1.14., Інструкції в редакції від 19.02.2002 р. визначено, що складання державного акта на право приватної власності на землю при переоформленні правоустановних документів на земельну ділянку, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Суду не надано доказів відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією при переоформленні правоустановних документів на земельну ділянку з ОСОБА_6 на ОСОБА_2

Відтак суд погоджується з твердженням представника ОСОБА_2, що останній не мав права нею користуватися.

Заявою від 23.10.2002 р. він просив у Кіровської селищної ради дозволу на приватизацію земельної ділянки, на які знаходиться його садиба із розрахунку 1 500,00 кв. м. - по догляду за будівлями, 1 200,00 кв. м. - для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно з ст. ст. 78 - 81, 116, 118, 121 ЗК України в редакції від 20.12.2001 р. право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суб'єктами права власності на землю є: громадяни - на землі приватної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка у межах норм безоплатної приватизації), подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селищах - не більше 0,15 гектара.

Рішенням Кіровської селищної ради народних депутатів (4 сесія 24 скликання) від 25.10.2002 р. заява ОСОБА_2 задоволена, вирішено передати йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 1500 м. кв. по догляду за будинком по АДРЕСА_1 та ділянку площею 1200 м. кв. для ведення особистого підсобного господарства.

На підставі останнього йому і був виданий акт, оспорюваний за первісним позовом.

Докази скасування чи визнання цього рішення недійсним у суду відсутні.

Як вбачається зі змісту доданого до первісного позову Акту встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність, складеного 27.10.2002 р. інженером-землевпорядником ОСОБА_8 за участю представника відділу земельних ресурсів Дніпропетровського району Безкровного В. М., представника Кіровської селищної ради Матвієнко Н.К., ОСОБА_2 та суміжних землевласників - гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_12, останні, своїми підписами в Акті, погодилися із встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,270 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Доказів протилежного ОСОБА_1, Кіровська селищна рада та ОСОБА_3 суду не надали, питання про проведення відповідних експертиз не ставили.

Суд не може прийняти як доказ лист № 40 від 13.09.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельні реформи», в якому зазначається, що за результатами співставлення зйомки, проведеної на замовлення ОСОБА_11 з даними індексно-кадастрової карти району, виявлено накладення ділянки ОСОБА_1 на її ділянку площею 0,0466 га. З його змісту незрозуміло, в який період часу відбулося таке накладення. Крім того, на момент видачі ОСОБА_2 спірного акту, законодавством не визначалося поняття індексної кадастрової карти, ні, відповідно, доступу до неї чи отримання інформації з неї. Порядок складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1117 лише 08 грудня 2010 р.

Аналогічно суд розглядає дані, наведені в листі № 22/1 від 22.10.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив». Зокрема йому не була надана технічна документація із землеустрою щодо переоформлення ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Це виключає надання правової оцінки твердженню, що зміна її конфігурації відбулася в порушення приписів ч. 2 ст. 186 ЗК України та ст. 31 Закону України «Про землеустрій», в т. ч. через проведення відповідних експертиз. Крім того, наведене в листі твердження про те, що рішення Кіровської селищної ради народних депутатів (4 сесія 24 скликання) від 25.10.2002 р. стосувалося ОСОБА_13, а не ОСОБА_2, не підтверджується змістом самого рішення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення вимог ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження своїх доводів у первісній позовній заяві, позовна заява не відповідає дійсності та фактичним даним, а тому суд приходить до виноску про необґрунтованість позовних вимог, та відмовляє у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

Що ж до клопотання ОСОБА_2 про застосування до вимог за первісним позовом наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на недоведеність позову, про що зазначено вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення даного клопотання.

Також судом встановлено, що 01.04.2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений нотаріусом ОСОБА_4 за реєстровим № 1345. За його умовами ОСОБА_2 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,270 га, за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,150 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,120 га. Факт прийняття останнім земельної ділянки засвідчується отриманням ним від відповідача примірника договору дарування після його підписання.

Дана земельна ділянка належала останньому на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 074272, виданим 04.03.2003 р. Кіровською селищною радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі її рішення 4 (сесія 24 скликання) від 23.10.2002 р. та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 5984.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 78, п. а) ч. 1 ст. 80, п. а) ч. 1 ст. 81, п. а) ч. 1 ст. 90 ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. ст. 131-132, 210 ЗК України в редакції від 15.01.2009 р., що діяла на момент укладення оспорюваного правочину, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) зобов'язання сторін. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку дарування земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Зі змісту ст. 717, ч. 1 ст. 718, ч. 2 ст. 719, ч. 1 ст. 720, ч. ч. 1, 4 ст. 722 Цивільного кодексу України випливає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Дарунком можуть бути нерухомі речі.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

П. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» наголошує, що лише угоди, укладені власниками землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, відповідно до статті 210 ЗК України повинні визнаватися недійсними - із наслідками, передбаченими відповідними статтями ЦК України.

В п. п. 1, 2, 7, 8, 24, 26 постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України наголошує, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та іншими актами законодавства.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Судом встановлено, що оспорюваний договір дарування відповідає вимогам ЗК та ЦК України щодо форми укладання, правомочності сторін, змісту угоди про перехід права власності на земельні ділянки.

Твердження ОСОБА_2 про відсутність у ОСОБА_1 наміру на реальне настання наслідків, передбачених договором дарування спростовується тим, що останній прийняв від нього екземпляр договору дарування, що випливає із подальшого оформлення ним державних актів про право власності на земельну ділянку та не заперечувалося його представником в судовому засіданні.

Оскільки договір дарування був фактично виконаний, він не може кваліфікуватися як фіктивний.

Судом також встановлено, що на підставі оспорюваного договору дарування 27 листопада 2009 року Кіровська селищна рада видала ОСОБА_1 акт про право власності серія ЯЕ № 169884, на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 1221455400:02:010:0471, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010912006356) та акт про право власності серія ЯЕ № 1698850 на земельну ділянку площею 1200 га (кадастровий номер 1221455400:02:010:0470 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010912006357).

П. 1.13. Інструкції в редакції від 16.03.2009 р., чинної на момент оформлення ОСОБА_1 оскаржуваних актів, встановлено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

22.06.2009 р., тобто до видачі оспрюваних актів, інженером-геодезистом ТОВ «ГЕОТРАСТЗЕМ» (код за ЄДРПОУ: 35497567) Подковенко О.С. за участі ОСОБА_1, голови Кіровської селищної ради - Вілько В.Л., та суміжних землекористувачів - ОСОБА_12, ОСОБА_11 було складено Акт відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.

За ним встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2700 га, з яких 0,1500 га - ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,1200 га - для ведення особистого селянського господарства, використовується за цільовим призначенням. Межові знаки в кількості 6 штук, якими закріплена земельна ділянка, передані під нагляд і зберігання ОСОБА_1

Заперечень чи зауважень щодо цього акту з боку осіб, які брали участь в його складенні не надходило.

Даний акт було погоджено відділом Держкомзему в Дніпропетровському районі, про що свідчить відбиток його печатки та підпис начальника - Нестеренко Р.В.

Суд критично ставиться до поданого ОСОБА_2 протоколу від 03.08.2012 р. узгоджувальної комісії Кіровської селищної ради по встановленню та відновленню меж між земельними ділянками громадян, де вказано, що при замірі земельних ділянок в кінці городів земельна ділянка ОСОБА_1 згідно розмірів в державному акті, накладається на земельну ділянку ОСОБА_11 на 8,6 м.

Зі змісту даного протоколу вбачається, що мав місце спір про межі земельних ділянок саме між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 до врегулювання якого ОСОБА_1 не залучався.

Суд бере уваги той факт, що у відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 158, 159 ЗК України в редакції від 15.03.2012 р., що діяла в момент складення вищевказаного протоколу, за результатами розгляду земельного спору органами місцевого самоврядування виноситься рішення, яке може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Доказів винесення такого рішення, рівно як вирішення цього спору в судовому порядку, суду не надано.

Також відмічається той факт, що даний протокол складено після відновлення меж земельної ділянки в натурі між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 згідно акту від 22.06.2009 р.

Не є доказом такої накладки і лист № 40 від 13.09.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельні реформи». Висновки, наведені в ньому, базується на даних індексно-кадастрової карти Дніпропетровського району. З огляду на приписи п. п. 4,7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N 15 в редакції від 23.12.2009 р., яка діяла на момент складення вищевказаного листа, дані карти є складовою частиною земельно-кадастрової документації, доступ до якої можливий лише через Державний земельний кадастр і лише для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

З огляду на це, а також відсутність в матеріалах справи викопіювання індексно-кадастрової карти Дніпропетровського району даний лист не може бути прийнятий судом в якості належного і допустимого доказу.

Що ж до листа № 22/1 від 22.10.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив», то суд відхиляє його з підстав, аналогічних мотивуванню за первісним позовом.

Відтак ОСОБА_2 не доведено належними і допустимими доказами обґрунтованість його вимог за зустрічним позовом, що має своїм наслідком відмову у його задоволенні в повному обсязі.

З огляду на відмову у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів, витрати зі сплати судового збору сторонам не відшкодовуються.

Що стосується клопотань представника 3-ї особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про залишення первісної та зустрічної позовної заяв без розгляду, то на думку суду дані клопотання необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зі змісту зустрічних позовних вимог не вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять захистити права, свободи чи інтереси ОСОБА_3 та Кіровської селищної ради, оскільки він просить визнати недійсними договір дарування та видані на його підставі державні акти про право власності на землю. У разі задоволення цих вимог він матиме право вимагати повернення йому спірної земельної ділянки.

Зі змісту первісних позовних вимог не вбачається, що ОСОБА_1 просить захистити права, свободи чи інтереси ОСОБА_3 та Кіровської селищної ради, оскільки він просить визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю, на підставі якого йому в подальшому було подаровано спірну земельну ділянку.

Суд погоджується із твердженням відповідача за зустрічним позовом, що застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України можливе лише у разі виявлення судом відсутності повноважень у особи, яка подала від імені позивача позов.

Разом з тим, зустрічний позов було підписано та подано особисто ОСОБА_2, що виключає залишення його позову без розгляду саме з такої підстави.

Основний позов було підписано та подано особисто ОСОБА_1, що виключає залишення його позову без розгляду саме з такої підстави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 173, 174, 215, 223 ЦПК України, ст. ст. 78 - 81, 116, 118, 121, ч. ч. 1, 3 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції від 20.12.2001 р., ч. ч. 1-3 ст. 78, п. а) ч. 1 ст. 80, п. а) ч. 1 ст. 81, п. а) ч. 1 ст. 90 ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. ст. 131-132, 210 ЗК України в редакції від 15.01.2009 р. . ч. 1-3 ст. 158, 159 ЗК України в редакції від 15.03.2012 р., ст. ст. 4, 10, 203, 215, 717, ч. 1 ст. 718, ч. 2 ст. 719, ч. 1 ст. 720, ч. ч. 1, 4 ст. 722 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, управління Державного земельного агентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, - відмовити у повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-ті особи: ОСОБА_3, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та Державних актів на право власності на земельну ділянку, - відмовити у повному обсязі.

Витрати, пов'язані зі сплатою сторонами судового збору, віднести на їх рахунок.

Клопотання представника 3-ї особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про залишення первісної та зустрічної позовної заяв без розгляду, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М.Шабанов