Рішення

від 26.01.2017 по справі 175/1559/14-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/1559/14-ц

Провадження № 2/175/1132/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області, Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та державних актів про право приватної власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Геотрастзем , Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області, третя особа: Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту зміни зовнішніх меж (конфігурації) земельних ділянок, про визнання зміни зовнішніх меж (конфігурації) земельних ділянок недійсною, визнання факту накладення зовнішніх меж земельних ділянок, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання актів недійсними, який в вересні 2015 року уточнив та просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, IV-ДП №074272 виданого Кіровською селищною ОСОБА_5 народних депутатів Дніпропетровського району, Дніпропетровської області 24.03.2003 року, на підставі рішення 4 сесії 24 скликання Кіровської селищної ОСОБА_5 народних депутатів Дніпропетровського району, Дніпропетровської області від 25.10.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5984, на ім'я ОСОБА_2.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що за договором від 01 квітня 2009 року ОСОБА_2 подарував йому земельну ділянку площею 0,270 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, смт. Кіровське, вул. Комсомольська, 189, із цільовим призначенням: 0,150 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,120 га - для ведення особистого селянського господарства. На підставі договору дарування, 27 листопада 2009 року він отримав державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЕ №169884, на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 1221455400:02:010:0471), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та ЯЕ №169885, на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 1221455400:02:010:0470), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Дарувальнику земельна ділянка виділена на підставі рішення IV сесії XXIV скликання Кіровської селищної ради народних депутатів від 25 жовтня 2002 року, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю IV-ДП №074272 від 24 березня 2003 року. При підготовці документів про приватизацію суміжної земельної ділянки ОСОБА_6 (мати ОСОБА_3С.) виявлено, що земельна ділянка, яку подарував йому (позивачу) ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості ОСОБА_6 ОСОБА_7 цих підстав позивач вважав державний акт на право приватної власності на землю IV-ДП №074272 від 24 березня 2003 року виданий ОСОБА_2 із порушенням вимог закону без погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем та підлягає визнанню недійсним, внаслідок чого він звернувся до суду з даним позовом.

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки та державних актів на право власності на земельну ділянку, який в жовтні 2015 року уточнив та просив визнати недійсними з моменту укладення: договір дарування земельної ділянки, укладений 01 квітня 2009 року між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1345; акт про право власності серія ЯЕ № 169884, виданий 27.11.2009 року Відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер 1221455400:02:010:0471 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010912006356; акт про право власності серія ЯЕ № 1698850 виданий 27.11.2009 року Відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га кадастровий номер 1221455400:02:010:0470 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010912006357.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що при підготовці документів про приватизацію суміжної земельної ділянки ОСОБА_6 виявлено, що земельна ділянка, яку він подарував ОСОБА_1, накладається на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості ОСОБА_6 Після укладення договору дарування на подаровану земельну ділянку відповідач не відновив межі земельної ділянки та не погодив їх із суміжним користувачем - ОСОБА_6 Наведене на думку позивача за зустрічним позовом свідчить про відсутність наміру відповідача на реальне настання правових наслідків, передбачених договором дарування.

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про встановлення факту зміни зовнішніх меж (конфігурації) земельних ділянок, про визнання зміни зовнішніх меж (конфігурації) земельних ділянок недійсною, визнання факту накладення зовнішніх меж земельних ділянок, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, який в лютому 2016 року уточнив та просив встановити факт зміни зовнішніх меж (конфігурації) земельної ділянки № 189, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Кіровське, вул. Комсомольська, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд і ведення особистого селянського господарства, на підставі технічної документації щодо переоформлення права власності на ОСОБА_1; визнати недійсною зміну зовнішніх меж (конфігурації) земельної ділянки № 189 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Кіровське, вул. Комсомольська, що була здійснена на підставі технічної документації щодо переоформлення права власності на ОСОБА_1; визнати факт накладання зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий № 1221455400:02:010:0471 та зовнішніх меж земельної ділянки 1221455400:02:010:0470, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Кіровське, вул. Комсомольська, 189 на земельну ділянку 187, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Кіровське, вул. Комсомольська; визнати недійсними Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 169884 зареєстрований 27.11.2009 року на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 1221455400:02:010:0471, Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 169885 зареєстрований 27.11.2009 року на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 1221455400:02:010:0470; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий № 1221455400:02:010:0471 та на земельну ділянку кадастровий № 1221455400:02:010:0470, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Кіровське, вул. Комсомольська, 189.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що 01 квітня 2009 року ОСОБА_1 уклав зі своїм батьком ОСОБА_2 договір дарування земельної ділянки та отримав у приватну власність земельну ділянку №189 загальною площею 0,270 га, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Кіровське, вул. Комсомольська. Відповідно до преамбули зазначеного договору дарування, земельна ділянка належала дарувальнику ОСОБА_2 на підставі Державного акту IV-ДП № 074272. Земельна ділянка загальною площею 0,270 га була подарована ОСОБА_1 в межах, згідно плану земельної ділянки, зазначеному на зворотній стороні ОСОБА_7 - від А до Б землі гр. ОСОБА_3 Г (довжина 99,00 м.), від Б до В землі селищної ради (довжина 14,90 м.), від В до Г землі гр. ОСОБА_8 (довжина 124,00 м.), від Г до А землі селищної ради (довжина 29,00 м.). В результаті проведення відновлення меж та складання відповідної технічної документації з землеустрою, ОСОБА_1 отримав оскаржувані Державні акти, які поділили земельну ділянку площею 0,270 га згідно Державного акту IV-ДП № 074272 на дві земельні ділянки. Візуальне співставлення оскаржуваних Державних актів з Державного акту IV-ДП № 074272 робить можливим зробити висновок про зміну конфігурації земельних ділянок в цілому: довжина межі з земельною ділянкою № 187 (ОСОБА_6) збільшилася зі 99,00 м. до 104,79 м., довжина межі з земельною ділянкою № 191 (ОСОБА_8) зменшилася зі 124,00 м. до 105,84 м., довжина межі з землями Кіровської селищної ради (зі сторони городу) збільшилася з 14,90 м. до 22,49 м. Проте відповідно до змісту ОСОБА_7 відновлення від 22.06.2009 року, жодної мови про зміну зовнішніх меж (конфігурації) земельної ділянки не йдеться, технічна документація з землеустрою, яка б була підставою для такої зміни до суду не надавалася. Протокол узгоджувальної комісії по установленню та відновленню меж між земельними ділянками громадян від 03.08.2012 року, свідчить про наявність накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на його земельну ділянку на 8,60 метрів. Вважає, що посилання відповідачів, що спір на той час був між ним та ОСОБА_2 не має жодних правових підстав, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Адвокат ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Адвокат ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_10 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

ОСОБА_3 та його представник за довіреністю ОСОБА_11 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнали та просили відмовити в їх задоволенні .

Представник Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області за довіреністю ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_3, заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Представник Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області (том №2 а.с.15-16) просив розглядати справу у його відсутності.

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі (том №2 а.с.158).

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю Геотрастзем та Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області у судове засідання не з'явилися.

Вислухавши пояснення учасників процесу, експерта ОСОБА_13, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 91, 96, 103 ЗК України, власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Згідно з ст. ст. 143, 146, 149 ЗК України вилучення (викуп) та припинення права користування або права власності на земельну ділянку чи її частину за відсутності на це згоди землекористувача або власника може здійснюватись виключно в судовому порядку.

Судом встановлено, що 27 серпня 2002 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_14, реєстровий №2239, придбав у ОСОБА_15 будинок №189 по вул. Комсомольській в сел. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Право власності на даний будинок зареєстровано за ОСОБА_2 в КП Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області 05 вересня 2002 року в реєстровій книзі № 9 за реєстровим № 32, реєстраційний № 25802693. Також, 27 серпня 2002 року за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_14, реєстровий № 2241 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_15 земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Кіровське, вул. Комсомольська, 189, площею 0,15 га, у тому числі 0,119 га сільськогосподарських угідь, де 0,091 га рілля та 0,028 га багаторічних насаджень, і 0,031 га під будівлями лісами та іншими угіддями. Дана ділянка належала ОСОБА_15 згідно державного акту на право приватної власності на землю (бланк серії ІІ-ДП №101283), виданого 24 листопада 2000 року Кіровською селищною радою на підставі рішення її виконкому № 133 від 24 листопада 1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4901.

02 вересня 2002 року на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю (бланк серія Р1 №147042), зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5879.

Разом з тим ч.ч. 1, 3 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції від 20 грудня 2001 року, визначено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

П.п. 1.13., 1.14 Інструкції в редакції від 19 лютого 2002 року, визначено, що складання державного акта на право приватної власності на землю при переоформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією. Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Проте, суду не надано доказів відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією при переоформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку з ОСОБА_15 на ОСОБА_2

23 жовтня 2002 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Кіровської селищної ради про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, на якій знаходиться його садиба із розрахунку 1500 кв.м. по догляду за будівлями, 1200 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства. Так, рішенням 4 сесія 24 скликання Кіровської селищної ради народних депутатів від 25 жовтня 2002 року, ОСОБА_2 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 1500 кв.м. по догляду за будинком № 189 по вул. Комсомольській у смт. Кіровське та земельну ділянку площею 1200 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав оспорюваний за первісним позовом, державний акт. Докази скасування чи визнання цього рішення недійсним суду не надано.

Також судом встановлено, що 01 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений нотаріусом ОСОБА_4 за реєстровим № 1345. ОСОБА_7 його умовами ОСОБА_2 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,270 га, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Кіровське, вул. Комсомольська, 189. Факт прийняття останнім земельної ділянки засвідчується отриманням ним від відповідача примірника договору дарування після його підписання.

Судом встановлено, що оспорюваний договір дарування відповідає вимогам ЗК та ЦК України щодо форми укладання, правомочності сторін, змісту угоди про перехід права власності на земельні ділянки.

Твердження ОСОБА_2 про відсутність у ОСОБА_1 наміру на реальне настання наслідків, передбачених договором дарування, спростовується подальшим оформленням ним державних актів про право власності на земельну ділянку. Оскільки договір дарування був фактично виконаний, він не може кваліфікуватися як фіктивний.

Судом також встановлено, що на підставі оспорюваного договору дарування 27 листопада 2009 року Кіровська селищна рада видала ОСОБА_1 державний акт про право власності серія ЯЕ №169884 на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 1221455400:02:010:0471, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010912006356) та державний акт про право власності серія ЯЕ № 1698850 на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 1221455400:02:010:0470 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010912006357).

Як вбачається зі змісту доданого до первісного позову акту встановлення меж земельної ділянки (том №1 а.с.9), що передається у приватну власність, складеного 27 жовтня 2002 року інженером-землевпорядником ОСОБА_16 за участю представника відділу земельних ресурсів Дніпропетровського району ОСОБА_17, представника Кіровської селищної ради ОСОБА_18, ОСОБА_2 та суміжних землевласників - ОСОБА_6 та ОСОБА_8, останні своїми підписами в акті погодилися із встановленням в натурі меж земельної ділянки площею 0,270 га, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Комсомольська, 189.

П. 1.13. Інструкції в редакції від 16 березня 2009 року, чинної на момент оформлення ОСОБА_1 оскаржуваних актів, встановлено, що складання державного акту на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, або при переоформленні правоустановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

22 червня 2009 року, тобто до видачі оспрюваних актів, інженером-геодезистом ТОВ ГЕОТРАСТЗЕМ (код за ЄДРПОУ: 35497567) ОСОБА_19 за участю ОСОБА_1, голови Кіровської селищної ради ОСОБА_20, та суміжних землекористувачів ОСОБА_8, ОСОБА_6 було складено акт відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. ОСОБА_7 встановлено, що земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Кіровське, вул. Комсомольська, 189, загальною площею 0,2700 га, з яких 0,1500 га - ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,1200 га - для ведення особистого селянського господарства, використовується за цільовим призначенням; межові знаки в кількості 6 штук, якими закріплена земельна ділянка, передані під нагляд і зберігання ОСОБА_1 Заперечень чи зауважень щодо цього акту з боку осіб, які брали участь в його складенні, не надходило. Даний акт було погоджено відділом Держкомзему в Дніпропетровському районі, про що свідчить відбиток його печатки та підпис начальника ОСОБА_5

Суд, критично ставиться до наданого ОСОБА_2 протоколу від 03 серпня 2012 року узгоджувальної комісії Кіровської селищної ради по встановленню та відновленню меж між земельними ділянками громадян, де вказано, що при замірі земельних ділянок в кінці городів земельна ділянка ОСОБА_1, згідно розмірів в державному акті, накладається на земельну ділянку ОСОБА_6 на 8,6 м. Зі змісту даного протоколу вбачається, що мав місце спір про межі земельних ділянок саме між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, до врегулювання якого ОСОБА_1 не залучався.

Окрім цього, суд приймає до уваги той факт, що у відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 158, 159 ЗК України, за результатами розгляду земельного спору органами місцевого самоврядування виноситься рішення, яке може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. Доказів винесення такого рішення, рівно як вирішення цього спору в судовому порядку, суду не надано.

Крім того, даний протокол складено після відновлення меж земельної ділянки в натурі між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 згідно акту від 22 червня 2009 року.

Також суд не приймає до уваги, як доказ накладки земельних ділянок і лист № 40 від 13 вересня 2012 року ТОВ Земельні реформи , оскільки висновки наведені в ньому, базуються на даних індексно-кадастрової карти Дніпропетровського району. Між тим, з огляду на приписи п.п. 4,7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року №15, в редакції від 23 грудня 2009 року, яка діяла на момент складення вищевказаного листа, дані карти є складовою частиною земельно-кадастрової документації, доступ до якої можливий лише через Державний земельний кадастр і лише для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами обґрунтованість їх вимог за позовами, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Як свідчить ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних справ та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Однак, позовні вимоги не можуть будуватись на доводах і міркуваннях.

Судом встановлено, що право власності або право користування на земельну ділянку по вул. Комсомольській, 187 в с. Кіровське не оформлені, її межі в натурі (на місцевості) не встановлені, відомості про ділянку не внесенні до Державного земельного кадастру, тобто ОСОБА_3 свої спадкові права на земельну ділянку не оформлював, що не дає правових підстав вважати, що спадкова земельна ділянка перебуває у його власності. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 належним чином не оформив своє спадкове право на земельну ділянку.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1225-16 складеної 27 вересня 2016 року, зовнішні межі (конфігурація) земельних ділянок: кадастровий номер 1221455400:02:010:0470 та кадастровий номер 1221455400:02:010:0471, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Кіровське, вул. Комсомольська, 189 та які перебувають у власності ОСОБА_1 були змінені при складанні ТОВ Геотрастзем технічної документації із землеустрою щодо переоформлення права власності на вищевказані земельні ділянки, яка слугувала підставою для видачі державних актів; зміна зовнішніх меж земельних ділянок за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Кіровське, вул. Комсомольська, 189, призвела до накладення зовнішніх меж цих ділянок на суміжну земельну ділянку № 187 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Кіровське, вул. Комсомольська, з північного заходу на площу 0,0406 га (а.с.123-132).

Однак, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що будь-які порушення прав або інтересів ОСОБА_3 відсутні, у зв'язку з тим, що попереднім власником земельної ділянки, матір'ю позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, було належним чином погоджено межі, а саме своїми підписами в акті погодилися із встановленням в натурі меж земельної ділянки площею 0,270 га, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Комсомольська, 189, що унеможливлює та спростовує усі пояснення сторони позивача та доводи зазначені у зустрічній позовній заяві. Межі земельної ділянки ОСОБА_6 з моменту оформлення земельної документації та передачі земельної ділянки ОСОБА_1 жодного разу не було змінено, а відтак, ОСОБА_6 була обізнана з її межами та з 2002 року визнавала дані межі. Дослідження земельної ділянки та складання ТОВ Геотрастзем технічної документації із землеустрою було проведено вже після отримання ОСОБА_1 спірних Державних актів.

ОСОБА_7 нормами ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, в даному випадку, подана позовна заява побудована виключно на доводах, які не підтверджено будь-якими доказами.

Відновлення меж земельної ділянки здійснюється у порядку, передбаченому Законом України Про державний земельний кадастр , Інструкцією Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що звернутися з позовом до суду про захист своїх прав щодо визначення меж земельної ділянки № 187 по вул. Комсомольській в с. Кіровське та встановлення порядку користування нею, може виключно власник спірної земельної ділянки. Отже, в результаті дослідження у судовому засіданні документації, вислухавши сторони, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 вибрав невірний спосіб захисту своїх майнових прав. На момент розгляду справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 57-60 ЦПК України, на підтвердження того, яким чином відповідачі порушують його права як власника суміжної земельної ділянки, а визнання встановлених у 2002 році меж земельних ділянок свідчить про безпідставність позовних вимог і є підставою для залишення позовної заяви без задоволення.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, а посягання з боку ОСОБА_3 на власність ОСОБА_1 є прямим порушенням вимог ст. 125, 126, 152 Земельного кодексу України.

Окрім цього ст. 41 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. В даному випадку такі умови відсутні. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи, сторонами (позивачами, кожним у своєму позові) не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 57-60 ЦПК України, на підтвердження того, яким чином порушено їх права як землекористувачів. ОСОБА_7 таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати віднести за рахунок сторін згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 391 ЦК України, ст. 3, 10, 57-61, 79, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області, Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та державних актів про право приватної власності на земельну ділянку - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Геотрастзем , Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області, третя особа: Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту зміни зовнішніх меж (конфігурації) земельних ділянок, про визнання зміни зовнішніх меж (конфігурації) земельних ділянок недійсною, визнання факту накладення зовнішніх меж земельних ділянок, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Озерянська Ж.М.