Ухвала

від 23.07.2014 по справі 175/1559/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6803/14 Справа № 175/1559/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Черненкової Л.А., Деркач Н.М.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_3, Управління державного земельного агентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління державного земельного агентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та державних актів на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення його позову у повному обсязі, посилаючись на неправильну оцінку доказів по справі, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити ухвалу про залишення позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_4 без розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2002 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гулою В.Л., реєстровий № 2239, придбав у ОСОБА_7 будинок АДРЕСА_1. Право власності на даний будинок зареєстровано за ним в КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області 05 вересня 2002 року в реєстровій книзі 9 за реєстровим № 32, реєстраційний № 25802693.

Також 27 серпня 2002 року за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гулою В.Л., реєстровий № 2241 ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,15 га, у т.ч. 0,119 га - сільськогосподарських угідь, де 0,091 га рілля та 0,028 га багаторічних насаджень, і 0,031 га - під будівлями лісами та іншими угіддями. Дана ділянка належала ОСОБА_7 згідно державного акту на право приватної власності на землю (бланк серії НОМЕР_1), виданого 24 листопада 2000 року Кіровською селищною радою на підставі рішення її виконкому № 133 від 24 листопада 1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4901.

02 вересня 2002 року на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на землю (бланк серія НОМЕР_2), зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5879.

Разом з тим ч.ч. 1, 3 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції від 20 грудня 2001 року, визначено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

П.п. 1.13., 1.14. Інструкції в редакції від 19 лютого 2002 року, визначено, що складання державного акта на право приватної власності на землю при переоформленні правоустановних документів на земельну ділянку, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Проте, суду не було надано доказів відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією при переоформленні правоустановних документів на земельну ділянку з ОСОБА_7 на ОСОБА_4

Відтак, суд погодився з твердженням представника ОСОБА_4, що останній не мав права нею користуватися.

У заяві від 23 жовтня 2002 року він просив у Кіровської селищної ради дозволу на приватизацію земельної ділянки, на якій знаходиться його садиба із розрахунку 1 500,00 кв. м. - по догляду за будівлями, 1 200,00 кв. м. - для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Кіровської селищної ради народних депутатів (4 сесія 24 скликання) від 25 жовтня 2002 року заява ОСОБА_4 задоволена, вирішено передати йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 1500 м.кв. по догляду за будинком по АДРЕСА_1 та ділянку площею 1200 м. кв. для ведення особистого підсобного господарства.

На підставі останнього йому і був виданий акт, оспорюваний за первісним позовом.

Докази скасування чи визнання цього рішення недійсним суду не надано.

Як вбачається зі змісту доданого до первісного позову акту встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність, складеного 27 жовтня 2002 року інженером-землевпорядником Чорною Н.П. за участю представника відділу земельних ресурсів Дніпропетровського району Безкровного В.М., представника Кіровської селищної ради Матвієнко Н.К., ОСОБА_4 та суміжних землевласників - ОСОБА_11 та ОСОБА_12, останні своїми підписами в акті погодилися із встановленням в натурі меж земельної ділянки площею 0,270 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Доказів протилежного ОСОБА_2, Кіровська селищна рада та ОСОБА_3 суду не надали, питання про проведення відповідних експертиз не ставили.

Суд обґрунтовано не прийняв як доказ лист № 40 від 13 вересня 2012 року ТОВ «Земельні реформи», в якому зазначається, що за результатами співставлення зйомки, проведеної на замовлення ОСОБА_11, з даними індексно-кадастрової карти району виявлено накладення ділянки ОСОБА_2 на її ділянку площею 0,0466 га. З його змісту незрозуміло, в який період часу відбулося таке накладення. Крім того, на момент видачі ОСОБА_4 спірного акту, законодавством не визначалося поняття індексної кадастрової карти ні, відповідно, доступу до неї чи отримання інформації з неї. Порядок складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1117 лише 08 грудня 2010 року

Також суд розглянув дані, наведені в листі № 22/1 від 22 жовтня 2012 року ТОВ «Актив». Зокрема, йому не була надана технічна документація із землеустрою щодо переоформлення ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку. Це виключає надання правової оцінки твердженню, що зміна її конфігурації відбулася в порушення приписів ч. 2 ст. 186 ЗК України та ст. 31 Закону України «Про землеустрій», в т. ч. через проведення відповідних експертиз. Крім того, наведене в листі твердження про те, що рішення Кіровської селищної ради народних депутатів (4 сесія 24 скликання) від 25 жовтня 2002 року стосувалося ОСОБА_13, а не ОСОБА_4, не підтверджується змістом самого рішення.

Оскільки ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження своїх доводів у первісній позовній заяві, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

Стосовно клопотання ОСОБА_4 про застосування до вимог за первісним позовом наслідків спливу строку позовної давності суд зазначив наступне.

Виходячи зі змісту абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. З огляду на недоведеність позову, суд не вбачав правових підстав для задоволення даного клопотання.

Також судом встановлено, що 01 квітня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений нотаріусом Ярмолюк М.М. за реєстровим № 1345. За його умовами ОСОБА_4 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,270 га, за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,150 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,120 га. Факт прийняття останнім земельної ділянки засвідчується отриманням ним від відповідача примірника договору дарування після його підписання.

Дана земельна ділянка належала останньому на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, виданим 04 березня 2003 року Кіровською селищною радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі її рішення 4 (сесія 24 скликання) від 23 жовтня 2002 року та зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 5984.

Судом встановлено, що оспорюваний договір дарування відповідає вимогам ЗК та ЦК України щодо форми укладання, правомочності сторін, змісту угоди про перехід права власності на земельні ділянки.

Твердження ОСОБА_4 про відсутність у ОСОБА_2 наміру на реальне настання наслідків, передбачених договором дарування, спростовується тим, що останній прийняв від нього екземпляр договору дарування, що випливає із подальшого оформлення ним державних актів про право власності на земельну ділянку.

Оскільки договір дарування був фактично виконаний, він не може кваліфікуватися як фіктивний.

Судом також встановлено, що на підставі оспорюваного договору дарування 27 листопада 2009 року Кіровська селищна рада видала ОСОБА_2 акт про право власності серія НОМЕР_4 на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер НОМЕР_5, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010912006356) та акт про право власності серія ЯЕ № 1698850 на земельну ділянку площею 1200 га (кадастровий номер НОМЕР_6 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010912006357).

П. 1.13. Інструкції в редакції від 16 березня 2009 року, чинної на момент оформлення ОСОБА_2 оскаржуваних актів, встановлено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

22 червня 2009 року, тобто до видачі оспрюваних актів, інженером-геодезистом ТОВ «ГЕОТРАСТЗЕМ» (код за ЄДРПОУ: 35497567) Подковенко О.С. за участі ОСОБА_2, голови Кіровської селищної ради - Вілько В.Л., та суміжних землекористувачів - ОСОБА_12, ОСОБА_11 було складено акт відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.

За ним встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,2700 га, з яких 0,1500 га - ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,1200 га - для ведення особистого селянського господарства, використовується за цільовим призначенням. Межові знаки в кількості 6 штук, якими закріплена земельна ділянка, передані під нагляд і зберігання ОСОБА_2

Заперечень чи зауважень щодо цього акту з боку осіб, які брали участь в його складенні, не надходило. Даний акт було погоджено відділом Держкомзему в Дніпропетровському районі, про що свідчить відбиток його печатки та підпис начальника Нестеренко Р.В.

Суд критично поставився до наданого ОСОБА_4 протоколу від 03 серпня 2012 року узгоджувальної комісії Кіровської селищної ради по встановленню та відновленню меж між земельними ділянками громадян, де вказано, що при замірі земельних ділянок в кінці городів земельна ділянка ОСОБА_2, згідно розмірів в державному акті, накладається на земельну ділянку ОСОБА_11 на 8,6 м.

Зі змісту даного протоколу вбачається, що мав місце спір про межі земельних ділянок саме між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, до врегулювання якого ОСОБА_2 не залучався.

Суд взяв до уваги той факт, що у відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 158, 159 ЗК України в редакції від 15 березня 2012 року, що діяла в момент складення вищевказаного протоколу, за результатами розгляду земельного спору органами місцевого самоврядування виноситься рішення, яке може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. Доказів винесення такого рішення, рівно як вирішення цього спору в судовому порядку, суду не надано.

Крім того, даний протокол складено після відновлення меж земельної ділянки в натурі між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 згідно акту від 22 червня 2009 року.

Також суд не прийняв як доказ такої накладки і лист № 40 від 13 вересня 2012 року ТОВ «Земельні реформи»., пославшись на те, що висновки, наведені в ньому, базується на даних індексно-кадастрової карти Дніпропетровського району. Між тим, з огляду на приписи п.п. 4,7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N 15, в редакції від 23 грудня 2009 року, яка діяла на момент складення вищевказаного листа, дані карти є складовою частиною земельно-кадастрової документації, доступ до якої можливий лише через Державний земельний кадастр і лише для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

З огляду на це, а також на відсутність в матеріалах справи викопіювання індексно-кадастрової карти Дніпропетровського району, суд дійшов правильного висновку про те, що даний лист не може бути прийнятий в якості належного і допустимого доказу.

Що ж до листа № 22/1 від 22 жовтня 2012 року ТОВ «Актив», то суд відхив його з підстав, аналогічних мотивуванню за первісним позовом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 не доведено належними і допустимими доказами обґрунтованість його вимог за зустрічним позовом, суд дійшов правильного висновку про відмову у його задоволенні.

Стосовно клопотання представника 3-ї особи ОСОБА_3 - ОСОБА_17 про залишення первісної та зустрічної позовної заяв без розгляду, суд дійшов обгрунтованосго висновку, що дані клопотання необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зі змісту зустрічних позовних вимог не вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 просять захистити права, свободи чи інтереси ОСОБА_3 та Кіровської селищної ради, оскільки він просить визнати недійсними договір дарування та видані на його підставі державні акти про право власності на землю. У разі задоволення цих вимог він матиме право вимагати повернення йому спірної земельної ділянки.

Зі змісту первісних позовних вимог не вбачається, що ОСОБА_2 просить захистити права, свободи чи інтереси ОСОБА_3 та Кіровської селищної ради, оскільки він просить визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю, на підставі якого йому в подальшому було подаровано спірну земельну ділянку.

Суд погодився із твердженням відповідача за зустрічним позовом, що застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України можливе лише у разі виявлення судом відсутності повноважень у особи, яка подала від імені позивача позов.

Разом з тим, зустрічний позов було підписано та подано особисто ОСОБА_4, що виключає залишення його позову без розгляду саме з такої підстави.

Основний позов було підписано та подано особисто ОСОБА_2, що виключає залишення його позову без розгляду саме з такої підстави.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неповне з'ясування судом обставин у справі, та не витребування судом всіх доказів у справі.

Лист № 40 від 13 вересня 2012 року ТОВ «Земельні реформи», в якому зазначається, що за результатами співставлення зйомки, проведеної на замовлення ОСОБА_11, з даними індексно-кадастрової карти району виявлено накладення ділянки ОСОБА_2 на її ділянку площею 0,0466 га. не може бути підставою для задоволення позову про визнання недійсними державних актів на земельну ділянку, та договору дарування. Із змісту листа незрозуміло, в який період часу відбулося таке накладення, та в яких розмірах і площах щодо кожної земельної ділянки.

Порядок складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1117 лише 08 грудня 2010 року

Також в листі № 22/1 від 22 жовтня 2012 року ТОВ «Актив» наведена інформація про розбіжності у технічній документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки. Але сторони із цього приводу не заявляли клопотання про проведення експертного дослідження як цих земельних ділянок на місцевості, так і технічної документації на них.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не довели, яким чином порушені їх особисті права, але стверджують про порушення прав ОСОБА_3, який із таким позовом до суду у цій справі не звертався, та нікому із позивачів таких доручень не давав, а тому відсутні підстави для задоволення як основного, так і зустрічного позову, відповідно до вимог ст.3, ч.3 ст.10, ст.11 ЦПК України.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є неналежними позивачами не можуть бути підставою для скасування рішення суду та залишення позовів без розгляду.

Обидва позивачі заявляють про порушення його прав, яке полягає в накладанні земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 яка належить Кіровській селищній раді та якою він, ОСОБА_3 користується

Але сторони заявляли позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та державних актів на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 відносно якої вони і укладали договір як продавець та покупець.

Таким чином, відповідно до вимог ст.55 Конституції України, ст.3, ч.3 ст.10, ст.11 ЦПК України вони вправі звернутися до суду щодо захисту особистих прав, а суд зобов'язаний їх вимоги розглянути по суті, незалежно від їх обґрунтованості та доведеності. У зв'язку із чим відсутні підстави для скасування рішення суду та залишення позовних заяв без розгляду із застосуванням п.2 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки позивачі не заявляли позовів від імені ОСОБА_3, а лише обґрунтовували свої позовні вимоги фактом порушення прав останнього.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку.

Судді: