Постанова

від 19.06.2014 по справі 2а-7997/09/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7997/09/1770

19 червня 2014 року 17год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Почапська М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор"

до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор" (далі - ТОВ "Сарненський ЗВО") звернулося з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції у Рівненській області (далі - Сарненська МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.07.2009 №0000652340/0, від 28.07.2009 №0000652340/1, від 30.09.2009 №0000652340/2, від 18.12.2009 №0000652340/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству, оскільки підставою для збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток стали висновки відповідача про завищення ТОВ "Сарненський ЗВО" валових витрат у ІІкв. 2008 року на суму 1909500,00грн., які не підтверджені реальними доказами. Дана сума 1909500,00грн. є відсотки за користування кредитом у сумі 1480538,65грн., тобто курсовою різницею по валютному кредиту та балансова вартість проданої валюти, що підтверджується первинними документами (банківські виписки по кредитному рахунку). В бухгалтерському обліку дана сума підтверджується записом Д-т945 та К-т602. Крім того, головним бухгалтером ТОВ "Сарненський ЗВО" було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, яким перенесено зазначену суму до відповідного рядка. Відтак, посилання відповідача на пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР (далі - Закон №283/97-ВР) є безпідставним, а оспорювані податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 №0000652340/0, від 28.07.2009 №0000652340/1, від 30.09.2009 №0000652340/2, від 18.12.2009 №0000652340/3 такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства України. Просив позов задовольнити повністю.

У судове засідання позивач не прибув, у поданому суду клопотанні просив розглянути справу за відсутності представника.

Відповідач, Сарненська МДПІ, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У зв'язку з реорганізацією податкового органу під час розгляду справи судом було допущено заміну Сарненської МДПІ, її правонаступником - Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що доводи позивача щодо незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 06.07.2009 №0000652340/0, від 28.07.2009 №0000652340/1, від 30.09.2009 №0000652340/2, від 18.12.2009 №0000652340/3 є безпідставними, оскільки плановою та позаплановою перевірками, за результатами яких складено акти від 26.06.2009 №281/23/34577007 та від 16.11.2009 №449/23/34577007, встановлено, що у ІІкв. 2008 року до складу валових витрат, позивачем віднесені витрати на суму 1909500,00грн., які документально не підтверджені. В результаті чого, податковим органом збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року в сумі 477375,00грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2009 №0000652340/0 на суму 716062,50грн. (477375,00грн. - за основним платежем, 238687,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Крім того, за результатами розгляду скарг, на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (далі - Закон №2181-III) та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 02.03.2001 №82, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за №238/5429 (далі - Положення №82), Сарненською МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 28.07.2009 №0000652340/1, від 30.09.2009 №0000652340/2, від 18.12.2009 №0000652340/3. Зазначив, що посилання позивача на самостійність виявлення помилки та її виправлення уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, не заслуговує на увагу, оскільки даний уточнюючий розрахунок поданий до податкового органу 23.10.2009, тобто значно пізніше проведення відповідачем планової перевірки, а тому факт виявлення помилки податковим органом, передує факту подання позивачем податкової звітності з виправленням помилки попередніх періодів. Вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 29.05.2009 по 19.06.2009, на підставі направлення від 29.05.2009 №238/23, Сарненською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сарненський ЗВО" (код ЄДРПОУ 34577007) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, за наслідками якої складено акт від 26.06.2009 №281/23/34577007 (т.1 - а.а.с.22-68).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено наступні порушення:

1. пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року в сумі 477375,00грн.;

2. пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит за 2008 рік в сумі 86210,00грн.;

3. пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.пп.8.1.1-8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-IV, в результаті чого у перевіряємому періоді не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 15,28грн.

01.07.2009 головним бухгалтером ТОВ "Сарненський ЗВО", на вказаний акт перевірки було подано заперечення (вих. №434) стосовно донарахування податковим органом зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року в сумі 477375,00грн., проте згідно з повідомленням Сарненської МДПІ від 03.07.2009 №9248/23/103 висновки акта перевірки від 26.06.2009 №281/23/34577007 залишені без змін (т.1 - а.а.с.69-74).

На підставі даного акта перевірки Сарненською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2009 №0000652340/0 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 716062,50грн. (477375,00грн. - за основним платежем, 238687,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 - а.с.75).

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, 14.07.2009 ТОВ "Сарненський ЗВО" оскаржило його в адміністративному порядку (вих. №436). Проте, рішенням Сарненської МДПІ від 28.07.2009 №10448/23/103 скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 №0000652340/1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 716062,50грн. (477375,00грн. - за основним платежем, 238687,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 - а.а.с.76-78, 82-85).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 06.07.2009 №0000652340/0 та від 28.07.2009 №0000652340/1, 06.08.2009 ТОВ "Сарненський ЗВО" оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Рівненській області (далі - ДПА в Рівненській області) (вих. №437), та до Сарненської МДПІ (вих. №438). Проте, рішенням ДПА в Рівненській області від 17.08.2009 №15243/25-16/224 продовжено строк розгляду скарги та рішенням від 30.09.2009 №17112/25-16/224 її залишено без задоволення, а Сарненською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2009 №0000652340/2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 716062,50грн. (477375,00грн. - за основним платежем, 238687,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 - а.а.с.86-98).

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу районного та обласного рівня, ТОВ "Сарненський ЗВО" було подано повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 №0000652340/0 та від 28.07.2009 №0000652340/1 до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) (т.1 - а.а.с.99-105).

Рішенням ДПА України від 30.10.2009 №11188/6/25-0115 було продовжено строк розгляду скарги та зобов'язано ДПА в Рівненській області провести позапланову перевірку ТОВ "Сарненський ЗВО" щодо питань порушених у скарзі з наданням у строк до 16.11.2009 матеріалів перевірки (т.1 - а.с.106).

На виконання даного рішення, Сарненською МДПІ, у період з 12.11.2009 по 16.11.2009, на підставі направлення від 12.11.2009 №478/23, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сарненський ЗВО" (код ЄДРПОУ 34577007) з питань дотримання вимог податкового законодавства порушених у скарзі за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, за наслідками якої складено акт від 16.11.2009 №449/23/34577007 (т.1 - а.а.с.107-110).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом підтверджено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР.

На вказаний акт перевірки 20.11.2009 ТОВ "Сарненський ЗВО" було подано заперечення (вих. №452), проте згідно з повідомленням Сарненської МДПІ від 24.11.2009 №16485/23/103 та листом від 10.12.2009 №17464 висновки акта перевірки від 16.11.2009 №449/23/34577007 залишені без змін (т.1 - а.а.с.113-120).

На підставі акта перевірки від 16.11.2009 №449/23/34577007 ДПА України було винесено рішення від 11.12.2009 №12888/6/25-0115 про залишення повторної скарги позивача без змін, а Сарненською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 №0000652340/3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 716062,50грн. (477375,00грн. - за основним платежем, 238687,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 - а.а.с.121-124).

На час виникнення спірних правовідносин порядок нарахування податку на прибуток та його внесення до бюджету були врегульовані Законом №283/97-ВР.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1 статті 2 Закону №283/97-ВР визначено, що платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст.3 Закону №283/97-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Абзацом 2 пункту 16.4 статті 4 Закону №283/97-ВР визначено, що платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

На момент виникнення спірних правовідносин, порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємств регулювався наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143, зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.2003 за №271/7592 (далі - Порядок №143), який застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств (далі - платники податку), крім страховиків та банків, для яких установлюються окремі порядки складання декларацій (п.1.2 Порядку №143).

Пунктом 2.3 Порядку №143 встановлено, що платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Як вбачається з акту перевірки від 26.06.2009 №281/23/34577007, позивачем здійснено завищення валових витрат у ІІкв. 2008 року на суму 1909500,00грн., внаслідок включення даної суми у валові витрати по витратам, які виникли у 2007 році, проте, вказана сума не відображена в рядку 05 "Коригування валових витрат" декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2008 року, поданої ТОВ "Сарненський ЗВО" до податкового органу 11.08.2008 (т.2 - а.а.с.39-40).

В даному акті перевірки також зазначено, що згідно з актом попередньої перевірки від 15.05.2008 №137/23/34577007 не встановлено завищення скоригованих валових витрат (т.2 - а.а.с.45-48).

З уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік вбачається, що суму витрат 1909500,00грн. перенесено позивачем з рядка 0.4.13 "Інші витрати поточного періоду" в рядок 0.5.2 "Самостійно виявлені помилки попереднього періоду" (т.2 - а.а.с.41-42). Проте, даний уточнюючий розрахунок позивачем подано до податкового органу 23.10.2009.

Відтак, суд не бере до уваги посилання позивача на самостійність виявлення помилки, оскільки факт виявлення помилки податковим органом, передує факту подання позивачем податкової звітності з виправленням помилки попередніх періодів, відтак, така помилка не може вважатися виявленою платником податку самостійно.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено, що порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Згідно з п.2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В ході проведення перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, оскільки в ІІкв. 2008 року ним до складу валових витрат, віднесені витрати, які документально не підтверджені.

Відповідно до ч.1 ст.114 КАС України, суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у строк, встановлений судом.

Так, у судових засіданнях 04.12.2013 та 22.05.2014, з метою встановлення факту здійснення позивачем господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток для з'ясовування, зокрема, руху активів у процесі здійснення господарських операцій, встановлення зв'язку між фактом придбання (надання) послуг, понесенням ним інших витрат та задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій, судом витребовувалися додаткові докази.

Тобто, позивачу було надано можливість долучити до матеріалів справи докази, які не надані учасниками процесу, але які можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, позивачем були проігноровані вказані вимоги суду, оскільки не було надано жодного первинного документа, який надав би суду можливість пересвідчитись про правомірність віднесення позивачем зазначених вище сум до складу валових витрат, окрім витягу з протоколу від 27.02.2013 №3 про знищення документів (т.1 - а.а.с.214).

Таким чином, дана обставина є підставою для висновку про відсутність господарської операції та будь-якого фактичного руху активів ТОВ "Сарненський ЗВО" на суму 1909500,00грн. у зазначеному періоді, оскільки позивач, знаючи про розгляд даної справи судом, ухилився від збереження доказів, що підтверджують даний факт, та як внаслідок, і від надання таких доказів на вимогу суду.

Відтак, суд вважає дії податкового органу щодо донарахування позивачу податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року в сумі 477375,00грн. правомірними.

Обов'язок самостійного визначення суми податкового зобов'язання окремих платників податків покладався на податкові органи нормами Закону №2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того, пункт 6.6 статті 6 Закону №2181-III та пункт 9 Положення №82 передбачають, що рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для платника податків, ніж рішення, яке оскаржувалося. У разі збільшення органом державної податкової служби суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення органом державної податкової служби надсилається окреме податкове повідомлення. Збільшена сума податкового зобов'язання повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою визначеною цим Положенням із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновки Сарненської МДПІ про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 №0000652340/0, від 28.07.2009 №0000652340/1, від 30.09.2009 №0000652340/2, від 18.12.2009 №0000652340/3 такими, що прийняті в межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11, у разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, в той час, коли відповідачем надано достатні аргументи та докази, які свідчать про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 №0000652340/0, від 28.07.2009 №0000652340/1, від 30.09.2009 №0000652340/2, від 18.12.2009 №0000652340/3 прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, передбачений діючим, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством України, обґрунтовано та правомірно. У зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д.Є.