Постанова

від 14.07.2014 по справі 18/282

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 18/282

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівГольцової Л.А., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. (головуючий суддя Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Москальова І.В.) на ухвалуГосподарського суду Луганської області від 26.09.2013 р. (суддя Седляр О.О.), за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, у справі№ 18/282 Господарського суду Луганської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" простягнення 6.431.226,48 грн.,

за участю представників за первісним позовом позивачаБукова Ю.В., відповідачане з'явились, органу Державної виконавчої службине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Луганської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" зі скаргою на підставі ст. 121-2 ГПК України на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, в якій було заявлено вимоги про:

- скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №33396717 від 13.07.2012 р., винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевою Ю.Ю. за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №18/282, який видано 04.03.2011 р. Господарським судом Луганської області;

- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу у справі №18/282, який видано 04.03.2011 р. Господарським судом Луганської області на підставі рішення від 15.02.2011 р., що набрало законної сили 04.03.2011 р., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" заборгованості.

Скарга розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.09.2013 р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.10.2013 р., скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредіт Лізінг" на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження задоволено частково: скасовано постанову від 13.07.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 33396717, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.09.2013 р. у справі № 18/282 залишено без змін.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду в частині задоволених вимог скарги на дії органу Державного виконавчої служби та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відхилити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження № 33396717 від 13.07.2012 р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми ст. ст. 22, 26, 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та органу державної виконавчої служби не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2011 р. у справі №18/282 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 5.799.618,44 грн., неустойку в сумі 220.210,98 грн., втрати від інфляції в сумі 333.849,16 грн., 3% річних в сумі 123.364,92 грн., витрати на державне мито в сумі 25.500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На виконання рішення згідно зі ст. 116 ГПК України судом було видано відповідний наказ від 04.03.2011 р.

Вказаний наказ був прийнятий на примусове виконання Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, про що було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2011 р. № 25790317.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 22.06.2011 р. звернулось до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області із заявою про повернення виконавчого документа - наказу № 18/282 від 04.03.2011 р.

У зв'язку з надходженням письмової заяви стягувача, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанову від 22.06.2011 р. про повернення стягувачеві наказу від 04.03.2011 р. № 18/282, в якій зазначено, що повторно даний наказ може бути пред'явлено у строк до 22.06.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 12.07.2012 р. повторно пред'явило наказ Господарського суду Луганської області № 18/282 від 04.03.2011р. до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області до виконання.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 13.07.2012 р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з поверненням зазначеного виконавчого документа за заявою стягувача постановою від 22.06.2011 р.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

За приписами ст. 6 згаданого Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як встановлено судами, оскаржену в судовому порядку постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 33396717 від 13.07.2012 р. було прийнято на підставі п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 вказаного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо є письмова заява стягувача.

При цьому ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання впродовж строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 1 і 5 ст. 47 та положень ст. 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення. Така ж правова позиція викладена в п. 9.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

У п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Разом з тим судами встановлено, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження не містить жодної передбаченої законом обставини, яка виключала б можливість здійснення виконавчого провадження та стала наслідком відмови у відкритті такого провадження.

З огляду на прийняття постанови від 22.06.2011 р. про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Луганської області № 18/282 від 04.03.2011 р.) стягувачу державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", та за визначенням спеціальної норми цього закону - ч. 5 ст. 47 щодо права повторного пред'явлення до виконання виконавчого документа, котрий був повернений за письмовою заявою стягувача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.07.2012 р. на підставі п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" .

Стосовно тверджень скаржника про неправомірне застосування судами строку для пред'явлення наказу до виконання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 04.11.2010 р., яка набрала чинності з 09.03.2011 р.) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

а) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

б) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

При цьому в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", який набрав чинності з 09.03.2011 р., передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, тобто до 09.03.2011 р., пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на час видачі наказу) визначалось, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як встановлено судами та відповідно до наказу Господарського суду Луганської області № 18/282 від 04.03.2011 р., він дійсний для пред'явлення органу державної виконавчої служби до виконання протягом трьох років - до 05.03.2014 р.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку про скасування постанови державного виконавця від 13.07.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, як такої, що винесена з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувач подав наказ Господарського суду Луганської області № 18/282 від 04.03.2011 р. на примусове виконання до виконавчої служби в межах строку, встановленого приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" щодо зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суд не вправі зобов'язувати до вчинення тих дій, які за Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідальною особою державної виконавчої служби. У разі визнання неправомірними рішень, дій або бездіяльність державного виконавця, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та скасування постанови державного виконавця є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. та ухвалу господарського суду Луганської області від 26.09.2013 р. у справі № 18/282 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова Л.Б. Іванова