Рішення

від 26.06.2007 по справі 2-49/2007

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

№2-49/2007

№2-49/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 червня 2007 р.                                                                                                       м.

Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області

у складі:

головуючої - судді          Смєлік

С.Г.

при секретарях Панютіній І.М.,Суровцевій С.Е.

з участю представників ОСОБА_4,ОСОБА_5

позивача

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні місцевого суду в

м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про відшкодування

майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про

стягнен­ня матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що при

дорожньо-транспортній приго­ді, що сталася з вини відповідача, належний йому на

праві власності автомобіль отримав технічні пошкодження.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1- ОСОБА_6 підтримав заявлені по­зовні

вимоги, на обгрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній

заяві, та зазначив, що 21 січня 2006 року о 9 годині ранку у зв"язку з

порушенням ПДР відповідачем, який керував ав­томобілем марки "

ВАЗ-2105", на вул. Леніна у м.Макіївка біля кафе "Кароліна"

сталася дорожньо-транспортна пригода в якій був пошкоджений автомобіль марки

"ЗАЗ ДЕУ" реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 Оскільки

автомобілем "ЗАЗ ДЕУ" керувала особа, яка не зазначена в договорі

страхування даного автомобіля і страховою компанією було відмовлено у

відшкодуванні завданої шкоди, він просить відшкодувати завдану матеріальну та

моральну шкоду з заподіювача шкоди, ОСОБА_2, а також понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 з позовними вимогами відшкодування матеріальної шкоди

погодився і заперечував проти відшкодування моральної шкоди, пояснивши, що 21

січня 2006 року о 9 годині ранку рухався на своєму автомобілі марки "ВАЗ-2105"

по вул. Леніна у м. Макіївка у напрямку залізничного вокзалу. Через ожеледицю,

яка була на проїзжій частині дороги, він не впорався з керу­ванням, тобто його

" занесло" і, таким чином, сталося ДТП- зіткнення його автомобіля з

автомобі­лем " ЗАЗ ДЕУ", у якому були пошкоджені обидва транспортні

засоби. Просив відмовити у відшко­дуванні моральної шкоди, оскільки позивач не

представив доказів.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, та дослідивши надані докази

в межах заяв­лених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України) суд встановив наступне.

21 січня 2006 року, приблизно о 9 годині ранку на вулиці Леніна у м.

Макіївка, недалеко від кафе" Кароліна", сталося зіткнення автомобілів

марки " ЗАЗ ДЕУ", реєстраційний державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався у

напрямку центра міста та автомо­біля марки " ВАЗ-2105" державний

реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у

зустрічному напрямку, який рухався по дорозі у зустрічному напрямку в м. Ма­кіївку.

При ДТП транспортні засоби отримали пошкодження.

Повноваження ОСОБА_1, як власника автомобіля "ЗАЗ ДЕУ"

реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджено свідоцтвом про реєстрацію

транспортного засобу № 564476, виданого 29 липня 2005 року Ясинуватським МРЕВ

ДАІ УМВС України Донецькій області.

З договору купівлі - продажу № 314206-2360 автомобілю "ЗАЗ ДЕУ",

укладеного між ОСОБА_1 ( далі- Покупець ) та ЗАТ "Запорізьким

автомобілебудівним заводом" в особі генера­льного директора ВАТ"

Донецьк-авто" ( далі- Продавець ) вбачається, що Продавцем було надано

Покупцю пакет документів для оформлення банківського кредиту на придбання

автомобіля модель: Сенсмарки Т131102, колір 62U,Виробник ЗАТ "ЗАЗ" вартістю 40500,00 грн.

Покупець попередньо погодив з структурним підрозділом АППБ" Аваль"

Ясинуватське відділення питання про кредиту­вання Покупця на придбання

автомобіля і уповноваженим органом Банку було прийнято рішення про кредитування

Покупця для придбання автомобіля про що банком надано Гарантійний лист № 112

від 22 липня 2005 року, що є невід"ємним додатком до зазначеного договору.

2

Як пояснив представник позивача - ОСОБА_6 на день дорожньо-транспортної

пригоди повна вартість автомобіля " ЗАЗ ДЕУ" позивачем сплачена не

була.

У ст. 1166 ЦК

України зазначено, що матеріальна шкода, завдана

неправомірними рішення­

ми, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або

юридичної особи, а так само

шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка

її завдала. Особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування,

якщо вона доведе, що шкоди

завдано не з її вини.                                       

У пункті 3 постанови від 27 березня 1992 року № 6" Про практику

розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" ( з

відповідними змінами і доповненнями) Пленум Вер­ховного Суду України

роз"яснив, що питання про відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок

взаємодії кількох джерел підвищеної безпеки, при цьому самим джерелам

підвищеної небезпеки, ко­жного з їх володільців перед іншим з них вирішується

за правилами ст.440 ЦК УРСР (ст.1168 ЦК України) шкода, заподіяна одному з

володільців з вини іншого, відшкодовується винним;

За результатами перевірки дорожньо-транспортної пригоди з участю водіїв

ОСОБА_8 та ОСОБА_2 працівниками ДАЇ відносно ОСОБА_2 було складено протокол про

правопорушення, передбачене ст.124 КУпП; матеріали про притягнення до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2були направлені до Кіровського

районного суду м. Макіївки, де при розгляді справи ОСОБА_2 ви­знав себе винним

в порушенні правил дорожнього руху і постановою судді від 28 лютого 2006 року

був визнаний винним у порушенні вимог ст.124 КпАП України з накладенням на

нього штрафу у розмірі двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_2 не

оскаржувалася.

В суді при розгляді справи за клопотанням ОСОБА_2, який спочатку не

визнавав позов і ста­вив під сумнів наявність його вини у причинах

дорожньо-транспортної пригоди, була призначена судова авто -технічна експертиза.

Згідно висновку судової - автотехнічної експертизи від 15 лютого 2007 року

№ 612/18 Доне­цького Шї судових експертиз водій ОСОБА_2 мав можливість

запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом належного виконання нормативних

вимог п.12.1 Правил дорожнього руху; його дії в даній пригоді мали ознаки

невідповідності вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, створювали не­обхідні та

достатні умови для наступу пригоди і перебували з ним у причинному з"язку;

рухаючись по слизькій дільниці проїзжої частини, він повинен був обрати таку

швидкість свого руху, щоб при керуванні транспортним засобом він мав постійну

можливість постійно контролювати напрямок та траєкторію руху автомобілю у межах

обраної смуги руху.

Сторони не заперечували проти висновків судової - автотехнічної експертизи.

Клопотань про призначення додаткової чи повторної автотехнічної експертизи,

допиту експерта в суді, від сторін та їх представників не поступило.

За таких обставин висновок експертизи визнається обгрунтованим і за

правилами ст. 212 ЦПК України суд приймає його як один з доказів позовних

вимог.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини справи, оцінивши

надані сторонами в порядку ст.60 ЦПК України докази, суд приходить до висновку,

що 21 січня 2006 року водієм авто­мобілю " ВАЗ-2105" ОСОБА_2 було

допущено порушення вимог п.п. 12.1 Правил дорожнього ру­ху, зареєстрованих

постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, згідно

яких, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій

повинен ураховувати до­рожню обстановку, а також особливості вантажу, що

перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати

рух та безпечно керувати ним. і між допущеними ОСОБА_2 по­рушеннями мається

прямий причинний зв"язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди - зітк­ненням

з автомобілем " ЗАЗ ДЕУ" під керуванням водія ОСОБА_8 і її

наслідками.

За таких обставин суд визнає винним у даному ДТП водія ОСОБА_2 і тому вважає необхід­ним покласти на нього обов"язок

відшкодування завданої шкоди. Підстав для його звільнення від її відшкодування

при розгляді справи немає.

Позивачем при купівлі автомобілю із ЗАТ "Страховою компанією

Еталон" був укладений до­говір від 5 серпня 2005 року № 03842-1634

добровільного страхування наземних транспортних засо­бів - Спеціальні умови. Як

зазначено у договорі страховик зобов"язується у разі настання страхового

випадку здійснити виплату страхового відшкодування у межах страхової суми

згідно з умовами цьо­го Договору, а страхувальник зобов"язується виконувати умови цього Договору.

Згідно ст.982 ЦК

України істотними умовами договору страхування є предмет

договору стра­хування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої

страховик зобов"язаний провести виплату у разу настання страхового

випадку, розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору, та

інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У п.11 договору страхування вказано, що особою, яка допущена до керування

даного транс­портного засобу є- ОСОБА_4.1нших осіб, які б були допущені до

керування да­ним транспортним засобом, у договорі не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2006 року, в момент ДТП керував належним ОСОБА_1 автомобілем на підставі доручення, виданого

власником транспортного засобу ОСОБА_1, посвідченого 19

серпня 2005 року приватним нотаріусом Донецького територіального округу - Столяров Г.В.

З листа від 4 квітня 2006 року № 856 за підписом заступника Голови

Правління ЗАТ " Стра­хова компанія "Еталон", направленого

ОСОБА_1 вбачається, що заявнику було відмовлено у виплаті страхового

відшкодування про що йому вже повідомлялося у листі від 15 березня 2006 року за

№ 645 з причин, що страховий тариф було розраховано з урахуванням поіменного

переліку осіб, допущенних до керування зазначеним транспортним засобом, а також

було рекомендовано зверну­тися з позовом до заподіювача шкоди.

Таким чином, страхувальником, ОСОБА_1, були допущені порушення умов зазна­ченого

договору у вигляді допущення до керування автомобілем " ЗАЗ ДЕУ"

особи, не зазначеної у договорі, що стало причиною відмови у відшкодуванні

шкоди, завданої наслідками ДНІ.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 27

березня 1992 року № 6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної

майну слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на

відповідальну за неї особу обов"язку надати річ того ж роду і якості,

виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі

застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий.

Коли відшкодування шко­ди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в

повному обсязі збитки відповідно до реаль­ної вартості на час розгляду справи

втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ,

усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Обґрунтовуючи заподіяння винними діями ОСОБА_2 матеріальної шкоди, ОСОБА_6

пояснив, що внаслідок зіткнення належному ОСОБА_1. автомобілю були заподіяні

суттєві пошкодження, а сума матеріальної шкоди становить 20717,39 грн.

Розмір заподіяної матеріальної шкоди, завданої наслідками дорожньо-

транспортної пригоди ОСОБА_1 підтверджено калькуляцією та висновком авто

товарознавчого дослідження спе­ціаліста ОСОБА_9. від 14 лютого 2006 року №

61/02, згідно якому вартість матеріального збитку по автомобілю " ЗАЗ ДЕУ

" становить 20717,39 грн.

Як убачається з акту огляду транспортного засобу "ЗАЗ ДЕУ" Т13110

реєстраційний номер НОМЕР_1, проведеного експертом СПД-ФЛ ОСОБА_9., при огляді

даного автомобілю та ви­значенні обсягу робіт по ремонту автомобіля був

присутній ОСОБА_2, який підписав даний акт, що було підтверджено ним у судовому

засіданні і не заперечував проти встановленого розміру матеріа­льної шкоди.

Оцінивши висновок спеціаліста за правилами ст. 212 ЦПК України, суд приймає

його як один з доказів позовних вимог.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті

обставини, на які вона по­силається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право

на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає

відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача на обґрунтування заявленого

позову про відшко­дування моральної шкоди, пояснив, що пошкодження нового

автомобілю, за який ще не була випла­чена вся сума, завдала моральних страждань

ОСОБА_1 Сплачуючи щомісячні платежі банку, йому треба було знайти додаткові

кошти для ремонту автомобіля, оскільки ОСОБА_2 відмовився у добровільному

порядку відшкодувати шкоду, через що він нервувався, втратив спокій, докладав

до­даткових зусиль, вирішуючи цю проблему.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними

рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується, як передбачено частиною

першою ст.1167 ЦК

України особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди

внаслідок пору­шення Правил дорожнього руху, тому вважає його відповідальним за

завдану позивачу моральної шкоди.

Зі змісту ст. 23 ЦК

України випливає, що під моральним збитком закон

передбачає втрати

немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких фізична

особа зазнала у

зв'язку, в тому числі, із знищенням чи пошкодженням її майна, приниження

ділової репутації, чи ін­

ших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними

діями чи бездіяльністю

інших осіб.                                                    

Розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, як роз"яснено в пунктах

9 та 10 По­станови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року

" Про судову практику по спра­вах про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних,

душевних, психічних тощо ) та з урахуванням інших обставин. Зокрема врахо­вуються

стан здоров "я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і

виробничих стосун­ках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та

зусилля, необхідні для відновлення попере­днього стану. При цьому суд має

виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Роз­мір

відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня

вини зало-

4

діювача і потерпілого та майнового стану відповідача. При

заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на

винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та

чи відшкодована вона..

Встановлені в

судовому засіданні обставини свідчать про порушення права власності ОСОБА_1 у

результаті пошкодження належного йому майна, що взагалі спричинило йому душев­ні

страждання, зажадало від нього додаткових зусиль для організації життя.

Моральна шкода

ОСОБА_1 заподіяна неправомірними діями ОСОБА_2, між непра­вомірними діями

останнього і шкодою існує причинний зв"язок, вина останнього в заподіянні

шкоди встановлена.

Приймаючи до

уваги конкретні обставини справи, розмір матеріальної шкоди, з огляду на суть

позовних вимог, характер заподіяних моральних страждань ОСОБА_1., ступінь

негатив­них наслідків для його життя, що можливо відновити, майнове становище

відповідача, який працює і його середньомісячний заробіток складає 1341,15

грн., має на утриманні дружину та дитину, суд ви­значає розмір стягнення

компенсації у відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди з ОСОБА_2 у

сумі 1000 грн.

Позивачем

ОСОБА_1 при подачі позову було сплачено 211,17 грн грн. державного мита., 30

грн. - на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 8-50 грн. за

позов щодо стя­гнення моральної шкоди, а всього 249,67 грн грн.

На підставі

вимог ст.88 ЦПК України вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат

у вигляді

судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,

підтвер­

джені

документально, підлягають задоволенню пропорційно до розгляду задоволених

позовних ви­

мог у розмірі

245,67 грн.                            

На підставі

вищевикладеного та керуючись статтями 11, 60, 212, 213, 214, 215, 88 ЦПК Украї­ни,

статтями ст.ст.23, 982, 1166, 1167, 1187, 1192, 999 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов

ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з

ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 у відшко­дування матеріальної шкоди суму 20717,39

грн., моральної шкоди - суму 1000 грн., понесені судові витрати в сумі 245,67

грн., а всього - 21963,06 грн.

Заява про

апеляційне оскарження рішення суду подається Апеляційному суду Донецької об­ласті

через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня

проголошення рішення.

Апеляційна

скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через

Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви

про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення

без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження.