Постанова

від 15.07.2014 по справі 826/20919/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20919/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімілк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімілк" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову "Юнімілк" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Юнімілк», за результатами якої відповідачем було складено акт від 11 жовтня 2013 року № 1214/40-20/33543684 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Юнімілк» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Транс Ліберо» за період з 01 січня 2010 року по 31 липня 2013 року.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень:

-пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п.201.4 ст.201, п.198.1., п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму - 144 022,00 грн., а саме: травень 2010 р. - 7420,00 грн., червень 2010 р. - 17090,00 грн., липень 2010 р. - 13200,00 грн., серпень 2010 р. - 6820,00 грн., вересень 2010 р. - 6620,00 грн., жовтень 2010 р. - 7040,00 грн., листопад 2010 р. - 6320,00 грн., грудень 2010 р. - 6160,00 грн., січень 2011 р. - 5432,00 грн., лютий 2011 р. - 7100,00 грн., березень 2011 р. - 9280,00 грн., квітень 2011 р. - 8120,00 грн., травень 2011 р. - 7560,00 грн., червень 2011 р. - 8680,00 грн., липень 2011 р. - 7800,00 грн., серпень 2011 р. - 7240,00 грн., вересень 2011 р. - 8400,00 грн., жовтень 2011 р. - 3440,00 грн., листопад 2011 р. - 300,00 грн.

-п.5.1, пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 720110,00 грн., а саме: за П квартал 2010 року на суму 122550,00 грн., за III квартал 2010 року на суму 133200,00 грн., за IV квартал 2010 року на суму 97600,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 109060,00 грн., за П квартал 2011 року на суму 121800,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 117200,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 18700,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року № 0000674020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) розмірі 92 872,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 681,00 грн.; № 0000684020, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 597 560,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток був факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з ТОВ «Транс Ліберо». Зазначені порушення обґрунтовані, на думку відповідача, незаконною діяльністю зазначеного контрагента, що встановлено в ході досудового слідства у кримінальному проваджені №42013110000000168, порушеному за ознаками складу злочину, передбаченого ст.205 КК України, за фактом реєстрації фіктивного підприємства ТОВ «Транс-Ліберо».

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору між позивачем та зазначеним товариством було надання експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами, позивачем було долучено до матеріалів справи копії відповідних актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), накладних на внутрішнє переміщення, вантажно-митних декларацій та міжнародних автомобільних товарно-транспортних накладних (CMR).

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до того часу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. статті 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.139.1 статті 139 Кодексу - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано до суду заявки для підтвердження укладення договору про надання експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №71 від 20 квітня 2010 року; відповідачем під час перевірки було з'ясовано, що TOB «Транс Ліберо» не укладало договори із підприємствами, які TOB «Транс Ліберо» залучало для перевезення вантажу; позивачем не надано до суду первинні документи (ттн, дорожні листи).

Між тим, представником TOB «Юнімілк» надано у судовому засіданні для огляду товарно-транспортні накладні, що вбачається з пояснень представника та журналу судового засідання від 25 лютого 2014 року.

Крім того, TOB «Транс Ліберо» надавало TOB «Юнімілк» послуги внутрішніх перевезень вантажу, тобто перевезення на території України, та послуги міжнародного перевезення вантажу. Перевезення здійснювалось шляхом залучення третіх осіб - перевізників, дані щодо яких зазначені в міжнародних автомобільних накладних (CMR) та вантажно-митних деклараціях.

Для підтвердження факту надання послуг згідно договору №71 від 20.04.2010 р. сторони підписували акти прийняття виконаних робіт (наданих послуг). При цьому, в актах здійснено посилання на документи, які підтверджують факт транспортування вантажів, а саме: на накладні на внутрішнє переміщення, товарно-транспортні накладні, міжнародні автомобільні товарно-транспортні накладні (CMR).

При здійсненні внутрішніх перевезень оформлювались накладні на внутрішнє переміщення та товарно-транспортні накладні, залежно від того, чи перевозився вантаж із одного складу TOB «Юнімілк» на інший склад TOB «Юнімілк», чи вантаж доставлявся покупцям продукції.

При здійсненні міжнародних перевезень оформлювались міжнародні автомобільні товарно-транспортні накладні (CMR). Окрім того, для підтвердження реальності наданих послуг, TOB «Юнімілк» надало вантажно-митні декларації, які засвідчують, що товари фактично перетинали кордон України, а умови їх закупівлі у іноземних постачальників передбачали, що організація транспортування здійснюється покупцем товару, тобто TOB «Юнімілк», а не його іноземним постачальником.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що договір про надання експедиційних послуг при перевезенні вантажу не укладався, оскільки позивачем не надано до суду заявок, з'ясовано, що п.1.3 договору про надання експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №71 від 20 квітня 2010 року передбачено можливість погодження умов заявок в усній формі. Отже, наявність заявок в письмовій формі не є обов'язковою.

Щодо посилання суду на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року. Зазначений обвинувальний вирок винесений щодо ОСОБА_4 Водночас ОСОБА_4 придбала TOB «Транс Ліберо» та була призначена директором даного товариства у травні 2012 року. Проте TOB «Юнімілк» здійснювало господарські операції із TOB «Транс Ліберо» лише у періоді з II кварталу 2010 року по IV квартал 2011 року, тобто до того, як ОСОБА_4 придбала TOB «Транс Ліберо» та була призначена його директором. Отже, визнання ОСОБА_4 винною у здійсненні фіктивного підприємництва немає жодного відношення до операцій, які здійснювались TOB «Юнімілк» із TOB «Транс Ліберо» у 2010-2011 роках, оскільки у даному періоді часу ОСОБА_4 не мала жодного відношення до діяльності TOB «Транс Ліберо».

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що визнання винним директора контрагента позивача не спростовує той факт, що ТОВ «Юнімілк» та TOB «Транс Ліберо» мали належний правовий статус та могли займатися законною діяльністю.

У періоді, протягом якого TOB «Юнімілк» користувалось послугами TOB «Транс Ліберо», директором ТОВ «Транс Ліберо» був ОСОБА_5, щодо якого обвинувальний вирок відсутній. Посилання на протокол допиту свідка - ОСОБА_5 також не береться колегією суддів до уваги, оскільки протокол допиту свідка містить лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію, яка має бути оцінена судом при розгляді кримінальної справи, тобто такий доказ не є беззаперечним.

Крім того, в рамках згаданої кримінальної справи не досліджувалось питання реальності господарських операцій саме між TOB «Транс Ліберо» та TOB «Юнімілк», первинна документація не досліджувалась.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження TOB «Юнімілк» податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 11 жовтня 2013 року № 1214/40-20/33543684 про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Тобто неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімілк" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімілк" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000674020 та №0000684020 від 05 листопада 2013 року, приийняті Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Присудити з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» суму сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.