Ухвала

від 29.07.2015 по справі 826/20919/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2015 р. м. Київ К/800/40246/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Загороднього А.Ф.,Зайцева М.П., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю:представника відповідача Руцької А.І, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального управління Міндоxодів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду 15 липня 2014 року у справі№826/20919/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» доМіжрегіонального управління Міндоxодів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проскасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (далі - ТОВ «Юнімілк», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального управління Міндоxодів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 5 листопада 2013 року №№ 0000684020, 0000674020.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Юнімілк» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 15 липня 2014 року у даній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2014 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального управління Міндоxодів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 5 листопада 2013 року №№ 0000684020, 0000674020.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Юнімілк», за результатами якої відповідачем складено акт від 11 жовтня 2013 року №1214/40-20/33543684 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Юнімілк» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Транс Ліберо» за період з 01 січня 2010 року по 31 липня 2013 року.

Згідно висновків акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем вимог:

- підпункту 7.2.3 пункту п.7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 201.4 статті 201, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму - 144022,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 720110,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та витрати по господарським операціям з ТОВ «Транс Ліберо», оскільки незаконна діяльність зазначеного контрагента встановлена в ході досудового слідства у кримінальному проваджені №42013110000000168, порушеному за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, за фактом реєстрації фіктивного підприємства ТОВ «Транс-Ліберо».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 5 листопада 2013 року №0000674020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) розмірі 92872,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11681,00 грн.; №0000684020, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 597560,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому порядку встановлена незаконна діяльність контрагента позивача, а також факт складання ним фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів, за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи, виписані таким контрагентом на підтвердження валових витрат та податкового кредиту, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем послуг від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення відповідних витрат по операціям з контрагентом до складу валових витрат підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, посилаючись на те, що відсутні ознаки фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для висновків про заниження TOB «Юнімілк» податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а тому вважав необґрунтованими висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 11 жовтня 2013 року №1214/40-20/33543684 про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, та з не вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

При вирішенні спору по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що має підтверджуватись первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним законодавчим вимогам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Транс Ліберо» ґрунтувалися на договірних основах, а саме на договорі про надання експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом від 20 квітня 2010 року №71, за умовами якого, контрагент як експедитор зобов'язується доставляти ввірений йому позивачем як замовником вантаж до пункту(пунктів) призначення окремими партіями в установлений Сторонами строк та передавати його уповноваженим на одержання вантажу особам (вантажоодержувачам), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу погоджену сторонами плату. Асортимент, кількість, вартість кожної одиниці та партії вантажу в цілому, найменування вантажоодержувача, пункт відправлення (завантаження) та пункт призначення (розвантаження) вантажу, типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення кожної обумовлюються у заявці та вказуються у товарно-транспортній накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Перевезення здійснювалось шляхом залучення третіх осіб - перевізників, які зазначені в міжнародних автомобільних накладних (СМК) та вантажно-митних деклараціях, а саме: оформленням товару на митниці займалося підприємство ТОВ «БК Алюр», а перевезення товару здійснювала Асоціація Міжнародних Автомобільних перевізників України.

На підтвердження виконання умов договору про надання експедиційних послуг, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема: акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні, які підписані з боку контрагента ТОВ «Транс-Ліберо» - директором Бойко О. Ю.

Суди попередніх інстанцій дійшли різних юридичних висновків під час надання правової оцінки спірним господарським операціям.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що факт виконання господарських зобов'язань за договорами перевезення, якими залучено третіх осіб-перевізників підтверджується копіями актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), накладних на внутрішнє переміщення, вантажно-митних декларацій та міжнародних автомобільних товарно-транспортних накладних (CMR).

В той же час, суд першої інстанції в обґрунтування безтоварності спірних господарських операцій врахував відсутність укладених договорів ТОВ «Транс-Ліберо» з підприємствами, що здійснювали внутрішні перевезення вантажу, а також не подання суду первинних документів, таких як товарно-транспортні накладні та дорожні листи.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

У той же час, з огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність») належним підтвердженням виконання експедиторських послуг окрім договору транспортної експедиції, акта здачі-приймання наданих послуг та експедиторських документів, повинні оформлятися, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи.

Перелічені документи дозволяють достовірно встановити, для яких саме операцій залучається експедитор та організації-перевізники.

Відповідно до пункту четвертого статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п'ятій статті 11 названого Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені вимоги норм процесуального права, які є гарантією прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення у даній справі дотриманні не були. Адже суд, дійшовши висновку про достатність поданих позивачем первинних документів для підтвердження реальності виконання розглядуваних операцій з поставки транспортно-експедиційних послуг, не вжив необхідних заходів для належної перевірки вказаних обставин.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з цим, податковий орган наполягав, що позивачем, ані до перевірки, ані до матеріалів справи не надані товарно-транспортні накладні, що відповідають типовій формі №1-ТН.

Як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції, вказаним доводам правової оцінки взагалі не надано, не встановлено чи відповідають вони дійсності, не з'ясовано якими за своєю правовою природою є документи, що містяться в матеріалах справи та мають назву товарно-транспортні накладні та чи відповідають їх форма та зміст названому так документу.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення апеляційним судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

По-друге, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень передує саме визнання його протиправним.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність його висновків в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Міжрегіонального управління Міндоxодів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев