Рішення

від 26.06.2009 по справі 2-6/09

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-6

2009 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2009 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі :

головуючого-судді

Гонтар А.Л.

при секретареві

Костенко В.М.

з участю позивача

ОСОБА_1

представника позивача

ОСОБА_2

представника відповідача

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

товариства з обмеженою відповідальністю «

ІНФОРМАЦІЯ_1

»

про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ :

Позивач

ОСОБА_1

11.02.2008 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В позові він посилається на те, що з 01 квітня 2004 року працював на посаді директора ТОВ «

ІНФОРМАЦІЯ_1

». 26 червня 2007 року він написав заяву про звільнення за власним бажанням. При цьому за період з 01.06.2007 року по 26.06.2007 року йому не було сплачено заробітну плату у розмірі 2096 грн. 79 коп.

Оскільки розрахунок з ним відповідачем не було зроблено своєчасно, вважає, що треба також на його користь стягнути середній заробіток за період з 26.06.2007 року по 01.02.2008 року у розмірі 15 023 грн. 60 коп.

09 квітня 2008 року позивач надав позовну заяву про збільшення позовних вимог, а саме просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 2096 грн. 79 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15 023 грн. 60 коп., а також просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки трудової книжки у сумі 16144 грн. 78 коп., посилаючись на те, що йому не було своєчасно видано трудову книжку (а.с.31-33)

Позивач з'явився у судове засідання та підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивачу заробітну плату було належним чином сплачено.

Суд вислухавши сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд установив, що позивача

ОСОБА_1

було прийнято на посаду директора ТОВ «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» з 01 квітня 2004 року, що підтверджується наказом №

НОМЕР_1

(а.с.89).

Відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» № 4 від 22 червня 2007 року

ОСОБА_1

було звільнено з посади директора за власним бажанням (а.с.90).

Позивач пояснив, що при звільнені з ним підприємство не зробило повного розрахунку, а саме за червень 2007 року йому невиплачена заробітна плата у сумі 2096 грн. 79 коп.

Відповідно до довідки ТОВ «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» від 19.07.2007 року в червні 2007 року позивачу дійсно була нарахована заробітна плата у сумі 2191 грн. 50 коп. (а.с.18).

Позивач пояснив, що він отримав заробітну плату лише у сумі 94 грн. 71 коп., тому просить стягнути заборгованість у сумі 2096 грн. 79 коп.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Представник відповідач пояснив, що підприємство не має заборгованості перед позивачем, що всі нараховані кошти йому були сплачені, але не надав жодного доказу в підтвердження своїх заперечень.

Таким чином, суд вважає, що відповідач до теперішнього часу не здійснив з позивачем розрахунку, не виплатив йому заробітну плату, чим порушив право позивача на своєчасне отримання допомоги в терміни, передбачені ст.115, 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачу добровільно всі суми, що належать йому від підприємства, зазначені суми підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Згідно ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.. 116 КЗпП, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що позивач працював з 40 годинним (п'ятиденним) робочим тижнем з двома вихідними днями (суботою, неділею), тривалість його робочого дня складала 8 годин, що підтверджується графіком роботи підприємства (а.с.91)

Суд встановив, що за період з 26 червня 2007 року до 26 червня 2009 року позивач має 494 днів затримки виплати заробітної плати.

Згідно п.п.2-4 п.8 Положення Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого постановою Кабінету Міністров України № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами і доповненнями) середньо денний заробіток позивача на момент звільнення, складає 74 грн.81 коп.(а.с.92). Після звільнення позивача заробітна плата на ТОВ «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» не підвищувалася.

Таким чином, середній заробіток позивача за 494 днів затримки склав 36956.14 гривні.

Оскільки позивач просить стягнути на його користь середній заробіток у розмірі 15023.60 грн., то суд вважає, що середній заробіток треба зменшити до вказаної суми.

Що стосується позовних вимог

ОСОБА_1

в частині стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки, то суд вважає, що в даній частині позивачу треба відмовити з наступних підстав.

Як було встановлено у судовому засіданні позивача було звільнено з займаної посади 26 червня 2007 року, що підтверджується протоколом зборів засновників.

Трудову книжку позивач отримав 20 березня 2008 року, що підтверджується записом в книзі реєстрації трудових книжок (а.с.110).

Відповідно до ст.. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки, зазначені у ст.. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Будь яких доказів, що трудова книжка не була видана позивачу в період з 26 червня 2007 року по 20 березня 2008 року з його вини, відповідач суду не довів.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки трудової книжки.

Разом з

ІНФОРМАЦІЯ_1

, відповідно до ст.. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міського суду в тримісячний строк з дня,коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вибачається із матеріалів справи позивач звільнився за власним бажанням 26 червня 2007 року і в цей час повинен був отримати трудову книжку, але він її не отримав.

Суд вважає, що саме з цього часу йому стало відомо, що його право порушено.

Відповідно до штампу реєстрації вхідної почти позивач звернувся до суду 11 лютого 2008 року, тобто за межами трьохмісячного строку.

Згідно ст.. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Але позивач в загалі не ставить питання про поновлення строку і не наводить причин поважності пропуску строку.

Таким чином, у суду не має підстав поновити позивачу строк для звернення за захистом його прав в цій частині позову.

Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами та доповненнями) якщо місячний чи тримісячний строк пропущений без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

На

підставі

ст. 10,11,58,59,60,212-215,218

ЦПК

України,

ст. 116,117,233,234

КЗпП

України

, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» ( з наступними змінами та доповненнями) суд,

В И Р

І

Ш И В :

Позовну заяву

ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримання розрахунку та за час затримки видачі трудовій книжки при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» (р/р 26000060068084 МФО 335548 КФ КБ Приватбанк м. Краматорськ ОКПО 33554020) на користь

ОСОБА_1

заробітну плату за період з 01 червня 2007 року до 26 червня 2007 року у розмірі 2096 (дві тисячі дев'яносто шість) грн. 79 коп., середній заробіток у розмірі 15023 (п'ятнадцять тисяч двадцять три) гривні 60 коп.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «

ІНФОРМАЦІЯ_1

» (р/р 26000060068084 МФО 335548 КФ КБ Приватбанк м. Краматорськ ОКПО 33554020) на користь держави держмито у розмірі 51 (п'ятдесят одну) гривню та на р/р 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО банку 834016 ЄДРПОУ 34686537 КЕКД 22050000 отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривень.

Рішення в частині стягнення заробітній плати за червень 2007 року в розмірі 2096 (дві тисячі дев'яносто шість) грн. 79 коп., піддати негайному виконанню, а в частині стягнення середній заробіток у розмірі 15023 (п'ятнадцять тисяч двадцять три) гривні 60 коп. піддати виконанню після набрання рішенням чинності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, після закінчення строку подання апеляційної скарги або після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяті днів з момент проголошення рішення або двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя