Рішення

від 16.07.2014 по справі 908/1844/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/56/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжжя

16.07.2014 справа № 908/1844/14

за позовом Селянського (фермерського) господарства «ІСТОК», (юридична адреса: 52470, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Комсомольська, буд. 18; адреса для листування: 52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Жовтнева, буд. 59)

до відповідача Приватного підприємства «АТК - Дніпро», (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34)

про стягнення 311126,24 грн. основного боргу за договором поставки № 274 від 16.08.2013 р., 23006,80 грн. пені, 13256,15 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 6849,65грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Мулько А.В., довіреність № 3 від 17.10.2013 р.;

від позивача - Лях Є.Ф. - директор (на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18958227);

від відповідача - Філобок О.Л., довіреність № 7/09 від 07.09.2012 р.;

30.05.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Селянське (фермерське) господарство «ІСТОК», Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі (далі за текстом скорочено - СФГ «ІСТОК») з позовною заявою до Приватного підприємства «АТК - Дніпро», м. Запоріжжя (далі за текстом скорочено - ПрАТ «АТК - Дніпро») про стягнення заборгованості за договором поставки № 274 від 16.08.2013 р., що складається з 311126,24 грн. основного боргу за поставлений товар, 23006,80 грн. пені, 13256,15 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 6849,65 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 30.05.2014 р. справу № 908/1844/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1844/14, справі № 908/1844/14 присвоєно номер провадження справи 4/56/14, судове засідання призначено на 09.07.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

З метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 16.07.2014 р.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 549, 610, 612, 614, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 198, 216, 218, 232 ГК України і заявлені з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 274 від 16.08.2013 р., укладеного позивачем та відповідачем. Так, на виконання взятих на себе за умовами договору зобов'язань позивач за видатковими накладними № Іс-0000029 від 17.08.2013 р., № Іс-0000030 від 18.08.2013 р., № Іс-0000031 від 19.08.2013 р. та відповідними товарно-транспортними накладними здійснив поставку відповідачу рапсу в загальній кількості 141885 тонн на загальну суму 461126,24 грн. Відповідач товар отримав, про що свідчить довіреність № 305 від 16.08.2013 р., однак в порушення умов договору за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, сплативши лише 150000,00 грн. за отриманий товар. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 311126,24 грн. За порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань позивачем відповідачу на підставі п. 9.2 договору нарахована пеня в розмірі 23006,80 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми закону позивачем відповідачу за порушення строків розрахунків за договором поставки № 274 від 16.08.2013 р. здійснено інфляційне нарахування на суму основного боргу в розмірі 13256,15 грн. та нараховано 6849,65 грн. 3 % річних. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 311126,24 грн. основного боргу, 23006,80 грн. пені, 13256,15 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 6849,65 грн. 3 % річних.

Відповідач позов не визнав, заявлені вимоги вважає необґрунтованими з наступних підстав. Відповідач не заперечує, що в серпні 2013 року він отримав від позивача за договором поставки № 274 від 16.08.2013 р. 141885 тонн рапсу на загальну суму 461126,24 грн. Проте, п. 6.2 договору передбачає, що форма оплати - безготівковий розрахунок, на протязі одного банківського дня. Таким чином, умовами договору не встановлено момент/дату/подію, з якої починається строк для сплати продукції - один банківський день. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що умовами договору № 274 від 16.08.2013 р. строк виконання обов'язку оплати вартості товару не встановлений, а тому, в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати вимогу позивача про сплату товару протягом 7 днів з дати отримання вимоги. Відповідач такої вимоги від позивача не отримував, а тому строк виконання обов'язку зі сплати коштів у нього не настав. Крім того, відповідач зазначає, що станом на час вирішення спору судом заборгованість ПрАТ «АТК - Дніпро» за отриманий по договору поставки № 274 від 16.08.2013 р. товар становить 301126,24 грн., оскільки частково заборгованість перед позивачем в розмірі 10000,00 грн. відповідачем була погашена 18.04.2014 р. Також відповідач заперечив проти здійснено позивачем розрахунку 3 % річних, оскільки вони нараховані позивачем на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, що суперечить ст. 625 ЦК України. Відповідачем надано суду свій контррозрахунок, відповідно до якого розмір 3 % річних становить 6818,00 грн. В цілому відповідач просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2013 р. СФГ «ІСТОК» (позивачем у справі) та ПрАТ «АТК - Дніпро» (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки № 274 з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Продавець) зобов'язався продати рапс (ріпак), що в подальшому іменується Товар, а відповідач (Покупець) зобов'язався закупити продукцію по Договору в повному обсязі та за встановленими цінами. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов пунктів 2.1 - 2.3 Договору сторони обумовили, що кількість товару по Договору обумовлюється в специфікації. Товар постачається насипом. Кількість переданого товару визначається шляхом зважування на ваговій продавця.

Згідно з п. 4.1 Договору ціна товару встановлюється у специфікаціях на поставку товару, які є невід'ємною частиною Договору.

В п. 5.1 Договору визначені умови поставки товару: якщо інше не вказано у специфікаціях - СРТ - склад Покупця, м. Привільне, Солонянський район, Дніпропетровська область (ІНКОТЕРСМС 2010).

Пунктом 1.2 Договору сторони обумовили, що моментом виконання зобов'язання Продавця по передачі товару є момент вручення товару Покупцю, що тверджується підписом уповноваженої особи Покупця на примірнику належними чином оформленої накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 16.08.2013 р. відповідно до умов Договору сторонами була оформлена та підписана Специфікація № 1, якою сторони обумовили поставку рапсу у кількості 160 тонн (+- 10 %), вартістю 3250,00 грн. за 1 тн. з ПДВ, на загальну суму 520000,00 грн. Умови поставки - склад Продавця. Місце завантаження - с. Званетський Хутір, Солонянський район, Дніпропетровська область. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Строки поставки: з 17.08.2113 р. до повного виконання умов специфікації. Ціна вступає в дію з моменту підписання специфікації.

Матеріалами справи доведено та сторонами у справі не заперечується, що на виконання умов Договору в 2013 році позивач за відповідними видатковими накладними поставив відповідачу рапс (Товар) в загальній кількості 141885 тонн на загальну суму 461126,24 грн. (з ПДВ), а саме:

- видаткова накладна № Іс-0000029 від 17.08.2013 р. на суму 349976,24 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № Іс-0000030 від 18.06.2013 р. на суму 92738,75 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № Іс-0000031 від 19.08.2013 р. на суму 18411,25 грн. з ПДВ.

На кожну поставку товару позивачем відповідачу були надані податкові накладні № 2/2 від 17.08.2013 р., № 3/2 від 18.08.2013 р. і № 4/2 від 19.08.2013 р.

Факт відвантаження позивачем відповідачу товару відповідно до умов Договору поставки № 274 від 16.08.2013 р. підтверджується також товарно-транспортними накладними № 831496 від 17.08.2013 р., № 831497 від 17.08.2013 р., № 831489 від 17.08.2013 р., № 8314941 від 17.08.2213 р., № 831493 від 18.08.2013 р. і № 831498 від 19.08.2013 р.

Вказані вище видаткові накладні, за якими відповідачу поставлявся товар, узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печаткою позивача.

Поставлений товар був отриманий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача (ОСОБА_4.) на кожній із зазначених вище видаткових накладних за спірний період та довіреність № 305 від 16.08.2013 р. форми № М-2 на отримання товару за Договором № 274 від 16.08.2013 р. на ім'я ОСОБА_4

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними за спірний період на загальну суму 461126,24 грн. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № Іс-0000029 від 16.08.2013 р. на суму 461126,24 грн.

За умовами п., п. 6.2 і 6.3 Договору форма оплати - безготівковий розрахунок, протягом одного банківського дня. Оплата за товар вважається здійсненою в момент перерахування грошових коштів з банківського рахунка Покупця на банківський рахунок Продавця у відповідності до реквізитів, що зазначені у виставленому рахунку.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена, в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» і в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Виходячи з умов п. 6.2 Договору строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Іс-0000029 від 17.08.2013 р., настав 18.08.2013 р., товару, поставленого за видатковою накладною № Іс-0000030 від 18.06.2013 р., - 19.08.2013 р., а товару, поставленого за видатковою накладною № Іс-0000031 від 19.08.2013 р., - 20.08.2013 р.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, що умовами Договору № 274 від 16.08.2013 р. строк виконання обов'язку оплати вартості товару не встановлений.

Стосовно посилання відповідача, що в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання обов'язку зі сплати коштів у нього не настав, оскільки він не отримував від позивача вимоги про оплату товару, то ці посилання є безпідставними і необґрунтованими, так як в даному випадку строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно пояснень позивача, наданих суду в ході судового вирішення спору, в порушення умов Договору оплату отриманого товару відповідач здійснив частково в сумі 150000,00 грн.

На час вирішення спору судом заборгованість відповідачем повністю погашена не була.

Проте, в судовому засідання представником відповідача надано суду докази часткового погашення заборгованості перед СФГ «ІСТОК» за Договором № 274 від 16.08.2013 р. в сумі 10000,00 грн., що підтверджується випискою банку від 18.04.2014 р.

Отже, часткова сплата товару була здійснена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом у даній справі. позивач цей факт не заперечив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 274 від 16.08.2013 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 301126,24 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач повну оплату за отриманий товар за Договором поставки № 274 від 16.08.2013 р. не здійснив, факт наявності заборгованості ПрАТ «АТК - Дніпро» перед СФГ «ІСТОК» в розмірі 301126,24 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

На підставі викладеного, суд вважає позовну вимогу про стягнення основного боргу в за отриманий товар за Договором поставки № 274 від 16.08.2013 р. документально підтвердженою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 301126,24 грн. В частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу за отриманий товар в задоволенні позову відмовляється, так як в цій частині позов заявлено безпідставно.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 9.2 Договору, якими сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати товару у строки, вказані в Договорі, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми контракту за кожен день прострочення.

Позивачем пред'явлена до стягнення за прострочку оплати товару, поставленого за Договором поставки № 274 від 16.08.2013 р., пеня в розмірі 23006,80 грн., яка розрахована за загальний період з 20.08.2013 р. по 20.02.2014 р. з урахуванням часткових оплат відповідачем поставленого товару за спірний період.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 274 від 16.08.2013 р. позивачем виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 23006,80 грн. пені є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься втрати від інфляції грошових коштів.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних за прострочку оплати поставленого товару, згідно розрахунку позивача, становить 6849,65 грн., а сума інфляційного нарахування на суму основного боргу, згідно розрахунку позивача, - 13256,15 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок річних відсотків, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 274 від 16.08.2013 р. позивачем виконаний не вірно, оскільки 3 % річних нараховані позивачем на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, що суперечить ст. 625 ЦК України.

При цьому, суд погоджується з наданим відповідачем контррозрахунком, згідно з яким у спірних правовідносинах стягненню відповідача підлягає 6818,00 грн. 3 % річних.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасну оплату поставленого товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 6818,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних судом відмовляється в задоволенні позову.

Наданий позивачем розрахунок інфляційного нарахування на суму боргу судом перевірений та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 13256,15 грн. інфляційного нарахування на суму боргу є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, викладені в запереченнях на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Доводи відповідача, надані в обґрунтування поданого ним котррозрахунку 3 % річних суд визнав правомірними, обґрунтованими і врахував при вирішенні спору у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ПрАТ «АТК - Дніпро» на користь СФГ «ІСТОК» 301126,24 грн. основного боргу, 23006,80 грн. пені, 13256,15 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 6818,00 грн. 3 % річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Селянського (фермерського) господарства «ІСТОК», Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі до Приватного підприємства «АТК - Дніпро», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 274 від 16.08.2013 р., що складається з 311126,24 грн. основного боргу за поставлений товар, 23006,80 грн. пені, 13256,15 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 6849,65 грн. 3 % річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АТК - Дніпро», (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34, код ЄДРПОУ 34611200) на користь Селянського (фермерського) господарства «ІСТОК», (52470, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Комсомольська, буд. 18, код ЄДРПОУ 30687851) 301126 (триста одну тисячу сто двадцять шість) грн. 24 коп. основного боргу, 23006 (двадцять три тисячі шість) грн. 80 коп. пені, 13256 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 15 коп. інфляційного нарахування н суму боргу, 6818 (шість тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. 3 % річних та 6884 (шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 17 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "21" липня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.