Постанова

від 11.07.2014 по справі 826/6186/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2014 року № 826/6186/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВЛАБ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завлаб" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2013р. № 0000052270, № 0000042270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завлаб" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року скасовано. Адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд.

За результатом автоматичного розподілу, адміністративну справу № 826/6186/13-а передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 червня 2014 року.

У судовому засіданні 19 червня 2014 року представник позивача просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Згідно заперечень, позивач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Також, у судовому засіданні 19 червня 2014 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на належного Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва , на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75. підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києві ДПС Старунова С.СК від 21 серпня 2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Завлаб" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "А.Нет" (код ЄДРПОУ 32621457) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки № 566/1-22-70-37164999 від 13 грудня 2012 року.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 212 496,00 грн. та пункту 198.3, пункту198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ "Завлаб" завищено податковий кредит у розмірі 355 667,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 03 січня 2013 року № 0000042270, яким визначила 212496,00 грн. податку на прибуток, та № 0000052270, яким визначила 355568,00 грн. ПДВ і 88892,00 грн. штрафної санкції.

Не погоджуючись вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду. При цьому, в обґрунтування вимог зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «А.Нет».

В свою чергу, заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від № 566/1-22-70-37164999 від 13 грудня 2012 року.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зокрема постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Проте, при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено питання щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом, з посиланням на відповідні докази, які б це підтверджували, не досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій з господарською діяльністю позивача, не досліджено первинні документи, надані позивачем в підтвердження своїх доводів.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, суду, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «А.Нет», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Завлаб» (Покупець) та ТОВ «А.Нет» (Продавець) укладено Договір купівлі - продажу від 13 липня 2011 року № 37-125, за умовами якого Продавець зобов'язується передати товар належної якості у власність Покупцеві, що визначений у цьому Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Пунктом 2.1 цього Договору визначено, що загальна вартість Договору складається з вартості кожної партії товару. Найменування, кількість, товару відображується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Вартість товару включає вартість доставки на склад Покупця.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2., 5.1. Договору Товар повинен бути поставлений Покупцеві в повному обсязі протягом 20 (двадцяти) днів з моменту оформлення замовлення. Відвантаження і доставка здійснюється коштом Продавця, пунктом доставки товару є місцезнаходження Покупця: м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2. Передача (прийом-передача) товару здійснюється на складі Покупця за супровідними документами В присутності представника Продавця, та оформлюється підписанням видаткових накладних.

Згідно специфікацій, рахунків - фактур та видаткових накладних, вбачається, що з липня по листопад 2011 року ТОВ «Завлаб» проводило закупки обладнання в ТОВ «А.Нет».

Згідно позовної заяви та наданих пояснень у судовому засіданні, ТОВ «А.Нет» фактично відвантажило відображене в первинній документації обладнання ТОВ «Завлаб», яке відповідало всім вимогам технічної документації та паспортам. Ніяких зауважень до якості і кількості відвантаженого ТОВ «А.Нет» обладнання не було.

В свою чергу, ТОВ «А.Нет» виписано на адресу ТОВ «Завлаб» податкові накладні (аркуш справи 137 - 151, том 1).

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "А.Нет" у зв'язку з придбанням обладнання.

Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Позивач зазначає, що придбане у ТОВ «А.Нет» обладнання використане у власній господарській діяльності шляхом продажу та установці контрагентам по ланцюгу постачання, на підтвердження чого позивачем надано копії Договорів поставок, Договорів купівлі-продажу, рахунків - фактур, податкових та видаткових накладних, складених за результатом господарських відносин із ТОВ «Генотест», ТОВ «Аякс-1», ПП «Альфа», АТ «Ефект», тощо.

Також позивачем надані фотографічні копії та статті про відкриття Центру незалежного тестування ГМО ТОВ «Генотест» для якого ТОВ «Завлаб» закуповувала обладнання у ТОВ «А.Нет».

Матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження обладнання на адресу м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2, зазначену у Договорі купівлі - продажу від 13 липня 2011 року № 37-125.

При цьому позивачем не було надано жодних доказів щодо місця передачі товару та документів, осіб, якими така передача здійснювалась, транспортування та отримання товару, засобів замовлення товару та комунікації з контрагентом.

За змістом Договору купівлі - продажу від 13 липня 2011 року № 37-125, який укладений між позивачем та ТОВ «А.Нет», вартість товару включає вартість доставки на склад Покупця, проте доказів транспортування обладнання матеріали справи не містять.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, зокрема, надані позивачем копії договорів поставок, договорів купівлі-продажу, рахунків - фактур, податкових та видаткових накладних, складених за результатом господарських відносин із ТОВ «Генотест», ТОВ «Аякс-1», ПП «Альфа», АТ «Ефект», тощо не дають змогу ідентифікувати участь ТОВ «А.Нет» у зазначених операціях, не підтверджують, що саме придбане у ТОВ «А.Нет» обладнання продано та встановлено у подальшому контрагентам по ланцюгу постачання.

Крім цього, судом встановлено, що ТОВ «А.Нет» знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. На дату написання акта перевірки товариство має стан - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", свідоцтво ПДВ анульовано 21 лютого 2012 року. Остання податкова звітність до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подана за ІІ-Ш квартали 2011 року, в якій відсутня будь-яка інформація про основні фонди та обладнання, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Станом на дату написання акту перевірки засновником та директором був ОСОБА_3, який був допитаний в рамках кримінальної справи та повідомив, що ТОВ «А.Нет" було придбано за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, зазначеної в статутних документах. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «А.Нет» не здійснював, рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не подавав, рахувався лише номінальним директором ТОВ «А.Нет».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року було закрито кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_3 у зв'язку з дійовим каяттям, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому Шевченківським районним судом міста Києва було встановлено, що ОСОБА_3, в червні 2011 року, перебуваючи в м. Києві на площі Перемоги, біля "Цирку", познайомився з чоловіками, які представився йому "Михайлом" та "Андрієм", особу яких слідством не встановлено, останні запропонували громадянину ОСОБА_3 заробити гроші в розмірі 800 гривень шляхом реєстрації на своє ім'я підприємства ТОВ "А.НЕТ", а також вони зазначили, що підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, а до фінансово-господарської діяльності цього підприємства ОСОБА_3 відношення мати ніякого не буде. В зв'язку із скрутним матеріальним становищем, ОСОБА_3 погодився на пропозицію випадкових знайомих на ім'я на «Михайло» та "Андрій", після чого надав номер свого мобільно телефону та домовився з останніми про те, що йому зателефонують.

Згідно протоколу допиту свідка від 24 липня 2012 року, ОСОБА_3 зазначено, що не підписував жодних документів, що стосуються діяльності ТОВ «А.Нет», а саме: не підписував ані договорів, ані контрактів, також не підписував податкові чи видаткові накладні, доручення на підписання фінансово-господарських ТОВ «А.Нет» нікому не давав.

Таким чином, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року, протокол допиту свідка від 24 липня 2012 року та висновок експерта від 15 серпня 2012 року № 722 свідчить про те, що ОСОБА_3 документів щодо господарської діяльності ТОВ "А.Нет" не підписував.

В свою чергу, позивачем не надано пояснення з приводу того, ким підписані Договори та податкові накладні ТОВ "А.Нет", якщо ОСОБА_3 документів господарської діяльності товариства не підписував.

Доказів, які б дали можливість ідентифікувати участь ТОВ «А.Нет» у господарській діяльності позивача суду не надано.

На думку суду позивачем не доведено мету та необхідність придбання у ТОВ "А.Нет" обладнання, зазначеного в специфікаціях. .

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Нет" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Крім цього, актом перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки ТОВ "Завлаб", посадовою особою підприємства не було надано до перевірки фінансово-господарські документи підприємства ТОВ "Завлаб" при взаємовідносинах з ТОВ "А.НЕТ".

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Отже, до моменту прийняття рішення позивачем не було надано документів, на відсутність яких відповідач посилався в акті перевірки. Жодних посилань на неможливість їх надання позивачем також не наводилося ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи, натомість до заперечень до акту перевірки, поданих позивачем відповідачу, даних документів долучено не було.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з "А.Нет " носять реальний характер.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2014 року № 0000052270 є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Нет", не підтверджують придбання обладнання та його подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завлаб" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завлаб» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник