Постанова

від 23.07.2014 по справі 25/5005/6641/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 25/5005/6641/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач, суддів:Коваленка В.М., Ткаченко Н.Г. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. у справі№25/5005/6641/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 провизнання банкрутом за участю представників сторін: від кредиторів:Юр М.А., за довіреністю ( ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") від боржника:Колошин В.П., арбітражний керуючий - ліквідатор

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року у справі № 25/5005/6641/2012 (суддя Владимиренко І.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції № С-04-120-1-1-4/10 від 09.01.2013 року залишено без задоволення. Відхилено вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції у розмірі 1 606 061,11 грн. у повному обсязі. Встановлено, що грошові кошти, отримані від реалізації майна боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці) у Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, в разі його відчуження під час процедур банкрутства, мають бути спрямовані виключно на погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції. Відкладено судове засідання на 03.09.2013 року, зобов'язано учасників провадження у справі вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. апеляційну скаргу ліквідатора Колошина Вадима Петровича задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року у справі № 25/5005/6641/2012 змінено. Виключено пункт 3 резолютивної частини ухвали щодо встановлення, що грошові кошти, отримані від реалізації майна боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці) у Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, в разі його відчуження під час процедури банкрутства, мають бути спрямовані виключно на погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції.

В іншій частині ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року залишено без змін.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. у справі №25/5005/6641/2012 , Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означеного судового акту в частині п.3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013р., з вимогою залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013р. в частині п.3 резолютивної частини ухвали.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст.14, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В доповненнях до касаційної скарги, скаржник вказує на помилкове порушення справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 без достатніх підстав, оскільки на момент порушення провадження у справі матеріали справи не містили в собі оригіналу простого векселю АА 2389754, виданого 12.01.2012р., а також вказує на відсутність у даному векселі обов'язкових реквізитів підпису фізичної особи-підприємця, що робить його простою борговою розпискою.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 03.06.2014р. заяву публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції задоволено.

Постанову Вищого господарського суду України від 26 листопада 2013 року у справі № 25/5005/6641/2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права та врахувавши рішення Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, Верховний Суд України в постанові від 03.06.2014 вказав, що забезпечені іпотекою вимоги Банку є грошовими та такими, що забезпечені заставою майна боржника.

Також, Верховний Суд України вказав на наступне.

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, тому положення частини 1 статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про черговість задоволення вимог кредиторів не стосується вимог кредиторів, які забезпечені іпотекою.

В даному випадку, вимоги Банку забезпечені договором іпотеки. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

З висновками Верховного Суду України, якщо боржник не виконав основного зобов'язання, грошові вимоги Банку, забезпечені заставою майна боржника відповідно до частини 6 статті 14 та підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» включаються до реєстру вимог кредиторів окремо і задовольняються у першу чергу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 року порушено провадження по справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 за процедурою, передбаченою статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ТОВ "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 21.08.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина В.П., якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру.

20.11.2012 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 1 606 061,11 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.12р. прийнято заяву Банку до розгляду та зобов'язано ліквідатора ФОП ОСОБА_6 арбітражного керуючого Колошина В.П. в строк до 22.12.12р. розглянути вимоги кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції і про результати повідомити у письмовій формі господарський суд.

20.12.2012 року ліквідатор боржника повідомив господарський суд Дніпропетровської області про невизнання боржником вимог банку в розмірі 1606061,11 грн.

11.01.2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулось до господарського суду зі скаргою на дії арбітражного керуючого Колошина В.П. щодо невизнання майнових вимог та не включення до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 606 061,11 грн.

Розглядаючи означену скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суди встановили наступне.

28.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_9 укладено генеральну кредитну угоду № К-Д 014/02-40/643, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції надає ОСОБА_9 кредит у розмірі 180 000,00 доларів США строком на 84 місяці з 28.04.2007 року по 25.04.2014 року під відсоткову ставку 14 % річних.

На основі генеральної угоди, 28.04.07р. сторонами укладений Кредитний Договір № К-Д 014/02-40/643/1. Умовами п.1.1 Договору визначено, що кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику споживчий кредит в сумі 180000,00 доларів США, зі сплатою 14 відсотків річних, строком на 84 місяці та з погашенням відповідно до Графіка погашення (Додаток №1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1. визначено, що кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.

З метою забезпечення зобов'язань згідно генеральної кредитної угоди № К-Д 014/02-40/643/1 від 28.04.2007 року, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - Банк) та ОСОБА_9, що діяв від імені ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № 014/02-40/1446 від 28.04.2007 року.

Пунктом 1.1 іпотечного договору № 014/02-40/1446 від 28.04.2007 року визначено, що іпотекодавець в особі ОСОБА_6 передає в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Ульянова (вул. Ульяновська), буд. 46.

У випадку порушення чи неналежного виконання умов кредитного договору ОСОБА_9, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Порядок такого способу задоволення визначено умовами договору іпотеки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року у справі № 25/5005/6641/2012 (суддя Владимиренко І.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції № С-04-120-1-1-4/10 від 09.01.2013 року залишено без задоволення. Відхилено вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції у розмірі 1 606 061,11 грн. у повному обсязі. Встановлено, що грошові кошти, отримані від реалізації майна боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці) у Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, в разі його відчуження під час процедур банкрутства, мають бути спрямовані виключно на погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції. Відкладено судове засідання на 03.09.2013 року, зобов'язано учасників провадження у справі вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. апеляційну скаргу ліквідатора Колошина Вадима Петровича задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року у справі № 25/5005/6641/2012 змінено. Виключено пункт 3 резолютивної частини ухвали щодо встановлення, що грошові кошти, отримані від реалізації майна боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці) у Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, в разі його відчуження під час процедури банкрутства, мають бути спрямовані виключно на погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції.

В іншій частині ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року залишено без змін.

Судова колегія висновки та рішення судів попередніх інстанцій вважає передчасними з оглядом на таке.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

В даному випадку застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013року.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 порушено у порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розділом VІ та ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону про банкрутство, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Кредитори фізичної особи-підприємця, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця.

11.01.2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулось до господарського суду зі скаргою на дії арбітражного керуючого Колошина В.П. щодо невизнання майнових вимог та не включення до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 606 061,11 грн. Вимоги банку ґрунтуються на Генеральній кредитній угоді № К-Д 014/02-40/643 від 28.04.2007року, Кредитному Договорі № К-Д 014/02-40/643/1 від 28.04.2007року та договорі іпотеки № 014/02-40/1446 від 28.04.2007 року.

Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно.

За таких обставин іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

При цьому, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Право кредитора на звернення з грошовими вимогами, а відповідно, - і грошовий обов'язок майнового поручителя - боржника перед Банком, передбачені також умовами кредитного договору та договору іпотеки, укладених між Банком, основним боржником і майновим поручителем, на підставі яких Банк і заявив свої кредиторські вимоги у цій справі.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що забезпечені іпотекою вимоги Банку є грошовими та такими, що забезпечені заставою .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Банку про визнання грошових вимог до ФОП ОСОБА_6 у розмірі 1606061,11грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів, які виникли внаслідок заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою.

При цьому, судами попередніх інстанцій під час розгляду заявлених ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не було досліджено та надано належної правової оцінки договорам, на підставі яких виникли вимоги Банку, а також правовідносинам що склалися між Боржником у даній справі та Банком та не було здійснено належної перевірки розрахунку заявлених вимог.

Відповідно до п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111 7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню в частині кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, позицію Верховного Суду України у даній справі, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013р. та Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. у справі №25/5005/6641/2012 - скасувати, в частині кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Справу №25/5005/6641/2012 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя:М.Д. Запорощенко Судді: В.М. Коваленко Н.Г. Ткаченко