ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2014 року Справа № 25/5005/6641/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач, суддів:Куровського С.В., Міщенка П.К. розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 у справі№25/5005/6641/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провизнання банкрутом за участю представників сторін: від кредиторів:не з'явилися від боржника:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 року у справі №25/5005/6641/2012 (суддя Чередко А.Є.) визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 21.08.2013 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Колошина В.П., якого зобов'язано виконати певні дії.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року у справі №25/5005/6641/2012 залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 року у справі №25/5005/6641/2012 - без змін.
Не погодившись з постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 у справі №25/5005/6641/2012, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів, з вимогою припинити провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права передбачених у ст.ст. 1, 3-1, 15, 16, 14, 25, 30, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.601 ЦК України.
В призначене судове засідання представники сторін та учасників судового процесу не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та дату розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.
Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 року порушено провадження по справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за процедурою, передбаченою статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ТОВ "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 21.08.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина В.П., якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру.
Приймаючи означену постанову, суд виходив з того, що безспірні вимоги кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ підтверджуються простим векселем серії АА 2389754 від 04.02.2012 року, на виконанні ВДВС Дніпропетровського РУЮ перебуває виконавче провадження щодо боржника на загальну суму стягнення 492 980,00 грн., яка боржником не сплачена.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року у справі №25/5005/6641/2012 залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 року у справі №25/5005/6641/2012 - без змін.
Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що за умовами Договору купівлі №0302/01 від 03.02.2012 року передбачена вексельна форма розрахунків між сторонами. Боржник видав простий вексель серії АА №2389754 на суму 491 280,00 грн. з строком платежу «за пред'явленням» (т.1 а.с.14).
13 березня 2012 року вексель пред'явлено до платежу, 14 вересня 2012 року вчинено протест про неоплату векселя. (т.1 а.с.13).
При дослідженні простого векселя серії АА №2389754 від 04.02.2012 року апеляційним господарським судом встановлено, що він містить вичерпний перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя, а відсутність на ньому паспортних даних боржника не є підставою для визнання його таким, що не має вексельної сили, в розумінні ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, так як відповідно до ст. 7 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.
Судова колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
В даному випадку застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013року.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 порушено у порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Таким чином, провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина здійснюється за правилами, визначеними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в цілому, з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частин 2, 3 ст. 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 47 Закону є наявність у нього заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Згідно з ч. 4 ст. 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
За приписами ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, безспірність вимог ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", до боржника в розмірі 492980,00грн. підтверджуються простим векселем серії АА 2389754 від 04.02.2012 року.
Виходячи з правового аналізу норм ст.ст. 16, 67, 68, 75, 76, 77 Уніфікованого закону про прості векселі та переказні векселі, ст.ст. 4, 7 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі дослідження правовідносин, що виникли між сторонами за векселем та дослідженні обставин, чи виникли зобов'язання за таким векселем, господарському суду у матеріали справи або для огляду має надаватись оригінал векселю.
Як вбачається з матеріалів справи, оригінал векселю, вимогами на підставі якого обґрунтовані кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до Боржника був наданий до суду ліквідатором Колошиним В.П. 20.09.2012р. , тобто після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Таким чином, за відсутністю дослідження з боку місцевого суду саме оригіналу вказаного векселю, висновок місцевого суду про підтвердженість та безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора до Боржника є хибним та не відповідає вимогам ст.ст. 47, 32-34, 43 ГПК України та ст. 1, ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що на відміну від позовного провадження, у справі про банкрутство усі докази наявності та безспірності вимог ініціюючого кредитора додаються до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, як це передбачено вимогами ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому, у разі відсутності необхідних документів, які повинні доводити наявність та безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника, рух справи в подальшому є неможливим та провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню як безпідставно порушене.
Крім того, відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою це документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Частиною 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що вексель від імені фізичних осіб - підприємців підписується власноручно вказаною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.
Отже, дані паспорта та індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - підприємців є обов'язковими реквізитами підпису фізичної особи - підприємця, і без їх зазначення таку особу не можна вважати векселедавцем (трасантом).
Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 статті 2, абзацах 2-4 статті 76 Уніфікованого закону.
Враховуючи приписи ч.2 ст.196 ЦК України, ст.ст. 2, 76 Уніфікованого закону про переказні векселя та прості векселі, ч.3 ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а простий вексель серії АА 2389754 від 04.02.2012 року, складений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 - не борговим цінним папером який може підтверджувати безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника, оскільки складений з дефектом форми: не містить дані паспорта боржника, що є одним з обов'язкових реквізитів векселя як цінного паперу відповідно до закону.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що при вирішенні питання про можливість здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції повинен був дослідити оригінал простого векселя, яким підтверджується безспірна заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором на предмет відповідності його реквізитів вимогам законодавства, що регулює обіг векселів в Україні, долучити його до матеріалів справи та дійти обґрунтованих висновків про належність його, як доказу безспірності вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою для здійснення провадження у справі про банкрутство.
Суд касаційної інстанції вважає, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за якою (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).
Таким чином, у зв'язку із відсутністю підстав для порушення та подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (із визнанням його банкрутом), провадження у такій справі підлягає припиненню на підставі норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - за відсутністю предмету спору.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 43, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012. та Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. у справі №25/5005/6641/2012 - скасувати.
Провадження у справі №25/5005/6641/2012 припинити.
Головуючий суддя:М.Д. Запорощенко Судді: С.В. Куровський П.К. Міщенко
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2014 |
Оприлюднено | 15.10.2014 |
Номер документу | 40841150 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Полєв Дмитро Миколайович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Полєв Дмитро Миколайович
Господарське
Вищий господарський суд України
Запорощенко M.Д.
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Білецька Людмила Миколаївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Білецька Людмила Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні