Ухвала

від 24.06.2014 по справі 825/3050/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 червня 2014 року м. Київ В/800/2562/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючої:Блажівської Н.Є., Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І. В. Сірош М. В.

перевіривши заяву Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2014 року

у справі № 825/3050/13-а (К/800/64891/13) - номер справи у Вищому

адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив»

до Прилуцької об'єднаної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2014 року у названій справі.

Згідно статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171 1 цього Кодексу.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2014 року заявник посилається на неоднакове застосування судами норм матеріального права, а саме: підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва за участю Прокуратури міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень та постанови Верховного Суду України від 5 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чиним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, у яких, на його думку норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що до переліку рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, відносяться рішення таких касаційних судів (інстанцій): Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, а також рішення апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ». Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.

До зазначених судових рішень не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, та судові рішення, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного Суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних.

У зв'язку з цим, судовим рішенням, на яке зроблено посилання, може бути рішення суду касаційної інстанції, до повноважень якого законодавством, чинним на час ухвалення рішення, було віднесено касаційний розгляд справи.

До таких судових рішень не належить рішення Верховного Суду України, на яке заявником здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказане рішення було прийнято внаслідок перегляду судових рішень з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, ухвалених у касаційному порядку.

Між тим, відповідно до положень статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України , заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України наведеної заявником як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ній розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

В той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданої як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права ухвали Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судом норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України , -

У Х В А Л И В:

Відмовити Прилуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2014 року у справі № 825/3050/13-а.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська Судді І. О. Бухтіярова М. І. Костенко І. В Приходько М. В. Сірош