Ухвала

від 14.07.2014 по справі 2а-0770/4095/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2014 р. м. Київ К/800/53243/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року

у справі № 2а-0770/4095/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Мукачівська автобаза»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Мукачівська автобаза» звернулось до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року у справі № 2а-0770/4095/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0001482340, № 0001492340 та від 09.09.2011 року № 0002112340.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно із положеннями пункту 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Мукачівська автобаза» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, відповідачем складено акт від 01.07.2011 року № 703/23-01/01034797, яким встановлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 241 204, 00 грн.; пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 174 580, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0001492340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 218 225, 00 грн. та № 0001482340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 301 505, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0001482340 залишено без змін; збільшено на 18 383, 00 грн. суму податку на додану вартість та на 1, 00 грн. суму штрафної санкції, що визначені податковим повідомлення-рішенням від 13.07.2011 року № 0001492340 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011 року № 0002112340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18 384, 00 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо нікчемності господарської операції позивача з його контрагентом ПП «Херсонський завод пластикових виробів».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв'язку з відсутністю порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарської операції між позивачем та ПП «Херсонський завод пластикових виробів» підтверджуються матеріалами справи: договором купівлі-продажу, специфікаціями до договору, актами прийому-передачі, видатковими накладними, податковими накладними. Товари отримані позивачем за договором комісії, укладеним з ПП «БИДЖИЕН» реалізовано та експортовано комісіонером за межі митної території України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу.

Враховуючи наведене, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Висновок податкового органу щодо нікчемності та безтоварності господарської операції є необґрунтованим, оскільки ґрунтується виключно на висновках акту «Про результати виїзної позапланової перевірки ПП «Херсонський завод пластикових виробів» з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року».

Суд касаційної інстанції в даному випадку зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарської операції між позивачем та ПП «Херсонський завод пластикових виробів» підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування витрат та податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 2а-0770/4095/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук