Ухвала від 09.07.2014 по справі 2а-4218/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/34702/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року

у справі №2а-4218/10/1870

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»

до 1. Державної податкової інспекції у місті Суми,

2. Головного управління державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Суми (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (відповідач-2) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000332306/0/18417 від 19 березня 2010 року та стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23133,33 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми № 0000332306/0/18417 від 19 березня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23133,33 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» 234,73 грн. судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Суми провела невиїзну документальну перевірку ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоді: липень 2009 року, за результатами якої був складений акт №1696/23-6/30991664 від 12 березня 2010 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 19 статті 2, статті 9 Бюджетного кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 23133,33 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що одним з основних постачальників сировини у перевіряємому періоді було ТОВ «Селена-Н». ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» включив до розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2009 року суму податку на додану вартість, яка фактично була сплачена в липні 2009 року за товар, отриманий від ТОВ «Селена-Н», в розмірі 23133,33 грн. Разом з цим, згідно довідки зустрічної перевірки від 19 листопада 2008 року №366/23-3-35622296 ТОВ «Селена-Н» є посередником. Постачальником є ТОВ «Компанія «Мега». Згідно відповіді ДПІ у Київському районі м. Донецька №933/7/23-113 від 30 січня 2010 року, ухвалою Господарського суду Донецької області від 30 січня 2009 року порушено провадження по справі №45/8Б про банкрутство ТОВ «Компанія «Мега». Постановою Господарського суду Донецької області від 10 лютого 2009 року по справі № 45/8Б ТОВ «Компанія «Мега» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07 квітня 2009 року по справі № 45/8Б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Компанія «Мега», юридичну особу-банкрута-ліквідовано. 12 травня 2009 року з управління державної реєстрації Донецької міської ради надійшли відомості про внесення 08 травня 2009 року до Єдиного державного реєстру запису № 12661170011013236 про державну реєстрацію припинення за судовим рішенням, щодо визнання юридичної особи банкрутом. Свідоцтво платника податку на додану вартість №7784812 від 11 листопада 2005 року, яке видане ДПІ у Київському районі м. Донецька, анульоване 07 квітня 2009 року згідно акту №72 від 22 квітня 2009 у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом. З обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька ТОВ «Компанія Мега» знято 10 червня 2009 року.

19 бересня 2010 року ДПІ у м. Суми на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000332306/0/18417, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на 23133,33 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 23133,33 грн. є безпідставним, оскільки порушення контрагентами продавця позивача правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не є підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди у зв'язку з відсутністю доказів недобросовісності такого платника, з урахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Селена-Н» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та ТОВ «Селена-Н» був укладений договір поставки товару від 27 лютого 2009 року № 79/9-20-09, а саме нікелю Н1У катод. Кількість, якість та інша характеристика товару визначена у специфікації, яка являється невід'ємною частиною зазначеного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Селена-Н» поставило позивачу товар, а також 02 липня 2009 року виписало податкову та видаткову накладні (т.1 арк. справи 36).

Оплата за поставлений товар, з урахуванням податку на додану вартість, була здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (арк. справ 49-50).

Зазначена сума податку на додану вартість була заявлена позивачем до відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, яку разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування було подано до ДПІ в місті Суми.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 23133,33 грн., оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

З огляду на те, що позивач правомірно сформував суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2009 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення такої суми.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна