Рішення

від 16.02.2009 по справі 8/6-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом          Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 (м.Дніпропетровськ)

до                 Товариства з обмеженою

відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування"

(м. Дніпропетровськ)

про                      стягнення

43 243,33 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:                   ОСОБА_2

-представник (дов. № 4626 від 24.12.08 р.)

від відповідача:          Тооде І.В. -юрисконсульт (дов. б/№

від 15.01.09 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з

позовом про стягнення з останнього 43 243,33 грн. заборгованості за договором

оренди майна № 0606 від 06.06.08 р., укладеним між сторонами.

Ціна позову складається з сум:

орендної плати і комунальних послуг -39 723,18 грн., пені -2298,38 грн., 3%

річних -495,97 грн. та втрат від інфляції -725,80 грн.

Відповідач проти позову заперечує,

посилаючись на наступне:

Як вбачається з вказаного договору

оренди, сторони при його укладенні не досягли згоди з усіх істотних умов

договору, а саме не визначено:

- вартість майна з урахуванням її

індексації;

- забезпечення виконання

зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- обов'язок та порядок страхування

орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо

забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

У разі, якщо сторони не досягли

згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається

неукладеним (таким, що не відбувся). Неукладений договір є неіснуючим і не

породжує взаємних прав і обов'язків, що позбавляє позивача права на звернення

до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі

та комунальним платежам.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК

України, у зв'язку з відсутністю предмету спору суд повинен припинити

провадження по справі.

Ухвалою голови господарського суду

від 29.01.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 10.03.09 р.

включно.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В

И В:

06.06.08 р. між сторонами був

укладений договір оренди майна № 0606, згідно умовам якого, позивач передав, а

відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове офісне приміщення

загальною площею 209,5 кв.м. в цокольній частині будівлі, розташованої за

адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 14, на строк -до 31.12.08 р.

Факт передачі вказаного майна в

оренду відповідачу підтверджується двостороннім актом прийому-передачі від

09.06.08 року.

За п.п. 3.1., 3.4., 3.6. вказаного

договору оренди, орендна плата визначена сторонами у розмірі 75 грн. за 1 кв.м.

на місяць без ПДВ, що складає 15 712,50 грн. на місяць без ПДВ, і сплачується

відповідачем до п'ятого числа кожного місяця оренди на рахунок позивача. Плата

за комунальні послуги здійснюється відповідачем до п'ятого числа кожного

місяця, наступного за місяцем отримання таких послуг, на підставі рахунків

позивача, згідно даним приладів обліку.

Свої обов'язки по сплаті орендної

плати за вересень, жовтень та листопад 2008 р., а також комунальних платежів за

серпень, вересень, жовтень 2008 р. відповідач не виконав.

Згідно наданим позивачем

рахункам-фактурам за вказаний період утворилась заборгованість відповідача з

орендної плати та комунальних платежів в сумі 39 081,44 грн.

Доказів на підтвердження наявності

боргу в сумі 641,74 грн. позивач суду не надав.

Станом на момент розгляду справи

відповідач доказів погашення заборгованості в сумі 39081,44 грн. суду не надав.

Цивільні правовідносини між сторонами

за названим договором регулюються ЦК України.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 1

Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оренда майна

iнших форм власностi може регулюватися положеннями цього Закону, якщо iнше не

передбачено законодавством та договором оренди.

Укладений сторонами договір оренди

не містить відмови сторін від застосування до спірних правовідносин норм

вказаного Закону.

Тому спірні правовідносини у даній

справі підпадають під одночасне регулювання ЦК України та Закону про оренду.

Але при цьому відповідні положення названого кодексу мають переважне значення,

оскільки об'єктом договору оренди є майно підприємця.

Закон про оренду та ЦК України

містять схожі положення щодо обов'язку користувача стосовно внесення плати за

користування майном.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону,

строки внесення орендної плати визначаються в договорі, а орендар зобов'язаний

вносити її своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України,

за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати

наймачевi майно у користування за плату на певний строк. За користування майном

з наймача справляється плата, розмiр якої встановлюється договором найму.  Плата за користування майном може вноситися

за вибором сторiн у грошовiй або натуральнiй формi. Форма плати за користування

майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься

щомiсячно, якщо iнше не встановлено договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК

України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов

не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання

має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього

Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то

воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн)

виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати,

пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Викладене є підставою для стягнення

з відповідача орендної плати та комунальних платежів в сумі 39 081,44 грн.

Оскільки доказів на підтвердження

наявності боргу в сумі 641,74 грн. позивач суду не надав, в цій частині позову

слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник

не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового

зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд

простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або

законом.

Позивачем були нараховані

відповідачу на підставі вказаної норми Закону 3% річних -495,97 грн. та втрати

від інфляції -725,80 грн.

Перевіривши розрахунки вказаних

сум, суд встановив, що втрати від інфляції розраховані вірно, а в розрахунку 3%

річних позивачем були допущенів помилки.

Після перерахунку встановлено, що

стягненню з відповідача підлягають втрати від інфляції в сумі 725,80 грн. та 3%

річних в сумі 210,62 грн., а в стягненні 285,35 грн. річних слід відмовити.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України,

у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором

або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова

сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення

боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або

актом цивiльного законодавства.

Згідно п. 3.7. згаданого договору

та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань»позивачем була також нарахована відповідачу пеня в сумі 2298,38

грн.

Перевіривши розрахунок вказаної

суми, суд встановив, що в розрахунку пені позивачем також були допущенів

помилки.

Після перерахунку встановлено, що

стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1 684,90 грн., а в стягненні

613,48 грн. пені слід відмовити.

Заперечення відповідача

спростовуються вищенаведеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи, а

також наступним:

Пунктом 3.7. укладеного сторонами

договору оренди передбачено порядок забезпечення виконання зобов'язань за цим

договором шляхом встановлення пені за прострочення сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 153 ГК України,

договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках

формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. При цьому істотними є ті

умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів

даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно

бути досягнуто згоди.

Відносини, пов'язані з передачею в

оренду як комунального майна, так і майна інших форм власності, врегульовані

нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вже зазначалось судом вище,

укладений сторонами договір оренди не містить відмови сторін від застосування

до спірних правовідносин норм вказаного Закону, а тому спірні правовідносини у

даній справі підпадають під одночасне регулювання ЦК України та Закону про

оренду.

В силу ст. 2 вказаного Закону,

орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне

орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди

державного та комунального майна відповідно до ст. 10 Закону є:

- об'єкт оренди (склад і вартість

майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається

договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її

індексації;

- порядок використання

амортизаційних відрахувань;

- відновлення орендованого майна та

умови його повернення;

- виконання зобов'язань;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним

в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо

забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частина наведених вказаною нормою

умов договору оренди детально регламентуються зазначеним Законом, тому є

звичайними, тобто такими, що не потребують спеціального включення до тексту

договору, оскільки вважається, що вони є обов'язковими для сторін в силу самого

факту укладення договору.

Зокрема, Законом України "Про

оренду державного та комунального майна" визначені умови щодо:

- порядку використання

амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна - п. 3 ст. 23

Закону, відповідно до якого амортизаційні відрахування використовуються на

відновлення орендованих основних фондів; орендар має право за погодженням з

орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних

коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення

орендованого майна;

- страхування орендарем взятого в

оренду майна - ст. 24 Закону, відповідно до якої ризик "випадкової

загибелі чи пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не

встановлено договором оренди";

- орендоване майно страхується

орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик

випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди;

- обов'язки сторін щодо

забезпечення пожежної безпеки орендованого майна - у загальному вигляді

визначені п. 2 ст. 18 Закону, відповідно до якого орендар зобов'язаний

використовувати та зберігати майно за умовами договору, запобігати його

пошкодженню, псуванню;

Таким чином, якщо сторони не

обумовили у договорі оренди спеціальні умови, діють правила, визначені

вказаними нормами Закону, а отже - висновок щодо відсутності факту укладення

договору оренди є необгрунтованим.

Викладене також підтверджується

судовою практикою Вищого господарського суду України.

Наведене є підставою для часткового

задоволення позову.

Судові витрати слід покласти на

сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законами України “Про оренду

державного та комунального майна”, "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625,

759, 762, 785 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський

суд, -

В И Р І Ш И

В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування"

(49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 60-Ж, код 25013475, п/р

2600301508001 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 305017) на користь Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 у КБ «Владимирський», МФО 337933, код НОМЕР_2) -

39 081,44 грн. основного боргу, 1 684,90 грн. пені, 725,80 грн. втрат від

інфляції, 210,62 грн. річних, 417,03 грн. витрат на держмито, 113,80 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши накази.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                   

І.Ю. Дубінін