Постанова

від 13.04.2009 по справі 8/6-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

13.04.2009                                                                               

       Справа№  8/6-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.

(доповідача),

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

Секретар судового засідання Марунич

Н.В.

За участю представників сторін

присутніх в судових засіданнях:

від позивача:  ОСОБА_2. представник, довіреність №395591  від 24.12.08;

від

відповідача:  Некрасов О.О. представник,

довіреність № б/н  від 07.10.08;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні  апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство гаражного і технічного

обслуговування”, м. Дніпропетровськ   на

рішення господарського суду Дніпропетровської 

області від  16.02.09 р. у

справі  № 8/6-09

за позовом Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до відповідача   Товариства з обмеженою

відповідальністю  “Підприємство гаражного

і технічного обслуговування”, м. Дніпропетровськ  

про стягнення 43 243, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 16.02.2009 року у справі № 8/6-09 (

суддя  -Дубінін І.Ю.) позов задоволено частково;

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємства

гаражного і технічного обслуговування” на користь Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1-39 081, 44 грн. основного боргу, 1 684, 90 грн. пені, 725,80 грн.

витрат на інфляції, 210, 62 грн. річних , 417, 03 грн. витрат на держмито, 113,

80 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу; В решті

позову відмовлено.   

            Не погодившись з зазначеним

рішенням господарського  суду,  відповідач звернувся в Дніпропетровський

апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою і посилаючись на

неправильне застосування господарським судом 

норм  матеріального та

процесуального права, просить скасувати повністю рішення господарського суду

Дніпропетровської  області від 16.02.09р.

по справі № 8/6-09, в позові позивачу відмовити.

          Позивач надав відзив на апеляційну

скаргу, вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з повним з'ясуванням

обставин справи та дотриманням норм чинного законодавства. Просить апеляційну

скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду

Дніпропетровської області залишити без змін.

           Ухвалою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 04.03.09р. по справі № 8/6-09 прийнято

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство

гаражного і технічного обслуговування” на рішення господарського суду

Дніпропетровської  області від  16.02.09 р. 

до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на

18.03.09р. о 10:10год.

           В судовому засіданні 18.03.09р.

оголошувалась перерва до 13.04.09р. на 10:45год.

           Відповідач, 13.04.09р.  явку в судове засідання повноважного

представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений

належним чином, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи те, що залучені до

матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності

оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла 

висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача.         

           В судовому засіданні 13.04.09р.

оголошено постанову.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду

заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення  представників сторін, вивчивши матеріали

справи та доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга

не підлягає задоволенню, а рішення  -

скасуванню з огляду на наступне:

          Як вбачається з  матеріалів справи, 06.06.08 р. між сторонами

був укладений договір оренди майна № 0606, згідно умовам якого, позивач

передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове офісне

приміщення загальною площею 209,5 кв.м. в цокольній частині будівлі,

розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 

строком до 31.12.08 р.

          Передача вказаного майна в оренду

відповідачу відбулась на підставі акту прийому-передачі від 09.06.08 року.

         п.п. з.1., 3.4., 3.6. вказаного

договору оренди, орендна плата визначена сторонами у розмірі 5 грн. за 1 кв.м.

на місяць без ПДВ, що складає 15 712,50 грн. на місяць без ПДВ, і сплачується

відповідачем до п'ятого числа кожного місяця оренди на рахунок позивача. Плата

за комунальні послуги здійснюється відповідачем до п'ятого числа кожного

місяця, наступного за місяцем тримання таких послуг, на підставі рахунків

позивача, згідно даним приладів обліку.                                                                                                                                                                                             

        Свої обов'язки по сплаті орендної плати

за вересень, жовтень та листопад 2008 p., а також комунальних платежів за

серпень, вересень, жовтень 2008 р. відповідач не виконав.

        Згідно наданим позивачем

рахункам-фактурам за вказаний період утворилась заборгованість відповідача з

орендної плати та комунальних платежів в сумі 39 081,44 грн.

       Доказів в підтвердження наявності боргу

в сумі 641,74 грн. позивач суду першої 

та апеляційної інстанції  не

надав. Доказів погашення заборгованості в сумі 39081,44 грн. суду не надано.

        Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна", оренда майна інших

форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не

передбачено законодавством та договором оренди.

        Укладений між сторонами договір оренди

не містить відмови сторін від застосування до спірних правовідносин норм

вказаного Закону.

        Суд першої інстанції дійшов вірного

висновку, що спірні правовідносини у даній справі підпадають під одночасне

регулювання ЦК України та Закону про оренду. Але при цьому відповідні положення

названого кодексу мають переважне значення, оскільки об'єктом договору оренди є

майно підприємця.

         Закон про оренду та ЦК України містять

схожі положення щодо обов'язку користувача стосовно внесення плати за

користування майном.

         Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону,

строки внесення орендної плати визначаються в договорі, а орендар зобов'язаний

вносити її своєчасно і у повному обсязі.

         Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, за

договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати

наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном

з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата

за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або

натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором

найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не

встановлено договором.

         Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК

України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов

не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то

воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін)

виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати,

підлягає виконанню з настанням цієї події.

    Отже, з огляду на викладене у

суду є підстави для стягнення з відповідача орендної плати та комунальних

платежів в сумі 39 081,44 грн.

       В частині позову про наявність боргу в

сумі 641,74 грн. також слід відмовити, оскільки позивачем даний факт не

доведено.

       Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не

звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового

зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Позивачем були нараховані

відповідачу на підставі вказаної норми Закону 3% річних - 495,97 грн. та втрати

від інфляції - 725,80 грн.

       Господарським судом вірно

встановлено,  що втрати від інфляції

розраховані вірно, а в розрахунку 3% річних позивачем були допущені помилки.

        Після перерахунку встановлено, що стягненню

з відповідача підлягають втрати від інфляції в сумі 725,80 грн. та 3% річних в

сумі 210,62 грн., а в стягненні 285,35 грн. річних слід відмовити.

        За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у

разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором

або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова

сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або

актом цивільного законодавства.

       Згідно п. 3.7. згаданого договору та

Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань»позивачем була також нарахована відповідачу пеня в сумі 2298,38

грн.

          Після перерахунку стягуваної пені судом

першої інстанції вірно встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в

сумі 1 684,90 грн., а в стягненні 613,48 грн. пені слід відмовити.

          Пунктом 3.7. укладеного сторонами

договору оренди передбачено порядок забезпечення виконання зобов'язань за цим

договором шляхом встановлення пені за прострочення сплати орендної плати.

         Відповідно до ст. 153 ГК України,

договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних

випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. При цьому істотними

є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів

даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно

бути досягнуто згоди.

        Відносини, пов'язані з передачею в

оренду як комунального майна, так і майна інших форм власності, врегульовані

нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

        В силу ст. 2 вказаного Закону, орендою

є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне

орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

       Істотні умови договору оренди державного

та комунального майна викладені в  ст. 10

Закону.

       Законом України "Про оренду

державного та комунального майна" визначені умови щодо:

- 

порядку використання амортизаційних відрахувань та відновлення

орендованого майна - п. 3 ст. 23 Закону, відповідно до якого амортизаційні

відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів; орендар

має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором

оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне

переоснащення, поліпшення орендованого майна;

- 

страхування орендарем взятого в оренду майна - ст. 24 Закону, відповідно

до якої ризик "випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди несе

орендодавець, якщо інше не встановлено договором оренди";

- 

орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору

оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта

оренди;

- 

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна -

у загальному вигляді визначені п. 2 ст. 18 Закону, відповідно до якого орендар

зобов'язаний використовувати та зберігати майно за умовами договору, запобігати

його пошкодженню, псуванню;

         Таким чином, якщо сторони не обумовили

у договорі оренди спеціальні умови, діють правила, визначені вказаними нормами

Закону, а отже - висновок щодо відсутності факту укладення договору оренди є

необґрунтованим.

          Враховуючи наведене, вимоги

апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про

задоволення позову.

          З огляду на вищевикладене, колегія

суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла до висновку,

що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті

судом не порушено норми матеріального та процесуального права.

          На підставі наведеного та керуючись

ст. 101 - 105  ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю “Підприємство гаражного і технічного

обслуговування”, м. Дніпропетровськ   на

рішення господарського суду Дніпропетровської 

області від  16.02.09 р. у справі  № 8/6-09  залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської

області  від  16.02.09р. у справі № 8/6-09   залишити без змін.

           Постанова може бути оскаржена до

Вищого господарського суду України.

           Головуючий суддя                                                                            

П.П. Павловський

Суддя                                                                                        

В.В. Швець

           Суддя                                                                                                    О.В.

Чус