Постанова

від 24.07.2014 по справі 910/275/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 910/275/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аполло" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 03.03.2014 Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі№ 910/275/14 за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Аполло" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" стягнення 728 297,69 грн. за участю представників сторін: позивача: відповідача:Борисенка Ю.В. Кокольського С.І. ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аполло" (надалі - ТОВ "Аполло") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі - ПАТ "ВТБ Банк") про стягнення 728 297,69 грн., з яких: 705 420,80 грн. - безпідставно списані кошти, 12 556,49 грн. - пеня та 10 320,40 грн. - 3% річних, вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2014 (суддя Пінчук В.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 (судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В., Жук Г.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Аполло" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить задовольнити позовні вимоги.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 11, 14, 526, 610, 614 Цивільного кодексу України, статей 5, 14, 193, 218 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін , перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.05.2011 між ТОВ "Аполло" (клієнт) та ПАТ "ВТБ Банк" укладено договір банківського рахунку № НЮ-6494/18, відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний(і) рахунок(ки) в національній та іноземних валютах згідно із заявами клієнта та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України і надавати послуги із купівлі, продажу або обміну іноземної валюти або банківських металів, а клієнт - сплачувати банку плату за надані послуги відповідно до діючих тарифів банку (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2.1.8 вказаного договору клієнт має право у разі потреби використання електронних розрахункових документів для списання коштів з рахунку підключитися до дистанційної системи обслуговування, підписавши відповідний додатковий договір до цього договору.

Також 18.05.2011 між ТОВ "Аполло" (клієнт) та ПАТ "ВТБ Банк" укладено договір про внесення змін до договору банківського рахунку від 18.05.2011 № НЮ-6494/18 про використання системи дистанційного обслуговування в АБС Б2 (надалі - договір на дистанційне обслуговування), предметом якого є надання банком клієнту можливості проведення операцій в електронній формі з використанням системи дистанційного обслуговування, що складається з підсистеми "Банк" і "Клієнт", які дозволяють клієнту здійснювати оперативне управління своїм рахунком у банку, отримання та передачу інформації.

Згідно з пунктом 1.2, 1.3 договору на дистанційне обслуговування обмін інформацією між банком і клієнтом здійснюється у вигляді електронних документів. Для обміну електронними документами сторони використовують систему дистанційного обслуговування, доступ до якої надається банком. Сторони визнають правомірне використання системи відповідно до цього договору про внесення змін достатнім заходом для захисту інформації від несанкціонованого доступу, підтвердження авторства та автентичності електронних документів, а також вирішення конфліктних ситуацій, пов'язаних з цим.

Відповідно до пункту 2.1.5 договору на дистанційне обслуговування банк зобов'язаний приймати до виконання поточним операційним днем електронні платіжні документи клієнта, передані за допомогою системи в операційний час банку за умови позитивного результату перевірки їх ЕЦП та наявності достатньої кількості коштів на рахунку клієнта (якщо це не суперечить чинному законодавству України, нормативним актам НБУ та внутрішнім нормативним документам банку).

Клієнт (позивач) несе повну відповідальність за наслідки несанкціонованого використання його таємних ключів ЕЦП, що сталися в результаті крадіжки, втрати або інших обставин (пункт 2.3.3 договору про використання системи дистанційного обслуговування), оскільки дані ключі зберігаються виключно у позивача, який і має забезпечити їх зберігання та обмежити до них доступ третіх осіб.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку.

Судами також встановлено, що 17.07.2013 відповідач - ПАТ "ВТБ Банк" отримав платіжне доручення № 25 (id 12380546) на суму 705 420,80 грн. від позивача - ТОВ "Аполло" (код ЄДРПОУ 24099262, рахунок 26008301006494) на користь контрагента ТОВ "Гарант плюс ЛЛС" (код ЄДРПОУ 38800635, рахунок 26005262600103 в ПАТ "Ві ЕйБі Банк", МФО 380537). У цьому документі номер рахунку та код юридичної особи платника були зазначені правильно, як такі, що належать ТОВ "Аполло".

Зазначений електронний розрахунковий документ надійшов до ПАТ "ВТБ Банк" за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк" іFobs з використанням ключів та даних для входу клієнта ТОВ "Аполло" з двома електронними цифровими підписами користувачів: Тальський Ростислав Борисович (логін - ZCWU DIR, термін дії ключа 2013-06-05 - 2013-09-03) та Зезека Алла Миколаївна (логін - ZCWU_GB, термін дії ключа 2013-06-05 - 2013-09-03).

За висновком суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, у відповідача були відсутні правові підстави для повернення зазначеного документа без виконання; перерахування коштів сумі 705 420,80 грн. з рахунку ТОВ "Аполло" було наслідком належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 18.05.2011.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1066 цього Кодексу за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За статтею 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону, а саме: обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

У пункті 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті також зазначено: банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (пункт 2.3 цієї Інструкції).

Відповідно до пунктів 18.3, 18.4 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з належним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з огляду на приписи чинного законодавства України.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111 5 , 111 7 ГПК України.

Отже, суди попередніх інстанцій у порядку статей 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно і повно розглянули в судовому процесі всі обставини справи, дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполло" у справі № 910/275/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 910/275/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк