Рішення

від 22.07.2014 по справі 914/1677/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа № 914/1677/14

За позовом: Української народної партії, м. Київ

до відповідача1: Львівської обласної організації Української народної партії, м. Львів

та до відповідача2: Львівської крайової організації Народного руху України, м. Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Львів

про: визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Кошовий О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Шпек В.В. (довіреність від 22.04.2014р.)

від відповідача1: Давид О.В. - т.в.о. голови

від відповідача2: Попович Н.Є. (довіреність від 12.05.2014 р.)

від третьої особи: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 22.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Української народної партії до Львівської обласної організації Української народної партії та до Львівської крайової організації Народного руху України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування.

Ухвалою суду від 16.05.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.06.2014 року. Ухвалою суду від 03.06.2014 року розгляд справи відкладено на 13.06.2014 року. В судовому засіданні 13.06.2014 року оголошено перерву до 04.07.2014 року. Ухвалою суду від 04.07.2014 року продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.07.2014 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Договір дарування зі сторони ЛОО УНП укладений неналежною стороною, оскільки нежитлові приміщення першого поверху, які позначені №№57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого в м. Львові, є власністю Української народної партії, а не Львівської обласної організації УНП. Відтак, відсутня воля дарувальника - Української народної партії, щодо укладення договорів дарування власного нерухомого майна. Оскільки, статутом УНП не визначена процедура прийняття рішення дарування нерухомого майна, слід керуватися положеннями ст. 98 ЦК України, ст. 16 закону України «Про політичні партії в Україні» та положеннями статуту, відповідно до яких для укладення договору дарування нерухомого майна необхідне рішення з'їзду УНП, яке приймається кваліфікованою більшістю делегатів 3/4 голосами. Статутом не передбачено спосіб відчуження майна такого як дарування, не зазначено у повноваженнях голови обласної організації право відчужувати (дарувати) нерухоме майно партії. Відповідно до ухвали правління УНП від 26.12.2013 року №12/3 «Про припинення членства в Українській народній партії деяких осіб» ОСОБА_5 з 10.10.2013 року не перебуває в членстві Української народної партії відповідно до статті 2.1. статуту УНП, як особа, яка перебуває в іншій політичній партії, відтак, у нього були відсутні повноваження на укладення спірного договору дарування. Відповідно до рішень з'їздів УНП та НРУ партії мали об'єднатися шляхом реорганізації. В ході такого об'єднання УНП ліквідується, а усе майно переходить НРУ. Згодом, з'їзд УНП змінив своє рішення про об'єднання з НРУ.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 16.05.2014 року виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях (вх.№23651/14 від 30.05.2014 р.) до позовної заяви та додаткових поясненнях (вх.№31046/14 від 17.07.2014 р.). Зазначив, що Львівській крайовій організації Народного руху України було відомо про відсутність повноважень у ОСОБА_5 на укладення правочинів від імені ЛОО УНП, а нотаріальне посвідчення договору та подальша його державна реєстрація відбулися із грубим порушенням законодавства.

Представник відповідача1 в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав повністю з підстав, наведених у поданому 02.06.2014 року через канцелярію суду відзиві вх.№23920/14 на позовну заяву. Наголосив, що оспорюваний договір дарування було укладено незаконно, всупереч волі власника майна, не уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені ЛОО УНП особою.

Представник відповідача2 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 12.06.2014 року через канцелярію суду відзиві вх. № 25684/14 на позов. Зазначив, що твердження позивача про відсутність у ОСОБА_5 повноважень на підписання спірного договору спростовуються відомостями, викладеними у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент укладення договору - 15.01.2014 р. На думку відповідача2, вказівки на достовірність чи недостовірність відомостей до уваги не приймаються, оскільки легітимність і правдивість даних, внесених до Єдиного державного реєстру, презюмується. Відтак, голова Львівської обласної організації Української народної партії в особі ОСОБА_5 станом на 15.01.2014 р. не був обмежений у вчиненні розпорядчих дій, в тому числі і укладення правочинів щодо відчуження належного ЛОО УНП майна. Також, представник відповідача2 зазначив, що правомірність правочину згідно припису статті 204 ЦК України презюмується.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15 січня 2014 року між Львівською обласною організацією Української народної партії (ЛОО УНП) та Львівською крайовою організацією Народного руху України (ЛКО НРУ) укладено договір дарування нежитлових приміщень, які належать Позивачу, а саме: Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014р. щодо нежитлових приміщень першого поверху, позначені №№57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку № 40 по вул. Володимира Великого в м. Львові. Даний договір зареєстровано в реєстрі за № 56.

Нежитлове приміщення, яке було подароване за спірним договором, було набуте партією УНП 02.02.2007 року за Договором № 1736 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, для офісу організації.

Відповідно до ухвали № 12/3 правління УНП від 26.12.2013 року «Про припинення членства в Українській народній партії деяких осіб» ОСОБА_5 з 10.10.2013 року не перебуває в членстві Української народної партії.

Особа, яка не є членом організації не може займати посади у партії, тому відповідно до статей 2.8, 3.5.3. та 3.6.8 Статуту УНП Центральний провід УНП 16.11.2013 р. утворив оргкомітет з підготовки та проведення виборчої конференції ЛОО УНП, а головою оргкомітету призначено Давид О.В. Відповідно до Статуту та Ухвали Центрального проводу поточне керівництво ЛОО УНП було доручене Оргкомітету. Згідно з протоколом засідання оргкомітету 09.12.2013 р. Давид О.В. делеговано повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови ЛОО УНП.

Відповідно до акта від 26.12.2013 року, який складений оргкомітетом з питань організації виборчої конференції ЛОО УНП, під час розширеного засідання оргкомітету ОСОБА_5 був повідомлений про ухвали Центрального проводу УНП, за якими він не є членом партії, не є керівником ЛОО УНП, не має повноважень керівника ЛОО УНП.

Наказом № 100-Р від 19.12.2013 року реєстраційна служба ГУ юстиції у Львівській області взяла до відома інформацію про зміни у керівному складі ЛОО УНП - про усунення з посади голови Львівської обласної організації Української народної партії ОСОБА_6

30.01.2014 року дані про зміну керівника були подані державному реєстратору для внесення змін в ЄДР, відповідно до записів ОСОБА_5 не має права вчиняти юридичні дії та підписувати документи від імені ЛОО УНП, ОСОБА_5 виключено з числа підписантів без довіреності.

Позивач та відповідач1 просять суд визнати Договір дарування недійсним, оскільки станом на 15.01.2014 року керівником ЛОО УНП була Давид О.В., а не ОСОБА_5, а тому правочин був підписаний не керівником ЛОО УНП.

Відповідач2 проти задоволення позову заперечує, вказує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.01.2014 р. керівником Львівської обласної організації Української народної партії є ОСОБА_5, який не був обмежений у вчиненні розпорядчих дій, в тому числі і укладення правочинів щодо відчуження належного ЛОО УНП майна.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Відповідно до п.п.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 підписав договір дарування всупереч Статуту УНП в інтересах іншої партійної організації, у якій перебуває з травня 2013 року, є членом Центрального керівного органу НРУ та заступником керівника організації - набувача майна згідно з оспорюваним договором. Дані факти підтверджуються публічно доступними доказами, зокрема публікаціями у ЗМІ, які додав позивач.

На час підписання договору дарування в реєстрі перебували недостовірні відомості. Однак, п. Баляс С.М. і протилежна сторона Договору знали, що відомості про ОСОБА_6 як керівника ЛОО УНП у Витягу з реєстру від 8 січня 2014 року, на підставі якого було укладено договір дарування від 15 січня 2014 року, були недостовірними та не відповідали дійсності. Зокрема, підписант Договору був ознайомлений зі змістом чинного (на час підписання Договору) Наказу №100 Реєстраційної служби ГУ юстиції у Львівській області про взяття до відома органами юстиції про його усунення від керівництва ЛОО УНП та про надання вищим статутним органом УНП - Центральним проводом УНП, - повноважень поточного керівництва організацією оргкомітетові з питань підготовки позачергової виборчої конференції, відповідно до п. 3.6.8. Статуту УНП. На підтвердження даного факту позивач надає повідомлення про вручення ОСОБА_6 Ухвали ЦП УНП, копії Наказу №100 (повідомлення про вручення листа описом вкладеного у конверт). Доказом того, що ОСОБА_6 знав про те, що він усунений від керівництва є також надана позивачем копія клопотання про забезпечення позову, датоване 8 січня 2014 року до Львівського окружного адміністративного суду в межах позову ОСОБА_6 до Реєстраційної служби ГУ юстиції у Львівській області про скасування згаданого вище Наказу №100, яке згідно з резолюцією судді адміністративного суду долучене до справи 13 січня 2014 р.

До того ж, Відповідач2 знав про те, що ОСОБА_6 не має повноважень підписувати даний правочин, оскільки, п. Баляс С.М. на час підписання договору був заступником голови ЛКО НРУ, членом Центрального проводу НРУ, що позивач підтверджує публічно доступними доказами публікацій у ЗМІ.

За змістом ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України правочин не може вчинятися представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Отже, при укладенні договору було порушено ст. п. 3. ст.92. ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Таким чином, п. ОСОБА_6 було відомо про відсутність у нього повноважень вчиняти юридичні дії від імені ЛОО УНП, в тому числі підписувати договори.

Заперечення відповідача 2 на позовну вимогу, яке ґрунтується на відомостях з ЄДР ЮО та ФОП про повноважність керівника юридичної особи станом на час вчинення правочину, суд зазначає таке.

Підставою для внесення змін до ЄДР ЮО та ФОП є певні юридичні факти, які підтверджені відповідними доказами, а саме рішення керівних органів УНП. Як вбачається з матеріалів справи, керівними органами партії (УНП) змінено керівника ЛОО УНП заздалегідь до моменту вчинення правочину (15.01.2014 року).

Передбачений внутрішніми положеннями будь-якого органу державної влади порядок внесення змін до відомостей (у даному випадку ЄДР ЮО та ФОП), який є тривалим у часі не є виправданням стороні правочину, яка знає про обставини, що є підставою для внесення до таких відомостей змін.

Таким чином, несвоєчасна заміна відомостей у ЄДР ЮО та ФОП не позбавляє сторін правочину обов'язку вчиняти свої цивільні права добросовісно.

Таким чином, факт несвоєчасності внесення відомостей до ЄДР не заперечує доказів, які свідчать про обставини зміни керівника ЛОО УНП до моменту підписання договору, а саме до 15.01.2014 р.

Відповідно до ст.6 Закону «Про політичні партії в Україні» громадянин України припиняє перебування на будь-яких виборних посадах у партії з дня припинення членства у ній.

Відсутність волі Власника приміщення на його відчуження підтверджують Витяг з протоколу засідання Правління УНП та Ухвала Правління УНП від 26 грудня 2013 року «Про скасування деяких рішень керівних органів ЛОО УНП», якою скасовано усі рішення керівних органів ЛОО УНП, а саме Конференції, Ради, Проводу, накази підписані попереднім керівником, які стосуються розпорядження рухомим і нерухомим майном УНП.

Отже, подані нотаріусу при укладенні договору дарування ухвали та накази датовані 8 та 9 жовтня 2013 року були нечинними, воля дарувальника - відсутня.

Окрім того, згідно Статуту УНП обласні організації УНП утворюються за рішенням Центрального проводу УНП після чого набувають статусу юридичної особи і діють на підставі єдиного Статуту УНП (п 3.5.1. Статуту УНП).

Згідно з п. 3.2. обласні організації УНП є структурною ланкою УНП. Діяльність усіх структурних ланок відповідно до п. 3.1 Статуту УНП діє на основних принципах: б) обов'язкове виконання всіх рішень Центрального проводу, в) права органів скасовувати вищого рівня скасовувати рішення органів нижчого рівня, прийняті з порушенням Статуту.

Отже, Львівська обласна організація УНП є частиною партії, а не окремою організацією, діє за Статутом партії і не може приймати рішення самостійно, в тому числі щодо відчуження майна. Принцип права органів вищого рівня скасовувати рішення органів нижчого рівня означає право з їзду партії приймати всі рішення щодо діяльності партії та її структурних ланок, а також пріоритетність рішень з'їзду. Необхідність рішення з'їзду, як підстави відчуження майна партії чи її ланок, є необхідним і випливає з основних принципів діяльності партії, затверджених Статутом УНП.

Такої ж думки дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 21.10.2010 р. у справі №10/250, в якій зазначив, зокрема, що усе майно партії чи її структурних організацій (ланок) є власністю партії і на її відчуження потрібна згода політичної партії; політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом, а якщо партія утворює багатоланкову систему, де первинні ланки (юридичні особи) об'єднуються з ланками (також юридичними особами) вищих рівнів, то суб'єктом права власності на майно таких організацій визначається політична партія як ціле, а не її структури, хоч вони і наділені правами юридичної особи. Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що Крайова організація, яка є юридичною особою і суб'єктом цивільно-правових відносин, має майно (відокремлене від майна інших ланок), яким вона може володіти, користуватися, розпоряджатися в межах, встановлених Статутом, але Крайова організація в своїй діяльності керується Програмою та Статутом Політичної партії, ухвалами центральних органів, а тому дарування майна повинно здійснюватися лише за умови згоди Політичної партії.

Статутом УНП не передбачено повноважень голови обласної організації щодо розпорядження нерухомим майном. Натомість, розділом 5 статуту УНП визначено, що для здійснення своїх статутних завдань УНП володіє, користується та розпоряджається власним рухомим і нерухомим майном, коштами, обладнанням, транспортом, іншими засобами, набуття яких не забороняється законами України. Отже, нерухомим майном розпоряджається партія в цілому, а не її структурні підрозділи чи голови обласних організацій.

УНП не приймала рішення щодо відчуження свого майна за договором дарування, а тому діями відповідачів (дарування нерухомого майна без згоди власника) була завдана шкода правам та інтересам позивача.

У договорі дарування Дарувальник посилається на рішення Ради ЛОО УНП від 08.10.2013 р., протокол № 4, Ухвалу № 1 Ради ЛОО УНП від 08.10.2013 року та рішення проводу ЛОО УНП від 08.10.2013 року, протокол про наділення ОСОБА_5 правом на відчуження нерухомого майна організації. Як зазначено вище, вказані рішення ЛОО УНП скасовані Ухвалою правління УНП від 26.12.2013 р. Отже, подані нотаріусу згадані вище документи були нечинними.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про політичні партії в Україні» держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно. Не допускається фінансування політичних партій політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій.

Дана норма закону забороняє передачу майна від однієї партії іншій, якщо вони не входять до єдиного політичного блоку.

З огляду на викладене, оспорюваний договір дарування було укладено без достатньої правової підстави, всупереч волі власника майна, не уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені ЛОО УНП особою, а відтак, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.13, 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, положень ст. 14, 16 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідачів.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 13, 92, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 66, 67, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про політичні партії в Україні», господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української народної партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4; код ЄДРПОУ 25250005) та Львівською крайовою організацією Народного руху України (79000, м. Львів, вул. Коперника, буд. 11; код ЄДРПОУ 20806283) Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014р. щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначені №№57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 56.

3. Стягнути з Львівської обласної організації Української народної партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4; код ЄДРПОУ 25250005) на користь Української народної партії (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28-А; код ЄДРПОУ 21710533) 609,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Львівської крайової організації Народного руху України (79000, м. Львів, вул. Коперника, буд. 11; код ЄДРПОУ 20806283) на користь Української народної партії (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28-А; код ЄДРПОУ 21710533) 609,00 грн. судового збору.

5. Накази видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.07.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А