Рішення

від 21.07.2014 по справі 916/1220/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2014 р.Справа № 916/1220/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Перейма Д.О. згідно довіреності від 25.12.2013р. за №133;

від відповідача: Козаченко А.Є. згідно посвідчення №ОД 003506 від 30.10.2008 року;

від третьої особи: Санжарук О.О. згідно довіреності від 31.12.2013р. за №135.

розглянув справу:

за позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (м. Іллічівськ, Одеської обл.)

до відповідача: Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області"(м. Одеса)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Іллічівська об'єднана державна фінансова інспекція (м. Іллічівськ)

про стягнення 56895,60грн.

13.05.13. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області" про стягнення 56 895,60грн. Позовні вимоги обґрунтовані одночасно як відшкодування завданих збитків, так і як кошти, які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2013р. позов було задоволено та стягнуто з відповідача 56895,60грн. завданих збитків (упущеної вигоди), 1720,50грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. зазначене рішення суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю, із посиланням на недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.14. рішення господарського суду Одеської області від 29.07.13. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.14. у справі №916/1220/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно фіксації автоматичного розподілу справ справу №916/1220/13 передано на розгляд судді Брагіній Я.В., яка ухвалою суду від 08.05.14. прийняла справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 08.05.14. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Іллічівську об'єднану державну фінансову інспекцію.

Як свідчать матеріали справи, позивач декілька разів уточнював предмет позову, останній раз подав заяву про зміну предмету позову 04.07.14., в якій просив стягнути із відповідача на користь позивача 56895,60грн. безпідставно збережені кошти (а.с.1-3, т.3).

З врахуванням ст. 22 ГПК України, суд примає до розгляду зазначену заяву позивача про зміну предмету позову, надану в засіданні суду 04.07.14. і розглядає справу в межах предмету, зазначеного в ній.

Представник позивача в засіданнях суду підтримав позовні вимоги в межах заяви про зміну предмету позову, надану до суду 04.07.14. Просив стягнути із відповідача на його користь 56895,60грн. безпідставно збережені кошти відповідачем на підставі ст.1212 ЦК України. Пояснив, що за умовами договору оренди відповідач повинен був укласти договір із позивачем про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням оренованого приміщення, але відповідач договір не уклав вчасно. Тому відповідач зберігає безпідставно кошти позивача, які повинен був сплатити позивачеві. Крім того, пояснив, що первинних документів, на підставі яких зроблено розрахунок суми заявленої до стягнення у позивача немає. Сума за використання електроенергії позивачем розраховувалась на підставі звітів, які складав представник позивача. Показники електролічильника при передачі в оренду приміщення відповідачу за участю останнього не знімались, калькуляції експлуатаційних витрат теж складались працівником позивача і не погоджувались із відповідачем.

Представник відповідача проти позову в засіданнях суду заперечував. Пояснив, що позивач не довів заявлену суму, не надав доказів, які б підтверджували збереження коштів позивача у відповідача, бо ніякі кошти відповідач у позивача чи в інших осіб не отримував, а також позивач не надав доказів, які б свідчили про понесені витрати на заявлену суму, а саме: первинні документи на підставі яких нарахував заявлену суму.

Представник третьої особи в засіданні суду підтримав позовну заяву. Пояснив, що між сторонами не було укладено договору на відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням орендованого приміщення відповідачем. Первинних документів на підставі яких було здійснено розрахунок витрат позивачем, пов'язаних із утриманням орендованого майна у третьої особи теж немає. А при проведенні перевірки розрахунок здійснювався на підставі наданих розрахунків посадовими особами позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Державною установою "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5. Зазначений договір також підписано державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт", як балансоутримувачем об'єкту (далі по тексту - договір оренди).

Пунктом 1.1 договору оренди передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 100,2 кв.м. (далі по тексту майно), що перебувають на балансі ДП „ІМТП" (балансоутримувач), за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5, адміністративна будівля, інв. №1758, вартість якого визначена згідно облікової картки ДП „ІМТП" №621110001 станом на 01.07.2008р. про залишкову вартість приміщення, яка становить у сумі 5462,45 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна (п. 2.1. договору оренди).

Умовами п. 5.9 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується зокрема здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 9.1. договору оренди встановлено, що за невиконання, або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до акту приймання - передачі від 19.11.2008р., підписаного та скріпленого печатками сторін, Регіональне відділення Фонду державного майна України передало в оренду Державній установі "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області" нерухоме майно площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5.

За вимогами п. 5.9. договору оренди кінцевим строком укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю є 10.12.2008р.

Проте, договір між балансоутримувачем та орендарем було укладено лише 19.11.2012 року.

Оскільки в період із 01.04.2010 року по 30.09.12 року відповідач користувався орендованим приміщенням, але не здійснював відшкодування витрат порту на утримування орендованого майна та за надання комунальних послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56895,60грн. безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України з врахуванням заяви, наданої до суду 04.07.14. (а.с.1.-3 т. 3).

Дійсно, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч.1ст.1213 ЦК України).

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК України).

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову враховуючи наступне.

Аналіз зазначених вище ст.1212 та ст. 1213 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі факти: 1. набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2. відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, викладеній у постанові від 22.01.2013р. у справі №5006/18/13/2012.

Проте, позивач не довів тих обставин на які посилався в позові, а саме: не надав доказів, які б підтверджували безпідставно отримані кошти позивача відповідачем та збереження коштів позивача відповідачем; розмір заявленої суми безпідставно збережених коштів (майна) позивача відповідачем, навіть, якщо б такі кошти безпідставно зберігав відповідач, бо первинних документів, на підставі яких було нараховано заявлену суму (здійснено розрахунок витрат) позивач не надав і такі відсутні в матеріалах справи. При цьому ж, послуги з водопостачання, теплопостачання та інші комунальні послуги надаються безпосередньо не позивачем відповідачу, а первинні документи, які б свідчили про надання послуг позивачу відповідними виконавцями послуг, що оплачені позивачем теж не надано суду.

До того ж, як свідчать матеріали справи, зокрема: ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.13. у даній справі судом була призначена судова економічна експертиза з метою визначення правильності розрахунків суми позову Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі наявних на його підприємстві та у матеріалах справи документів (а.с.189-190, т.1). Проте, судова експертиза не була проведена, оскільки позивач не надав витребувані експертом документи: регістри бухгалтерського обліку, у яких відображені взаємовідносини по договору (оборотно-сальдові відомості, картки, аналізи рахунків та інші), банківські виписки, що підтверджують перерахування (отримання) грошових коштів (виписки, платіжні доручення), акти звірки взаємних розрахунків (а.с.68-70, т.2).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу вимог і запереченнь.

Суд не приймає як належні докази у справі, надані позивачем розрахунки експлуатаційних витрат з передачі електроенергії в Іллічівському МТП (а.с.64-68, т.1) та звіти про витрати електроенергії (а.с. 35-54, т.1), калькуляції тарифу відшкодування експлуатаційних витрат на утримкання адмінбудівлі та прилеглої території за адресою вул. Транспортна, буд. 5 (а.с. 100-102, т.1), тому що зазначені документи складені в односторонньому порядку позивачем. До того ж, доказів, які б підтверджували сплату вартості використаної електроенергії електропостачальній організації та первинні документи, в підтвердження сум, зазначених в калькуляціях позивач не надав.

Також не приймає суд як належний доказ, що підтверджував би заявлену суму до стягнення, акт планової ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" за період із 01.04.2010р. по 30.09.2012р. (а.с.124-129, т. 1) та пояснення третьої особи, оскільки розрахунок витрат складений без перевірки первинних документів на підставі розрахунку складеного економістом служби побуту позивача, який доданий до пояснення третьої особи (а.с.15-17, т.3), і про що пояснював у засіданні суду представник останньої.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тількі ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Витрати, пов'язані із сплатою судового збору суд покладає на позивача на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 28 липня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.