Постанова

від 25.11.2014 по справі 916/1220/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 916/1220/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув матеріали касаційної скарги державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ Одеської області,

на рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014

зі справи № 916/1220/13

за позовом державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Підприємство), м. Іллічівськ Одеської області,

до державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області" (далі -Установа), м. Одеса,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Іллічівська об'єднана державна фінансова інспекція (далі -Інспекція), м. Іллічівськ,

про стягнення 56 895,60 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства - Пулейко К.М. предст. (дов. від 25.12.2013), Моісєєв Д.А. предст. (дов. від 25.12.2013)

Установи - Козаченко А.Є. предст. (дов. від 15.01.2014)

Інспекції - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Установи 56 895,60 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані одночасно як відшкодування завданих збитків, так і збереження відповідачем коштів за рахунок позивача без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2013 у справі № 916/1220/13 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 56 895,60 грн. завданих збитків (упущеної вигоди), 1720,50 грн. судового збору з посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (судді Петров М.С.- головуючий, Разюк Г.П., Гладишева Т.Я.) рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на недоведеність позивачем заявлених вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014 касаційну скаргу Підприємства задоволено частково, судові акти попередніх інстанцій у справі № 916/1220/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи № 916/1220/13 позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 56 895,60 грн. безпідставно збережених коштів за рахунок позивача згідно з приписами статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2014 (суддя Брагіна Я.В.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (судді Лашин В.В. - головуючий, Аленін О.Ю., Воронюк О.Л.), у задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Підприємство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 19.11 . 2008 Регіональним відділення Фонду державного майна України як орендодавцем та Установою як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5. Зазначений договір також підписано Підприємством як балансоутримувачем об'єкту (далі - Договір оренди);

- пунктом 1.1 Договору оренди передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 100,2 кв.м (далі по тексту майно), що перебувають на балансі Підприємства (балансоутримувач), за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5, адміністративна будівля, інв. № 1758, вартість якого визначена згідно з обліковою картокою Підприємства № 621110001 станом на 01.07.2008 про залишкову вартість приміщення, яка становить у сумі 5462,45 грн.;

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна (пункт 2.1 Договору оренди);

- згідно з пунктом 5.9 Договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується, зокрема, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;

- пунктом 9.1 Договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України;

- згідно з актом приймання - передачі від 19.11.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України передало в оренду Установі нерухоме майно площею 100,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5;

- пунктом 5.9 Договору оренди передбачено, що кінцевим строком укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю є 10.12.2008;

- договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю укладено сторонами 19.11.2012.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 56 895,60 грн. безпідставно збережених коштів за рахунок позивача за період з 01.04.2010 по 30.09.2012, а саме за час, коли відповідач орендував приміщення, проте не здійснював відшкодування витрат на утримання орендованого майна та не відшкодовував позивачу вартість отриманих комунальних послуг.

У первісному розгляді справи № 916/1220/13 апеляційним господарським судом було призначено судову експертизу з метою визначення правильності розрахунків суми позову.

У зв'язку з ненаданням первинних документів, банківських виписок, відображень в регістрах бухгалтерського обліку позивача взаємовідносин з відповідачем та витрат, пов'язаних з водопостачанням, електропостачанням, теплопостачанням, експерт повідомив суд про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.

Згідно з приписами статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (частини друга статті 1213 ЦК України).

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отримання орендарем комунальних послуг без укладення відповідного договору з балансоутримувачем майна про відшкодування таких витрат або без укладення договорів напряму з організаціями, які такі послуги надають, а також отримання послуг з утримання орендованого майна без укладення відповідного договору про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна є підставою для застосування до відповідних правовідносин приписів статей 1212, 1213 ЦК України, за умови доведення балансоутримувачем факту оплати ним фактично одержаних орендарем комунальних послуг (електричної енергії, води, тощо), які надаються іншими організаціями та понесення балансоутримувачем витрат на утримання орендованого майна.

Згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження заявленої суми позовних вимог (первинних документів: рахунків, банківських виписок, що підтверджують перерахування позивачем коштів за комунальні послуги з розділенням коштів по конкретному споживачу; документів, які підтверджують суми, вказані у калькуляціях тарифу відшкодування експлуатаційних витрат, що складені в односторонньому порядку), враховуючи, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях обґрунтованості заявленої до стягнення суми без дослідження первинних документів, за відсутності яких у суду відсутня можливість перевірити наданий розрахунок та встановити належну до стягнення суму, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи Підприємства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті в цілому з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 зі справи № 916/1220/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій