Постанова

від 21.07.2014 по справі 826/7106/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 липня 2014 року 10:35 №826/7106/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Мітмарк» додержавної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2014 №0000522205 та від 12.02.2014 №0000512205, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Мітмарк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2014 №0000522205 та від 12.02.2014 №0000512205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 28.01.2014 №96/26-53-22-05-21/36971884, прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000522205 та від 12.02.2014 №0000512205.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 28.01.2014 №96/26-53-22-05-21/36971884 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 12.02.2014 №0000522205 та від 12.02.2014 №0000512205.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Мітмарк» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємодії з товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс» за період з 01.05.2011 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Мітмарк» пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 49 706,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 43 223,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 28.01.2014 №96/26-53-22-05-21/36971884 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 12.02.2014 №0000522205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 224,00 грн. у тому числі: 43 223,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 12.02.2014 №0000512205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 49 706,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 28.01.2014 №96/26-53-22-05-21/36971884 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Мітмарк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс» за договорами від 10.05.2011 №1005/1 та від 20.06.2011 №2006/1.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Мітмарк» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс» (виконавець) укладено типові договори про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 10.05.2011 №1005/1 та від 20.06.2011 №2006/1, відповідно до яких, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов договору, спеціальну інформацію, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 10.05.2011 №1005/1 та від 20.06.2011 №2006/1; актів здачі-прийому виконаних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Під час судового розгляду справи директор приватного підприємства «Мітмарк» надав суду пояснення щодо ділової доцільності укладання відповідних договорів. Так, після створення приватного підприємства необхідно було правильно налагодити його роботу, у зв'язку із чим і виникла необхідність залучення товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкс», основним видом діяльності якого є консультування з питань комерційної діяльності і управління.

За посиланням позивача, внаслідок таких консультацій приватне підприємство «Мітмарк» зуміло успішно налагодити свою роботу і досягти позитивного результатів на вітчизняному ринку.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Мітмарк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс» вказано на акт державної податкової інспекції у Дніпровському районі від 23.09.2011 №5811/23-522-34184902 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкс» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.02.2011 по 31.08.2011», в якому міститься посилання податкового органу на допит здійснений ГВПМ державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва директора товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкс» ОСОБА_1, згідно якого останній не підписував первинні документи товариства та не здійснював будь-яких інших дій що пов'язані з господарською діяльністю товариства.

Аналіз взаємовідносин між приватним підприємством «Мітмарк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс» за договорами від 10.05.2011 №1005/1 та від 20.06.2011 №2006/1, свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки приватного підприємства «Мітмарк» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс»;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доказано), правові наслідки наступають саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Мітмарк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2014 №0000522205 та від 12.02.2014 №0000512205, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 12.02.2014 №0000522205 та від 12.02.2014 №0000512205.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.