Постанова

від 06.11.2014 по справі 826/7106/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7106/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Мітмарк» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року приватне підприємство «Мітмарк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000522205 та №0000512205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі службового посвідчення серії №66/04, виданого 25.10.2013 ДПІ У Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби головним державним ревізором - інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78. ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.01.2013 року за № 97 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Мітмарк» (код за ЄДРПОУ 36971884) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Лайкс» (код ЄДРПОУ 34184902) за період з 01.05.2011 по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2014 №96/26-53-22-05-21/36971884, у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення приватним підприємством «Мітмарк» пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 49 706,00 грн. та пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 43 223,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014року: №0000522205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 224,00 грн. у тому числі: 43 223,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000512205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 49 706,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодититися з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи між приватним підприємством «Мітмарк» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс» (виконавець) укладено типові договори про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 10.05.2011 №1005/1 та від 20.06.2011 №2006/1, відповідно до яких, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов договору, спеціальну інформацію, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 10.05.2011 №1005/1 та від 20.06.2011 №2006/1, акти здачі-прийому виконаних робіт від 27.05.2011 року та від 30.06.2011 року та податкові накладні від 27.05.2011 №61 на загальну суму 224710 грн. 21 коп. та від 30.06.2011 року №135 на загальну суму 34625 грн. 62 коп.

Колегія суддів зауважує, що сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, жодних доказів оплати за надані послуги до матеріалів справи не додано.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів дійшла висновку, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту надання позивачу послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс». Таким чином, ці документи не відтворюють реального стану речей і фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Судова колегія звертає особливу увагу на те, що позивачем не надано документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ «Лайкс», а саме: що це були за консультації, яким чином такі консультації проводилися та де в подальшому була використана надана під час згаданих консультацій інформація.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проаналізувавши викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про реальність здійснення господарських операцій між приватним підприємством «Мітмарк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс», оскільки позивачем, в порушення приписів ст. 71 КАС України не доведено правомірності позовних вимог та не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Мітмарк» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлено 11 листопада 2014 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.