Постанова

від 29.07.2014 по справі 910/316/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/316/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Баранця О.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 - представник за довіреністю ВТМ № 461209 від 14.01.2014

від відповідача за первісним позовом: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Регіон-Агроінформ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014

у справі № 910/316/14 (суддя Ломака В. С.)

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Приватного підприємства «Регіон-Агроінформ»

про стягнення 45 800 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Регіон-Агроінформ»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про стягнення 135 560 грн.

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 54), заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 45 800,40 грн. за виконані за договором про надання посередницьких послуг № 63250911_11 від 12.09.2011, але неоплачені послуги.

Зустрічний позов заявлений про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в сумі 135 560 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за договором про надання посередницьких послуг № 63250911_11 від 12.09.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014, повний текст якого складений 16.06.2014, у справі № 910/316/14 первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 22 281,38 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову ґрунтується на тому, що позивачем за первісним позовом належним чином доведений факт невиконання відповідачем за первісним позовом свого обов'язку по оплаті наданих позивачем за первісним позовом за спірним договором послуг, проте розрахунок загальної вартості виконаних за спірним договором робіт, виконаний позивачем за первісним позовом, є арифметично невірним, оскільки загальна вартість послуг за спірними актами №№ 1-10 становить 613 391,99 грн., а не 636 911,01 грн.,

Відмова у задоволенні вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в сумі 135 560 грн. ґрунтується на тому, що позивачем за зустрічним позовом не надано як доказів неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх обов'язків за спірним договором, так і наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та понесенням позивачем за зустрічним позовом витрат у заявленій до стягнення сумі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Регіон-Агроінформ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/316/14 від 10.06.2014 та прийняти нове рішення, яким в позові позивачу за первісним позовом відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що спірне рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та понесенням позивачем за зустрічним позовом витрат у заявленій до стягнення сумі, оскільки згідно з погодженим сторонами при підписанні спірного договору графіком надання послуг, останні мали надаватися позивачем в період з 18.07.2012 по 31.01.2012, в той час як судом першої інстанції не з'ясовано початок надання послуг позивачем відповідно до Акту-допуску від 18.07.2012, який визначає, разом із Графіком надання послуг, строки надання послуг за договором та строки їх оплати.

Крім того, позивач зазначив про те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що відповідач не надавав погодження на дострокове надання всіх послуг позивачем, що спростовує твердження позивача про належне виконання ним зобов'язань за договором.

Ухвалою від 10.07.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Сітайло Л. Г. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Регіон-Агроінформ» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

29.07.2014 до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява, в якій відповідач, з посиланням на неможливість направлення представника в судове засідання, просить відкласти розгляду справи. Доказів на підтвердження неможливості направлення представника в судове засідання до вказаної заяви не додано.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом проти задоволення вказаної заяви заперечив.

Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви відповідач за первісним позовом про відкладення розгляду справи з огляду на те, що відповідачем за первісним позовм не надано доказів ані неможливості направлення представника в судове засідання, ані того, що він має лише одного повноважного представника для представництва його інтересів в суді.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за первісним позовом за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Підчас розгляду справи представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

12.09.2011 позивач за первісним позовом як виконавець (далі виконавець) та відповідач за первісним позовом як замовник (далі замовник) уклали договір про надання посередницьких послуг № 63250911_11 (далі Договір), за яким замовник доручив, а виконавець на час дії Договору взяв на себе зобов'язання надати у відповідності до умов Договору послуги посередницького характеру з питань придбання сільськогосподарської продукції та сприяти укладенню договорів поставки та/або зберігання за ціною, визначеною та/або узгодженою замовником у договорі про надання експедиторських послуг, а також їх документальному супроводженню в порядку та на умовах, передбачених Договором (а.с. 55-56 т. 2).

Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що за надання послуг, визначених у п. 1.1. Договору, замовник сплачує виконавцю винагороду, що узгоджується між сторонами у додатку до цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору підставою отримання виконавцем винагороди є належне виконання ним умов даного Договору, що підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт в розрізі постачальників, з описом виконаної роботи на кількість належно виконаних Договорів поставки, які оформляються сторонами щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору виконавець надав послуги на загальну суму 613 391,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-здачі послуг № 1 від д 15.02.2012 на суму 148 038,62 грн., № 2 від 20.02.2012 на суму 15 728,78 грн., № 3 від 20.03.2012 на суму 28 130,49 грн., № 4 від 20.04.2012 на суму 63 694,70 грн., № 5 від 15.05.2012 на суму 46 577,61 грн., № 6 від 15.06.2012 на суму 73 391,11 грн., № 7 від 15.07.2012 на суму 65 800,73 грн., № 8 від 17.08.2012 на суму 24 185,05 грн., № 9 від 17.09.2012 на суму 37 442,98 грн., № 10 від 20.10.2012 на суму 110 401, 92 грн. (а.с. 24-43 т. 1).

При зверненні до суду з первісним позовом виконавець, окрім перелічених вище актів, на доказ надання послуг за Договором, послався ще й на акт № 11 від 26.11.2012 на суму 15 116,63 грн., проте, як вірно зазначено виконавцем в заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 54 т. 2), вказаний акт стосується правовідносин сторін не за спірним Договором, а за договором про надання посередницьких послуг № 63250012_09 від 01.10.2012, а відтак, виконавець цілком вірно у вказаній заяві зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу на вартість послуг за вказаним актом.

При цьому колегія суддів враховує, що позивачем як в позовні заяві, так і в заяві про зменшення розміру позовних вимог, незважаючи на вірне зазначення номерів актів приймання-здачі послуг та вартості послуг, зафіксованих в них, невірно визначено суму вказаних актів, оскільки вартість послуг за спірними актами за № № 1 - 10 становить, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, 613 391,99 грн., а не 636 911,01 грн., тобто допущено арифметичну помилку.

Згідно з п. 2.1. Договору замовник взяв на себе зобов'язання оплатити послуги виконавця у розмірі, в порядку та строки, визначені в цьому Договорі, за умови виконання останнім своїх зобов'язань якісно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.4. Договору сторони погодили, що в разі нанесення виконавцем замовнику збитків, суми винагороди можуть зараховуватись в рахунок їх погашення.

12.09.2011 сторонами підписано додаток № 1 до Договору (а.с. 97 т. 2), яким встановлено, що:

- підставою отримання виконавцем винагороди є належне виконання ним умов Договору, що підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт в розрізі постачальників, з описом виконаної роботи на кількість належно виконаних Договорів поставки. Належним наданням послуг у відповідності до умов Договору є факт належного виконання договорів поставки товару та/або його зберігання, при укладенні яких сприяв виконавець, за ціною, визначеною та/або узгодженою замовником, і договорів надання експедиторських послуг, укладенню яких сприяв виконавець, а також їх документальне супроводження в порядку та на умовах, передбачених Договором та діючим законодавством (п. 1.1);

- винагорода за придбаний об'єм згідно п. 1.1.2 виплачується замовником у розмірі 60 % в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 01.03.2012, при умові подання замовнику первинних бухгалтерських та податкових документів згідно з п. 1.2. даного Додатку. Залишок у розмірі 40 % перераховується виконавцю по результатам придбаної с/г продукції за маркетинговий рік, але не пізніше 20.07.2013 (п. 1.1.3).

Як слідує з матеріалів справи, в рахунок оплати спірних послуг замовник перерахував виконавецю грошові кошти в сумі 591 110,61 грн., на доказ чого до матеріалів справи долучені відповідні платіжні доручення та виписки за банківського рахунку як замовника, так і виконавця (а.с. 46-52 т. 1, 39-78 т. 2).

Отже, неоплаченими з наданих за спірними актами залишились послуги на загальну суму 22 281,38 грн. (613 391,99-591 110,61).

Замовник, заперечуючи проти наявності в нього обв'язку оплатити спірні послуги, посилається на те, що внаслідок неналежного виконання виконавцем своїх обов'язків за Договором, замовнику завдано збитків в сумі 135 560 грн., які виконавець має замовнику відшкодувати. Вказана вимога є предметом зустрічного позову.

Оскільки зі змісту Договору слідує, що його умови (п. 1.4 Додаткової угоди № 1) надають замовнику право на утримання з винагороди у випадку порушення умов Договору, що призвели к збиткам, колегія суддів вважає за доцільне спочатку розглянути зустрічний позов.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на наступні обставини.

12.09.2011 позивач за зустрічним позовом як виконавець та ПП «Вектор-М» як замовник уклали договір про надання послуг № 010911 (а.с. 105-106 т. 1), за яким позивач за первісним позовом надав ПП «Вектор-М» послуги, які раніше були йому надані відповідачем за зустрічним позовом за умовами спірного Договору.

Серед іншого, позивач за зустрічним позовом надав отриману від відповідача за зустрічним позовом за Договором послугу ПП «Вектор-М» яке уклало з СТОВ «Мрія» договір поставки соняшнику №271094 від 09.12.2011.

Факт виконання цієї послуги за Договором підтверджується актом № 1 від 15.01.2012 (а.с. 25 т. 1, сьома позиція згори), а факт її передачі позивачем за зустрічним позовом ПП «Вектор» - актом приймання-здачі послуг № 01 від 20.02.2012 (а.с. 199 т. 1, шістнадцята позиція згори).

В травні 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Вектор-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з СТОВ «Мрія» за період з 01.12.2011 по 31.05.2012, за результатами якої складено 07.05.2013 Акт перевірки № 440/22.8/32492828 (а.с. 201-222 т. 1), в якому контролюючим органом встановлені порушення ПП «Вектор-М» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-ІV, щодо:

- завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 20.2 Декларації): за грудень 2011 року на загальну суму 221 630 грн.; за квітень 2012 року на загальну суму 435 760 грн.;

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку (ряд. 23.1 Декларації) за січень 2012 року на загальну суму 221 630 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 24 Декларації): за грудень 2011 року на загальну суму 201 444 грн., за січень 2012 року на загальну суму 201 444 грн., за лютий 2012 року на загальну суму 201 444 грн., за березень 2012 року на загальну суму 201 444 грн., за квітень 2012 року на загальну суму 201 444 грн., за травень 2012 року на загальну суму 192 197 грн.

У вказаному Акті перевірки податковим органом, зокрема, було встановлено, що ПП «Вектор-М» мав взаємовідносини з контрагентом СТОВ «Мрія» щодо постачання (продажу) останнім соняшника, і вищевказані порушення відбулись саме у вказаних правовідносинах.

Згідно з вищевказаним Актом перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 24.05.2013 № 0007102208, згідно з яким ПП «Вектор-М» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 221 630 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 55 408 грн. (а.с. 224 т. 1);

- від 24.05.2013 року № 0007112208, згідно з яким ПП «Вектор-М» зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 24 Декларації) у розмірі 1 199 423 грн. (а.с. 223 т. 1).

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 24.05.2013 р. № 0007102208 та № 0007112208, ПП «Вектор-М» оскаржило їх в судовому порядку та під час оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку ПП «Вектор-М» понесло витрати на правову допомогу в сумі 135 560 грн., яка надавалась адвокатом ОСОБА_4, в межах укладеного між ними договору про надання правової допомоги від 10.01.2013 (а.с. 226-228 т. 1).

Факт понесення витрат ПП «Вектор» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 230, 233237 т. 1).

В подальшому ПП «Вектор» звернувся до позивача за зустрічним позовом як виконавця за договором № 010911 від 12.09.2011 з вимогою № 12/12-13/1 від 12.12.2013 щодо сплати вказаної суми (а.с. 99-104 т. 1), на виконання якої останній платіжним дорученням № 569 від 25.02.2014 (а.с.5) перерахував ПП «Вектор» грошові кошти в сумі 135 560 грн.

З посиланням на вказані обставини та приписи та п.п. 3.3, 3.4 Договору та п.п. 1.2, 1.3 Додатку № 1 до Договору, замовник просить стягнути з виконавця збитки в сумі 135 560 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.3 Договору виконавець прийняв на себе обов'язок контролювати належне оформлення (в зв'язку з вчиненням юридичних дій визначених у п. 1.1 Договору) відповідних бухгалтерських та складських документів для передачі їх замовнику.

Відповідно до п. 3.4 Договору до обов'язків виконавця віднесено й обов'язок контролювати документальне проведення та супроводження правочинів, які вчинені відповідно до Договору.

В п. 1.2 Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що виконавець повинен вчинити дії на отримання від осіб, з якими уклав договори поставки, первинних бухгалтерських та податкових документів, належного їх оформлення та передачі замовнику не пізніше 10 числа наступного місяця за тим, в якому було вчинено відповідний правочин. В разі відсутності таких документів винагорода за такий об'єм поставки не виплачується на момент їх затримання, а в разі подання їх з запізненням сума винагороди за рішенням замовника може зменшуватись на 10% і більше.

Відповідно до п. 1.3 Додатку № 1 до Договору при укладенні договорів поставки на умовах вчинення замовником попередньої оплати та невиконання таких договорів постачальниками, винагорода по таких договорах не проводиться, а винагорода за Договором, що підлягає виплаті може бути направлена на погашення витрат та збитків замовника.

Змовник вважає, що неналежне виконання виконавцем умов Договору в частині документального супроводження правочину, укладеного з СТОВ «Мрія» та отримання від останнього відповідних бухгалтерських документів було причиною винесення ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідних податкових повідомлень-рішень для скасування яких в судовому порядку понесено заявлені до стягнення збитки, які виконавець має відшкодувати.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В даному випадку, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, замовник має довести, серед іншого, протиправність поведінки виконавця та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність виконавця є причиною завдання збитків, які виникли у замовника, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2013 у справі № 826/10195/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, у справі № 826/10195/13-а (а.с. 238-250 т. 1, 1-4 т. 2) визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 24.05.2013 р. № 0007102208 та № 0007112208.

Приймаючи вказане рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що податковим органом не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та СТОВ «Мрія»; не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів ПП «Вектор-М» має нести відповідальність за порушення, встановлені самим же податковим органом в Акті перевірки контрагента позивача СТОВ «Мрія», судові рішення по якому відсутні; не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання СТОВ «Мрія», які викладені в Акті його перевірки, визнані в судовому порядку, а відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях. На підставі зазначеного адміністративний суд відзначив, що висновки ДПІ в Акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та СТОВ «Мрія» з ознаками нікчемності.

Слід зазначити і про те, що судовими рішеннями у справі № 826/10195/13-а встановлено реальність вказаних господарських операцій та відповідність документів, якими такі операції оформлені, вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факти, встановлені у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2013 у справі № 826/10195/13-а, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, у справі № 826/10195/13-а, зокрема, факт належного оформлення документів, якими оформлювалась спірні правовідносини між ПП «Вектор-М» та СТОВ «Мрія», щодо постачання (продажу) останнім соняшника є преюдиційним та не потребує доведення підчас розгляду цієї справи.

Вказані обставини спростовують твердження замовника про неналежне виконання виконавцем своїх обов'язків за Договором в частині документального супроводження правочину, укладеного з СТОВ «Мрія», та отримання від останнього відповідних бухгалтерських документів.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах безпосередньої вини виконавця у тому, що позивач замовник поніс витрати з відшкодування витрат ПП «Вектор-М» на оплату послуг адвоката, оскільки витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, понесені ПП «Вектор-М» у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи в порядку адміністративного судочинства, процесуальним законом віднесено до судових витрат, а відтак, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, і за своєю правовою природою не є збитками в розумінні статей 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України, а тому не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про стягнення збитків (або відшкодування шкоди), в той час як замовник фактично самостійно прийняв рішення відшкодувати ПП «Вектор-М» такі витрати.

Така правова позиція викладена й в п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013.

Слід зазначити і про те, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, в той час як одним з таких ризиків є, в тому числі, безпідставне донарахування контролюючими органами податкових зобов'язань, що може бути оскаржено, зокрема, в судовому порядку, правом на що скористалось ПП «Вектор-М».

Та обставина, що зазначене підприємство не заявило до відшкодування витрати, понесені ним на оплату послуг адвоката, в порядку ст. ст. 87, 90, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не може автоматично слугувати підставою для переведення таких витрат з категорії судових в категорію збитків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що замовником не доведені як наявність вини виконавця, так і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, в той час як заявлена замовником за зустрічним позовом сума за своєю правовою природою є судовими витратами та не може бути віднесена до збитків.

Отже, замовник не довів ті обставини, на які він послався в обґрунтування своїх майнових вимог, в той час як виконавцем належним та допустимими доказами доведено факт невиконання замовником обв'язку з оплати наданих за Договором послуг в сумі 22 281,38 грн.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову та часткове, в сумі 22 281,38 грн., задоволення первісного позову. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємства «Регіон-Агроінформ» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/316/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне підприємство «Регіон-Агроінформ».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Регіон-Агроінформ» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/316/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/316/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/316/14.

Повний текст постанови складено: 31.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

О.М. Баранець