Постанова

від 10.09.2014 по справі 910/316/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року Справа № 910/316/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Владимиренко С.В.

за участю представників:

Позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, дов. № б/н від 14.01.2014 року;

Відповідача (позивача за зустрічним позовом): Сидорова П.В., дов. № 31/01-14/2 від 31.01.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Регіон-Агроінформ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року

у справі № 910/316/14 господарського суду міста Києва

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до приватного підприємства "Регіон-Агроінформ"

про стягнення 45 800,40 грн.,

за зустрічним позовом приватного підприємства "Регіон-Агроінформ"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 135 560,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Регіон-Агроінформ", просив (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.05.2014 року) (т. 2, а.с. 54) стягнути з відповідача 45 800,40 грн. боргу та судові витрати (т. 1, а.с. 16-17).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором № 63250911_11 від 12.09.2011 року.

Приватне підприємство "Регіон-Агроінформ" звернулось з зустрічним позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 135 560,00 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань (т. 1, а.с. 173-178).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року (головуючий Калатай Н.Ф., судді Сітайло Л.Г., Баранець О.М.) (т. 2, а.с. 166-176) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Регіон-Агроінформ" 22 281,38 грн. боргу. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовлено Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (т. 2, а.с. 108-118).

Оскаржені судові акти мотивовано встановленням часткового невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо оплати наданих послуг та відсутністю підстав для стягнення збитків за зустрічним позовом.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, приватне підприємство "Регіон-Агроінформ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити (т. 2, а.с. 184-190).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2014 року касаційну скаргу приватного підприємства "Регіон-Агроінформ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.09.2014 року (т. 2, а.с. 182).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/409 від 03.09.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2011 року між приватним підприємством "Регіон-Агроінформ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір про надання посередницьких послуг № 63250911_11, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати згідно з умами договору послуги посередницького характеру з питань придбання сільськогосподарської продукції та сприяти укладенню договорів поставки та/або зберігання за ціною, визначеною та/або узгодженою замовником у договорі про надання експедиторських послуг, а також їх документальному супроводженню в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору) (т. 2, а.с. 55-56).

Згідно п. 2.1 договору замовник зобов'язався оплатити послуги виконавця у розмірі, порядку та строки визначені у договорі за умови виконання останнім своїх зобов'язань якісно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 договору за надання послуг, визначених у п. 1.1 договору замовник сплачує виконавцю винагороду, що узгоджується між сторонами у додатку до цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що підставою отримання виконавцем винагороди є належне виконання ним умов даного договору, що підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт в розрізі постачальників з описом виконаної роботи на кількість належно виконаних договорів поставки, які оформляються сторонами щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.4 договору у разі нанесення виконавцем замовнику збитків суми винагороди можуть зараховуватись у рахунок їх погашення.

12.09.2011 року між приватним підприємством "Регіон-Агроінформ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було підписано додаток № 1 до договору, відповідно до умов якого підставою отримання виконавцем винагороди є належне виконання ним умов договору, що підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт в розрізі постачальників з описом виконаної роботи на кількість належно виконаних договорів поставки. Належним наданням послуг у відповідності до умов договору є факт належного виконання договорів поставки товару та/або його зберігання, при укладенні яких сприяв виконавець за ціною, визначеною та/або узгодженою замовником і договорів надання експедиторських послуг, укладенню яких сприяв виконавець, а також їх документальне супроводження в порядку та на умовах, передбачених договором та діючим законодавством (п. 1.1 додатку № 1) (т. 2, а.с. 97).

Згідно п. 1.1.2 додатку № 1 до договору № 63250911_11 від 12.09.2011 року винагорода за придбаний об'єм виплачується замовником у розмірі 60% в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 01.03.2012 року, при умові подання замовнику первинних бухгалтерських та податкових документів згідно п. 1.2 даного додатку.

Залишок у розмірі 40% перераховується виконавцю за результатами придбаної с/г продукції за маркетинговий рік, але не пізніше 20.07.2013 року (п. 1.1.3 додатку № 1).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору виконавцем надано послуг на загальну суму 613 391,99 грн., що підтверджується актами приймання-здачі послуг, а замовником перерахувано виконавцю грошові кошти в сумі 591 110,61 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків (т. 1, а.с. 24-43, 46-52; т. 2, а.с. 39-78).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок основного боргу, місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась і апеляційна інстанція, дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили відсутність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у зв'язку їх недоведеністю.

Частиною 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Регіон-Агроінформ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року у справі № 910/316/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко