Ухвала

від 29.05.2014 по справі 811/3209/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 811/3209/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 року у справі № 811/3209/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКОР-АГРО» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКОР-АГРО» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень рішень Кіровоградської ОДПІ за №0001600225 та №0001610225 від 28.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛЮКОР-АГРО» податковим органом неправомірно встановлено порушення Позивачем приписів Податкового кодексу України. Позивач вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ про нікчемність правочинів укладених ТОВ «ЛЮКОР-АГРО» з ТОВ «Агенство безпеки - Форт» не може бути підставою для донарахування податкового зобов'язання. а відтак, винесені на підставі Акту перевірки податкові повідомлення рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Відповідача №0001610225 та №0001600225 від 28.11.2012 року.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЮКОР-АГРО» відмовити.

Апеляційна карга обґрунтована тим, що угоди укладені між ТОВ «ЛЮКОР-АГРО» та ТОВ «Агенство безпеки - Форт» не пов'язанні з введенням господарської діяльності, так як діяльність контрагента Позивача не була покликана на створення реальних юридичних наслідків.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛЮКОР-АГРО» (код ЄДРПОУ 34448833) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агенство безпеки - Форт» (код ЄДРПОУ 33494475) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, на підставі якої було складено Акт №166/22-5/34448833 від 13.11.2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.138.2, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 5005,00 грн. у т.ч. за 1 квартал 2012 року на суму 5005,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого,занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 4766.00 грн., в тому числі за березень 2012 року у сумі 4766.00 грн.

На підставі зазначеного акту, 28.11.2013 року відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001610225, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7149,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2383.00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001600225 яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6256.00 грн., в тому числі за основним платежем - 5005.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1251.00 грн..

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішень № 0001610225 та №0001600225 від 28.11.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Позивачем було правомірно сформовано податковий кредит, який підтверджується належно оформленою первинною документацією.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 4766,00 грн. та штрафними санкціями на суму 2383.00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5005.00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1251.00 грн., стала відсутність ТОВ «Агенство безпеки - Форт» за своєю юридичною адресою.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що усі господарські операції Позивача з ТОВ «Агенство безпеки - Форт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правововідносини між «ЛЮКОР-АГРО» та ТОВ «Агенство безпеки - Форт» здійснювались на підставі договору про надання послуг від 20.03.2013 року.

Відповідно до п.1 зазначеного договору Замовник доручає, а Посередник зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального замовника для здійснення від його імені всіх необхідних для реєстрації контрактів Довірителя на Аграрній біржі та посприяти замовнику в укладенні договору доручення між ним та Довіретелем.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Агенство безпеки - Форт».

Факт виконання умов договору від 20.03.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: акт здачі-прийняття робіт №ОУ-00004, додаток до акту приймання передачі №ОУ-00004, податкова накладна №4 від 30.03.2012 року, виписка по особовому рахунку №26000000052958 від 02.04.2012 року

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агенство безпеки - Форт» наслідком яких є надання послуг, а тому податкове повідомлення рішення № 0001610225 від 28.11.2012 року та податкове повідомлення рішення №0001600225 від 28.11.2012 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 року у справі № 811/3209/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко