Ухвала

від 15.07.2014 по справі 2а-2193/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2193/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Бєліцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телехаус» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2014 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Голвного управління Міндоходів у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Телехаус» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Голвного управління Міндоходів у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0030641510 від 07.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ «Телехаус» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача, в результаті якої встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України з урахуванням вимог ст. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: неправомірно визначено р.06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 777 332,00 грн., про що складено акт від 27.10.2011 р. № 3604/15-127/3777429.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "П" від 07.11.2011 р. № 0030641510, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 777 332,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України з 01 квітня 2011 року набрав чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році без жодних обмежень.

Згідно п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У відповідності до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України положення п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягає включенню до валових витрат ІІ кварталу 2011 року.

Отже, доводи податкового органу в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на невірному розумінні п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Так, на думку податкового органу вищезазначена норма права передбачає, що до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Однак, положеннями п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України передбачено включення до валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення розрахунку об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, а не від'ємного значення результатів діяльності суб'єкта господарювання у І кварталі 2011 року.

Порядок розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток закріплений у формі Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом ДПА України №114 від 28.02.2011.

Згідно рядка 04 витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування дорівнюють сумі значень рядків 05 та 06. В свою чергу значення рядка 06 дорівнює сумі рядків 06.1-06.6. У рядку 06.6 зазначається від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року).

Таким чином, дії ТОВ "Телехаус" щодо включення до валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів цілком відповідають вимогам податкового законодавства.

Проте, для правильного вирішення спору судам слід дослідити за якими саме операціями у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення з податку на прибуток в оспорюваній сумі, перевірити реальність виконання цих операцій, порядок їх документального оформлення та факт дотримання позивачем умов формування валових витрат, визначених, зокрема, у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, п. 5.1 Закону про прибуток повинен тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 цього Закону.

Основною умовою для віднесення до складу валових витрат сум будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), є подальше використання таких товарів робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Мова йде про господарську діяльність, як сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Господарська діяльність, це сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт може отримати доход. При цьому окрема господарська операція може бути безпосередньо не направлена на отримання доходу, але бути передумовою для останнього.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що при встановленні правомірності формування валових витрат за збитковими операціями в межах діяльності платника податку, такі витрати можуть бути віднесені до валових за умови, що здійснення збиткової операції є передумовою для отримання доходу від іншої діяльності.

Основною метою діяльності позивача є надання процесінгових послуг для платіжної системи «Флешчек» та надання клієнтам підприємства прав користування програмним забезпеченням з метою отримання роялті.

З аналізу наданих позивачем копії документів вбачається, що протягом 2009-2011 років сума скоригованого валового доходу перевищує суму коригованих валових витрат, що свідчить про здійснення позивачем збиткових операцій

З матеріалів справи не вбачається, що здійснення позивачем збиткових операцій є передумовою для отримання доходу від іншої діяльності, що свідчить про не дотримання позивачем умов формування валових витрат, визначених у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у системному зв'язку з п. 1.32 цього Закону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.11.2011 року № 0030641510 є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та проголошені його представником в судовому засіданні, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телехаус» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 18.07.2014 року.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.