Постанова

від 28.07.2014 по справі 22/155

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року Справа № 22/155

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.) та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. (суддя Картавцева Ю.В.) у справі№ 22/155 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" простягнення 41.384,65 грн.,

за участю представників: позивачаБило Ю.О., відповідачаОлексієнко М.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 22/155, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р., позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 24.240,00 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 2.018,23 грн., інфляційні збитки у розмірі 15.028,80 грн., 412,87 грн. державного мита та 117,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 203, 601 ЦК України, оскільки судами не визнано, що зобов'язання відповідача за спірним договором припинено з огляду на направлення заяви про зарахування зустрічних позовних вимог.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Український нафтогазовий інститут" (позивач/виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (відповідач/замовник) було укладено договір на розробку проектної продукції № 113-Б/745/05-р (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе розробку проекту-прив'язки для повторного використання РП № 2-99П на будівництво пошукової свердловини № 101 для будівництва пошукової свердловини № 105 на Східно-Решетняківській площі.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що за виконану проектну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу про договірну ціну (додаток № 1) 24.240,00 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому оплата здійснюється одноразово за закінчену роботу на підставі акта здачі-приймання проектної продукції.

Відповідно до положень п. п. 3.1, 3.4 договору у разі завершення робіт виконавець подає замовнику комплект проектної документації, визначеної технічним завданням і умовами договору, акт здачі-прийняття робіт проектної продукції. Протягом календарного місяця після підписання акта здачі-прийняття проектної продукції за цим договором замовник подає у фінансуючий банк платіжне доручення для перерахування вартості виконаних робіт виконавцю.

Судами встановлено, що договір та протокол узгодження договірної ціни підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому є підставою існування договірних зобов'язань, які породжують для сторін права та обов'язки.

Як встановлено судами, на виконання умов договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято проектну продукцію відповідно до умов Договору вартістю 24.240,00 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання проектної продукції до договору, складеним 10.05.2006 р., що підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Однак відповідач у передбачений договором термін не здійснив розрахунків за виконані та прийняті за Актом роботи, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Положеннями ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Заперечуючи проти позовних вимог, скаржник стверджує, що він належним чином виконав зобов'язання за договором шляхом направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.07.2006 р., у пункті 2 якої вказував на заборгованість позивача перед відповідачем у сумі 217.379,52 грн. за договором оренди приміщення від 31.03.2006 р. №5/21-ор/274/06/ор. При цьому доказами надання позивачу в оренду приміщення відповідач вважає акти приймання майна в оренду від 01.01.2006 р. та приймання-передачі майна з оренди від 31.05.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" про зобов'язання провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217.379,52 грн.

В обґрунтування заявлених вимог товариство зазначало, що 31.03.2006 р. між ним та Відкритим акціонерним товариством "Український нафтогазовий інститут" було укладено договір оренди приміщення №5/21-ор/274/06ор, а у 2005-2006 роках - кілька договорів на надання послуг з розробки проектної документації, розрахунки за якими останнім вчинено не у повному обсязі. У зв'язку з чим в липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" направило відповідачу заяву від 06.07.2006 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка не була врахована при поданні позовів про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р. у справі № 7/534 позов задоволено, зобов'язано відповідача провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217.379,52 грн.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р. рішення місцевого господарського суду у справі № 7/534 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 р. у справі № 7/534 залишено без змін.

Як було встановлено апеляційним судом у справі № 7/534, позивачем у справі не надано належних доказів на підтвердження передачі предмету оренди Відкритому акціонерному товариству "Український нафтогазовий інститут", оскільки акт приймання-передачі орендованих приміщень від 31.05.2006 р., згідно з яким відповідач здав, а позивач прийняв орендовані приміщення за Договором № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006 р., не може бути доказом користування об'єктом оренди з 01.01.2006 р. При цьому суд дійшов висновку, що позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження заборгованості відповідача в сумі 217.379,52 грн. згідно з Договором № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006 р.

Також апеляційним господарським судом у справі № 7/534 було встановлено, що надсилаючи лист від 06.07.2006 р., Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" не визначило у ньому, яке саме зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" підлягає зарахуванню, не визначило підстав виникнення такого зобов'язання, а тому неможливо зробити беззаперечний висновок про зарахування саме тих вимог, які виникли на підставі Договору оренди № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006 р. та Договорів №5/44-р/29/06-р від 16.01.2006 р., № 46-р/14/06-р від 20.02.2006 р., № 47-р/221/06-р від 13.06.2006р., № 113-б/745/05-р від 25.11.2005р., № 117/1-Б/859/05/р від 26.12.2005 р., №5/116-б/856/05/р/2-р від 26.12.2005 р., № 5/118-б/13/06/р/10-р від 11.01.2006 р. про надання послуг з розробки проектної документації, та на які посилається Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в обґрунтування своїх позовних вимог про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній на дату прийняття судового рішення) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що не є припиненим зобов'язання відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому з огляду на обставини, встановлені рішенням апеляційного суду у господарській справі № 7/534, суди дійшли обгрунтованого висновку щодо доведеності факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем та правомірно задовольнили вимоги про стягнення боргу в розмірі 24.240,00 грн.

Враховуючи задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу, судами правомірно, на підставі ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, задоволено вимоги про стягнення 15.028,80 грн. інфляційних втрат та частково - вимогу про стягнення 3% річних, в сумі 2.018,23 грн.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 р. у справі № 22/155 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова