Постанова

від 30.07.2014 по справі 52/250-45/540-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 52/250-45/540-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Прокопанич Г.К., Євсікова О.О., Мирошниченка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі№ 52/250-45/540-2012 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України; Міністерства охорони здоров'я України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія"; Товариства з обмеженою відповідальністю"Кармен-Інвест"; Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 Федерація професійних спілок України провизнання недійсним договору та витребування майна

За участю представників:

позивача-1:Не з'явилися; позивача-2:Не з'явилися; відповідача-1:Бабич О.М., Нищій Б.О.; відповідача-2:Не з'явилися; відповідача-3:Не з'явилися; третьої особи:Безсмертна Н.В.; прокуратури:Томчук М.О.;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" та до Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", які полягають у визнанні недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 р. № 8000109/2004-20 з моменту його укладення, у зв'язку з тим, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки майно, яке стало предметом спірного договору є державною власністю, а Приватне акціонерне товариство "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не було власником спірного майна, оскільки таке майно передавалося профспілкам у відання, а не у власність. Окрім зазначеної вимоги, прокурор просить суд витребувати спірне майно у державну власність з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" та зобов'язати останнього передати зазначене майно Приватному акціонерному товариству "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

У подальшому Заступник прокурора міста Києва змінив позовні вимоги, просить суд визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 грн.; визнати недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-240 купівлі-продажу майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", а також витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9 загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 грн.

За результатами останнього перегляду, рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. у справі № 52/250-45/540-2012 позов задоволено частково:- визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м2, корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м2, санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м2, склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м2, робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м2, спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м2, спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м2, клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м2, котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м2.

- визнано недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест".

- итребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м2, корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м2, санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м2, склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м2, робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м2, спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м2, спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м2, клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м2, котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м2.

- іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. (судді: А.І. Тищенко, Ю.Б. Михальська, Р.В. Федорчук) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25 травня 2004 року між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (покупець), що діє на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26 квітня 2004 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Капітальні інвестиції", було укладено договір купівлі-продажу № 8000109/2004-20, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець, який діє на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26 квітня 2004 року, укладеного між покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Капітальні інвестиції", прийняти та оплатити об'єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотська, буд. 9, загальною площею 6 263, 10 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 8000109/2004-20 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кармен-Інвест", згідно з договором комісії № 26/04/2004 від 26 квітня 2004 року, надає Комітенту -Товариству з обмеженою відповідальністю „Капітальні інвестиції" посередницькі послуги з купівлі нерухомого майна, а саме: здійснює від власного імені, за дорученням та за рахунок Комітента за винагороду купівлю у третьої особи - Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", зазначеного в п.1 договору, об'єкту нерухомості. Зазначений об'єкт згідно з п.1.2 договору належить продавцеві на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК № 010008029, виданого 23 грудня 2003 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу від 22 грудня 2003 року № 1475-В, зареєстрованого Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 квітня 2004р.

Спірний майновий комплекс, згідно з додатком до Свідоцтва серії МК № 010008029 від 23.12.2003 р. про право власності на майновий комплекс, складається з адмінгоспкорпусу № 4 (літера Д) загальною площею 147, 90 кв.м.; корпусу № 1 (адмінкорпус) (літера Е) загальною площею 74, 00 кв.м.; корпусу № 6 (бібліотека) (літера Ж) загальною площею 257, 80 кв.м.; санпропускника (літера З) загальною площею 107, 60 кв.м., складу з підвалом (літера И) загальною площею 362, 40 кв.м.; робочої їдальні (літера М) загальною площею 166, 10 кв.м.; спального корпусу № 1 (літера Б) загальною площею 1446, 70 кв.м.; спального корпусу № 2 (літера В) загальною площею 1438, 50 кв.м.; клубу - їдальні (літера Г) загальною площею 1880, 60 кв.м.; котельні (літера К) загальною площею 381, 50 кв.м. Зазначені об'єкти нерухомого майна, які складають майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотська, буд. 9, було відчужено відповідачу 2 за договором від 25.05.2004 року (п. 1.1. договору купівлі-продажу).

29.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (покупець) укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна (майновий комплекс-санаторій, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотська, будинок 9, загальною площею 6 259, 20 кв.м.), згідно з п.1.3 якого інвентаризаційна вартість відчужуваного нерухомого майна згідно довідки-характеристики, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 1361560 від 27 серпня 2008 року, становить 5 231 653, 70 грн.

Звертаючись до суду, заступник прокурора обґрунтував свої вимоги тим, що спірне майно є державною власністю, у власність відповідачу -1 не передавалось, у зв'язку з чим, відповідач -1 не мав права без згоди Фонду державного майна України відчужувати спірний майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотська, будинок 9, загальною площею 6259, 20 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що спірне майно є державною власністю, уповноваженим органом управління яким є - Фонд державного майна України, та яке вибуло з володіння держави поза її волею і з порушенням наведених норм законодавства, а Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", не ставши власником майна, не мало права без згоди Фонду Державного майна України продавати майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотська, буд. 9, загальною площею 6.263,10 м2, відповідачеві-2 за оспорюваним Договором.

Також місцевий суд дійшов висновку про те, що до матеріалів справи не надано належних доказів того, що відповідач-1 знав про наявність перешкод до вчинення оспорюваного правочину, в тому числі й те, що відповідач-3 не мав права відчужувати майно. Але, встановлення зазначених фактів не має суттєвого значення для правильного вирішення даного спору, оскільки спірне майно вибуло з володіння держави, в особі Фонду державного майна України, поза її волею, а тому підлягає поверненню у володіння законного власника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив, що, враховуючи положення вищевикладених нормативних актів та беручи до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, вбачається, що спірний майновий комплекс належав до профспілкового майна, яке до державної власності не відносилось, та був внесений до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на законних підставах, а, враховуючи зміни, які відбулись в законодавстві України, є підстави вважати, що в силу цих змін право власності на спірне нерухоме майно (майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6 259,20 м2) було визнано за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" за наявності достатніх правових підстав.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Постановою Ради Міністрів Української РСР № 433 від 17.04.1956 р. було зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР прийняти від профспілкових організацій та інших міністерств, відомств перелічене в додатку майно.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", з метою подальшого поліпшення організації відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, Українській республіканській Раді профспілок передано безоплатно у відання всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; також, профспілкам передавались Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, штати управлінського апарату республіканського і територіальних курортних управлінь, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці, капіталовкладення, фонди на всі види матеріалів і ліміти на проектування та інші кошти.

В додатку № 1 до Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 р. № 606, а саме - Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, в тому числі значиться майновий комплекс-санаторій "Санаторій ім. Першого Травня", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9.

ХV з"їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 р. і за рішенням делегатів був перетворений у І Установчий з"їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України (далі ФНПУ) та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. З"їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України та затвердив рішенням з"їзду від 16.10.1990 р., яким визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Зазначеним Положенням, зокрема, передбачено, що Рада ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідне для виконання цілей та завдань ФНПУ становлять її власність і охороняються законом.

Крім майна, що належало профспілкам та їх об'єднанням, на території України знаходилось майно, що було у власності Всесоюзної центральної ради професійних спілок ( далі ВЦРПС). Президія Ради Загальної конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990 р. прийняла постанову "Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном", якою затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало ВЦРПС та її правонаступнику - Загальній конфедерації праці (далі - ЗКП) на території України.

22.11.1991 р. постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № II-II-I вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до постанови № II-II-I від 22.11.1991 р. Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку (в т.ч. спірний санаторій).

04.12.1991 р. Федерація незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", внеском Федерації професійних спілок України стали майнові комплекси санаторно-курортних закладів.

Рішенням Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 р. № 971 було зареєстровано Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яке створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350,00 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Майновий комплекс "Санаторій ім. Першого Травня" переданий Акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця" при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України (ФНПУ) №11-1-1 від 22.11.91р. "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Факт передачі майнового комплексу підтверджується актом прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24.01.1992р.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.2097 р. у справі № 137/7 від 06.03.2001 р. та рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. у справі № 2-20/191 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського від 20.11.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009 р.) встановлено, що майно ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"та його дочірніх підприємств, яке є предметом спору, у віданні Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок чи будь-якої іншої загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу PCP не перебувало та з моменту його передачі профспілкам України у встановленому порядку державою не вилучалося.

Крім того, 20 січня 1997 року Вищим Арбітражним Судом України було винесено рішення по справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та AT "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів AT "Укрпрофоздоровниця" в позові було відмовлено на підставі того, що майно, яке передано акціонерному товариству не могло передаватись без згоди Фонду державного майна України.

Як вбачається з матеріалів справи, Установчі документи АТ "Укрпрофоздоровниця" недійсними не визнано, а рішення № 137/7 було переглянуто колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов, Вищого арбітражного суду України 17.06.1997р. № 041/18А-137/7-7/30 та залишено без змін.

Рішенням Вищого арбітражного суду України встановлено, що Установчий договір і статут (AT "Укрпрофоздоровниця") відповідають вимогам ст.ст. 1-4, 24-40 Закону України "Про господарські товариства" та Закону України "Про підприємство" (в редакції і чинності на той час). Постанова Верховної Ради України від 10.04.2092 р. "Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України", передбачала до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно і фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ, об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, а Постановою від 04.02.94 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP" передбачено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності зазначеного майна воно є загальнодержавною власністю. Склад такого майна на час вирішення даного спору позивачем не встановлений.

Вищий арбітражний суд України зазначив, що вказане майно з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося. Право профспілок на володіння, користування і розпорядження цим майном не оспорюване, а тому відповідно до ст.ст. 28, 48, 49 Закону України "Про власність" є правомірним. Крім того, згідно зі ст. 92 п. 7 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Спеціальний закон, який регулює правовий режим майна загальносоюзних громадянських організацій колишнього Союзу PCP, не прийнятий до даного часу. Законні обмеження для створення відповідачами на базі санаторного майна акціонерного товариства відсутні.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.1997 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження за касаційним поданням Генерального прокурора України з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 р. у справі № 041/18А-137/7-7/30.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 10 Конституції (Основний Закон) України 1978 року в Україні було закріплено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Згідно статті 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; власність колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність профспілкових та інших громадських організацій.

Таким чином, вбачається, що державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.

У Цивільному кодексі УРСР містилася окрема Глава 9 "Власність профспілкових та інших громадських організацій", де останні розглядалися як самостійні суб'єкти права власності.

За статтею 97 Цивільного кодексу УРСР (у відповідній редакції), профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Статтею 98 Цивільного кодексу УРСР (у відповідній редакції) було встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" від 10.12.1990 р. № 1818-1, профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.

Крім того, стаття 97 Цивільного Кодексу УРСР (1963 р.) встановлювала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Таким чином, Вищий господарський суд України погоджується з судом апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, про неможливість винекнення у Української республіканської ради профспілок права власності на передане їй майно та про належність спірного об'єкту до державної власності.

Стаття 3 зазначеного Закону встановлювала, що профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки приватної власності не існувало, а була лише особиста власність фізичних осіб, майно, яке надавалося державою громадським організаціям, а саме профспілкам, що мали статус юридичної особи, могло надаватися лише у відання, але не на праві оперативного управління, що передбачалось виключно для державних підприємств, а на праві повного господарського відання з врахуванням того, що профспілка не є державним підприємством, а має правовий статус громадської організації, тобто з правовими підставами володіння, користування та розпорядження даним майном в рамках статутних завдань профспілок. Тому і до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

07.02.1991 р. був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності - Закон УРСР "Про власність". Відповідно до статті 20 цього Закону професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності.

Статтею 28 Закону УРСР "Про власність" визначалося, що об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями) на праві колективної власності.

Також законодавець зазначав, що громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України. Відповідно до статті 30 Закону колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України, було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

Таким чином, відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України, власність всіх юридичних осіб приватного права (в тому числі профспілок) була визнана приватною.

Враховуючи положення вищевикладених нормативних актів, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, та беручи до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, вбачається, що спірний майновий комплекс належав до профспілкового майна, яке до державної власності не відносилось, та був внесений до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на законних підставах, а враховуючи зміни, які відбулись в законодавстві України, є підстави вважати, що в силу цих змін право власності на спірне нерухоме майно було визнано за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" за наявності достатніх правових підстав.

Поряд з цим, слід зазначити, що положення Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 р. №1540-XI, Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ, Закону України "Про власність, на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме Фонд державного майна України, який тимчасово був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, мав розпоряджатись спірним нерухомим майном як загальнодержавним, не поширювались на профспілкові організації Федерації профспілок України, оскільки вони, як було зазначено вище, ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - Всесоюзної центральної ради професійних спілок та не являлись органами державної влади та управління.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про власність" ( в редакції, чинній на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") об"єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Крім того, як вбачається з листа Київського МБТІ від 15.06.2011р. № 28992 (И-2011) право власності на спірний майновий комплекс було зареєстровано за ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про що видано свідоцтво про право власності серія МК № 010008029 від 23.12.2003 р., видане на підставі наказу "Про оформлення права власності на об"єкт нерухомого майна" від 22.12.2003 р. № 1475-В.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 4, 49 Закону України "Про власність" (чинній на момент укладення договору) передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається належним йому майном в має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння, користування, а також в довірчу власність іншим особам.

Відповідно до п.1.7 та 1.12 Статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" ( в редакції чинній на момент укладення договору) передбачено, що Товариство здійснює згідно із законодавством володіння, користування, розпорядження своїм майном, має право укладати будь-які договори, угоди, контракти, у тому числі купівлі-продажу.

Рішенням загальних зборів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 17.09.2003 р. № 1/1 (протокол № 1) про відчуження майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" вирішено дозволити продаж основних фондів Дочірнього підприємства "Санаторій ім. Першого Травня" розташованого, зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, та укласти договори купівлі-продажу зазначеного майна.

На виконання зазначеного рішення загальних зборів 25.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі відповідач-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (далі відповідач-2), що діє на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26 квітня 2004 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції", було укладено договір купівлі-продажу № 8000109/2004-20 (далі - оспорюваний Договір), відповідно до умов якого відповідач-3 зобов'язався продати, а відповідач-2 прийняти та оплатити об'єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотський, буд. 9, загальною площею 6 263,10 м2 (далі - спірне майно).

Згідно з преамбулою оспорюваного Договору відповідач-2, згідно договору комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004 р., надає Комітенту Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" (далі - комітент) посередницькі послуги з купівлі нерухомого майна, а саме: здійснює від власного імені, за дорученням та за рахунок комітента за винагороду купівлю у третьої особи відповідача-3, зазначеного в п. 1 договору об'єкту нерухомості.

Відповідно до п. 1.2. оспорюваного правочину зазначений об'єкт належить відповідачеві-3 на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК № 010008029, виданого 23.12.2003 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу від 22.12.2003 р. № 1475-В, зареєстрованого Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.04.2004 р.

Саме вищезазначені об'єкти нерухомого майна, які складають майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотська, буд. 9, було відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" за оспорюваним Договором (п. 1.1 оспорюваного Договору).

Частина 1 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волі.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 8000109/2004-20 був укладений між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", як власником майна, право власності на яке підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий комплекс, серія МК № 010008029, виданого 23.12.2003 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу від 22.12.2003 р. № 1475-В, зареєстрованого Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.04.2004 р. Зазначений договір був посвідчений 25.05.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за № 1590. Крім того, відповідно до умов договору покупцем було сплачено повністю вартість майна у розмірі 45 991 529 грн.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів скасування Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК № 010008029, виданого 23.12.2003 р., також не надано доказів безоплатного передання майна.

На підставі вищевикладеного Вищий господарський суд України погоджується з судом апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу № 8000109/2004-20 від 25.04.2004 р. недійсним.

Судами встановлено, що 29.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (далі відповідач-1) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого передав, а відповідач-1 прийняв у власність спірне майно.

Зазначений договір посвідчений 29.08.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 6296.

Відповідно до акту приймання-передачі за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.2008 р. продавець передав у власність покупцю у власність нерухоме майно, яким є майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6 259, 20 грн. Продавець підтвердив, що він отримав від покупця повну суму вартості нерухомого майна, а саме: грошові кошти в розмірі 5 150 000, 00 грн. у тому числі ПДВ 20% 858 333, 33 грн.; простий вексель Серія АА 2058038 від 03.09.2009 р. на суму 1 200 000, 00 грн. зі строком платежу 03.09.2011р.

Відповідно до частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9).

Однак, місцевий суд не звернув увагу на ту обставину, що ТОВ "Готельний комплекс "Глорія" не знав та не міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину щодо відчуження спірного майна.

Апеляційний господарський суд, врахувавши вищенаведене, вірно зазначив, що ТОВ "Готельний комплекс "Глорія" є добросовісним набувачем.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом, що право власності ТОВ "Готельний комплекс "Глорія" виникло на законних підставах, зокрема з Договору купівлі-продажу. Таким чином, у господарського суду міста Києва були відсутні підстави для витребування у ТОВ "Готельний комплекс "Глорія" спірного майнового комплексу як безпідставно набутого майна.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі № 52/250-45/540-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: О.О. Євсіков

С.В. Мирошниченко