Ухвала

від 28.07.2014 по справі 2а-309/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 липня 2014 року м. Київ В/800/3426/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Черпіцької Л.Т., Розваляєвої Т.С., Чалого С.Я., Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В.

розглянувши заяву Приватного підприємства "Гешефт Плюс" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р. № К/9991/65434/12 у справі за позовом Приватного підприємства "Гешефт Плюс" до Харківської обласної митниці про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Гешефт Плюс" звернулося з позовом про визнання неправомірними та незаконними дії Митниці щодо здійснення невиїзної документальної перевірки фактів митного оформлення товарів, визнання неправомірними та незаконними дії Митниці щодо зміни кодів товарів, скасування висновку Митниці та скасування податкових повідомлень-рішень №14 від 20.01.2012 року щодо визначення податкового зобов'язання з ввізного мита та податкового повідомлення-рішення № 5 від 20.01.2012 року щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позов задоволений частково. Рішення Митниці про зміну коду товару за ВМД №807010009/2011/805272 від 27.04.2011 року, викладене в акті перевірки від 12.12.2011 року №0056/11/807000000/0035578609, Рішення № 14 в частині визначення податкового зобов'язання з ввізного мита, у розмірі 53,33 грн., (у т.ч. 52,33 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) та Рішення № 15 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 11,46 грн. (у т.ч. 10,46 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) скасовані. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року в частині скасування рішення Митниці про зміну коду товару за ВМД №807010009/2011/805272 від 27.04.2011 року, викладене в акті перевірки від 12.12.2011 року №0056/11/807000000/0035578609, Рішення № 14 в частині визначення податкового зобов'язання з ввізного мита, у розмірі 53,33 грн., (у т.ч. 52,33 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) та Рішення № 15 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 11,46 грн. (у т.ч. 10,46 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) скасована, в цій частині у задоволені позову відмовлено. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р. № К/9991/65434/12 касаційну скаргу Приватного підприємства "Гешефт Плюс" відхилено, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого адміністративного суду України скаржник ставить питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На обґрунтування неоднакового з застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права скаржник додає рішення Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014р. К/800/6704/13, від 06.02.2014р. К/800/31118/13, від 21.01.2014р. № К/800/20188/13, від 15.07.2013р. № К/800/9995/13, від 01.04.2013р. № К/800/4510/13.

Абзацом 1 частини 1 ст. 237 КАС України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення від 17.04.2014р. № К/9991/65434/12, Вищий адміністративний суд України погодився з судом апеляційної інстанції, яким було відмовлено в задоволені позовних вимог, оскільки митні органи вправі донараховувати митні платежі у випадку виявлення помилки у класифікації, раніше оформленого ними товару.

Натомість, у доданих до заяви інших судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014р. К/800/6704/13, від 21.01.2014р. № К/800/20188/13, від 15.07.2013р. № К/800/9995/13, від 01.04.2013р. № К/800/4510/13., за аналогічного спору, зроблені протилежний висновок. Зокрема, якщо митні органи, приймаючи митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Отже, колегія суддів вбачає неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема статей 69, 313 Митного кодексу України та п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів знаходить підстави для допуску заяви до провадження.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Допустити справу за позовом Приватного підприємства "Гешефт Плюс" до Харківської обласної митниці про визнання дій неправомірними та скасування рішення до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р. № К/9991/65434/12 за заявою Приватного підприємства "Гешефт Плюс".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: