Постанова

від 28.07.2014 по справі 823/1353/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1353/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Соя» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2013 року №0004672301,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2013 року №0004672301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Черкаси - Соя» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 28.11.2013 року №125/23-01-22-06/34863644.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2013 року на 115358,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Вторметекспорт», оскільки у позивача відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичний рух товару (олії соєвої) від постачальника ТОВ «Вторметекспорт» до покупця - ТОВ «Черкаси - Соя».

Також, в акті зазначено, що згідно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.09.2013 року №953/22-01/30127924 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ «Укрформ» за період січень 2012 року - липень 2013 року» основним постачальником ТОВ «Вторметекспорт» у червні 2013 року сільськогосподарської продукції (олії, соєвої олії, макухи) є ТОВ «Укрформ», проте, згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.08.2013 року №714/26-55-22-08/38148689 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрформ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року», останнє відсутнє за місцезнаходженням; у вказаного товариства відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток операцій з контрагентами. Окрім цього, в ході проведення перевірки позивачем не надано товарно - транспортних накладних, що засвідчують факт придбання сої від ТОВ «Вторметекспорт», та сертифікатів (паспортів) якості чи відповідності.

Враховуючи наведене, контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції за червень 2013 року щодо придбання позивачем у контрагента - постачальника ТОВ «Вторметекспорт» сої не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, що свідчить про неможливість підтвердження факту реального придбання товарів та використання їх у господарській діяльності.

12 грудня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0004672301, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173037,00 грн., у тому числі за основним платежем 115358,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57679,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з Підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 червня 2013 року між Підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір відповідального зберігання №27/06-13, відповідно до якого останній зобов'язується прийняти товар на відповідальне безоплатне зберігання. Приймання та зберігання товару відбувається за актом приймання - передання, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття. Приймання та зберігання здійснюється за адресою складського приміщення - м. Черкаси, вул. Луценка, 12. Доставка товару на склад виконавця здійснюється транспортом замовника або його постачальниками. Повернення товару виконавцем замовнику здійснюється на підставі актів приймання - передання.

На виконання умов договору між сторонами було складено акт приймання - передачі об'єкту на зберігання від 27.06.2013 року №4, в якому зазанчено, що позивач прийняв на відповідальне зберігання сою українського погодження у кількості 127 т на загальну вартість об'єкту 692150,00 грн.

29.06.2013 року між вказаними сторонами складено акт повернення - передачі об'єкту з відповідального зберігання №4.

Разом з тим, того ж дня - 29.06.2013 року між позивачем (покупець) та Підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ (продавець) укладено договір поставки №29-06/2013С, відповідно до якого позивач придбав товар - сою українського походження, загальною кількістю - 127 т +/- 10%, та вартістю 692150,00 грн. (в тому числі ПДВ 115358,33 грн.) (вартість за 1 тону 5450,00 грн.).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано рахунок на оплату від 29 червня 2013 року №334, видаткову накладну від 29 червня 2013 року №660 на товар - сою українського погодження, у кількості 127 т, податкову накладну від 29.06.2013 року №196 на загальну суму 692150,00 грн., у тому числі ПДВ 115358,00 грн.; оплата підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2013 року №1430.

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем була віднесена до складу податкового кредиту у червні 2013 року, що підтверджується податковою декларацією та додатком 5 до неї (т. 1 а.с. 99 - 102).

Згідно акту перевірки, податковий кредит за червень 2013 року у розмірі 115358,00 грн. за податковою накладною від 29.06.2013 року №196 не може бути врахований в податковому обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне розглянути реальність господарських операцій позивача з Підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ в межах договору від 29 червня 2013 року №29-06/2013С.

Згідно пункту 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 ) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпунктів 11.5, 11.7 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів, колегія суддів вважає, що у позивача повинні бути товарно - транспортні накладні на виконання умов договору відповідального зберігання від 27.06.2013 року №27/06-13.

Колегія суддів не приймає до уваги наданий витяг з книги обліку довіреностей на 2012 - 2013 рік, згідно якого директору товариства - Кучеру О.П., 29.07.2013 року видано довіреність №96 зі строком дії до 07.08.2013 року, оскільки спірні господарські операції мали місце у червні 2013 року.

Також, колегія суддів вважає, що не підтверджує реальність вказаних господарських операцій надана позивачем карта рахунку 631 (контрагенти: підприємство «Вторметекспорт» у формі ТОВ за червень 2013 року), оскільки її не можливо пов'язати з вказаною господарською операцією. Так, в картці зазначено про «прих. накл. ПН-0000134 (27.06.13)», яка відсутня в матеріалах справи. Так само, колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем картки рахунку: 201 (Місце зберігання: основний склад: ТМЦ: Соя за червень 2013 року), 28 (Місце зберігання: Основний склад за червень 2013 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено надходження товару за договором відповідального зберігання від 27 червня 2013 року №27/06-13, що свідчить про безтоварність господарської операції за договором поставки від 29 червня 2013 року №29-06/2013С.

Будь - яких інших доказів на підтвердження реальності отриманих послуг, зокрема, складську документацію, яка б свідчила про прийняття від підприємства «Вторметекспорт» у формі ТОВ товару, позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є належними доказами у справі.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ на підставі податкової накладної від 29.06.2013 року №196.

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений вище правочин не є реальним.

Тому, не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2013 року №0004672301.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.

Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 01.08.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.