Постанова

від 17.06.2014 по справі 823/1353/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року справа № 823/1353/14

м. Черкаси

14 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - Чернеця С.С. (за довіреністю);

представника відповідача - Білоуса В.Ю.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Соя», в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004672301 (форми «Р») від 12.12.2013 року, яким ТОВ «Черкаси - Соя» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем на суму 115358 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 57679 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах з ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.06.2013р. по 31.07.2013р. за наслідками якої відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою для винесення таких рішень перевіркою встановлено заниження ПДВ за вказаний період у зв'язку з включення до його складу сум податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ «Вторметекспорт» діяльність якого була не спрямована на настання реальних наслідків. Однак позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, представник позивача зазначив, що придбаний товар ним в подальшому був використаний в господарській діяльності підприємства, а виготовлені товари реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи. Також представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вищевказаного акту перевірки винесене без врахування норм Податкового кодексу України, норм ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаської області проти позову заперечував та просив суд залишити його без задоволення. В обґрунтування свого заперечення пояснив суду, що проведеною перевіркою встановлений факт порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок відображення в обліку ТОВ «Черкаси Соя» господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт» реальність здійснення яких в ході перевірки не підтверджено. З цих підстав відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення про заниженя податку на додану вартість. В зв'язку з чим, вважає дії державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області при прийнятті вказаних рішень законними та обґрунтованими.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, вивчивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя» 19.01.2007 року за № 10261020000007224 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 34863644, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах як платник податків та інших обов'язкових платежів, зокрема податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100020265 від 07.02.2007 року).

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах з ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.06.2013р. по 31.07.2013р., про що складено акт перевірки від 28.11.2013року № 125/23-01-22-06/34863644.

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки, а саме:

- ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого ТОВ «Черкаси-Соя» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період червень 2013 року на суму 115358 грн., за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання сої у ТОВ «Вторметекспорт»;

- не підтверджено реальність здійснення господарських операцій у червні - липні 2013 року з контрагентом-постачальником ТОВ «Вторметекспорт» за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання олії соєвої у кількості 136, 2 тони на загальну суму 1123455 грн. та наступному продажу її контрагентам - покупцям у кількості 136, 2 тони на загальну суму 1016588 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0004672301 від 12.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173037 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 115358 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 57679 грн.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.

Судом встановлено:

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, довідки з ЄДРПОУ, виписки з ЄДРПОУ та статуту підприємства ТОВ «Вторметекспорт» зареєстроване Шевченкіською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.08.1998р., ідентифікаційний код 30127924, та є платником ПДВ у відповідності до свідоцтва № 200086044 (а.с. 44-69).

Згідно укладеного договору поставки № 29-06/2013С від 29.06.2012р. між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Вторметекспорт» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (сою українського походження). Загальна кількість товару 127 тон. Ціна товару за даним договором становить 5450 грн. за 1 тону. Прийняття товару здійснюється на складі покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної. Розрахунок за даний товар здійснювався протягом 15 днів з моменту прийому товару.

Відповідно до договору поставки № 27-06/2013ОС від 27.06.2012р. між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Вторметекспорт» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (олію соєву сиру нерафіновану). Загальна кількість товару 69 тон. Ціна товару за даним договором становить 8000 грн. за 1 тону. Прийняття товару здійснюється на складі покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної. Розрахунок за даний товар здійснювався протягом 15 днів з моменту прийому товару.

Договором поставки № 29-07/2013ОС від 29.07.2012р. укладеного між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Вторметекспорт» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (олію соєву нерафіновану). Загальна кількість товару 67.230 тон. Ціна товару за даним договором становить 8500 грн. за 1 тону. Прийняття товару здійснюється на складі покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної. Розрахунок за даний товар здійснювався протягом 15 днів з моменту прийому товару.

Оскільки відповідно до договорів поставки укладених між ТОВ «Черкаси-Соя» та ТОВ «Вторметекспорт», прийняття товару здійснюється на складі покупця, тому між суб'єктами господарювання були укладені договори відповідального зберігання № 27/06-13 від 27.06.2013р., № 25/06-13 від 25.06.2013р. та № 24/07-13 від 24.07.2013р. відповідно до яких, зберігання товару відбувається за актом приймання-передавання на складі (м. Черкаси, вул. Луценка, 12). Дані акти про прийняття та про передачу містяться в матеріалах справи.

Беручи до уваги, що у ТОВ «Черкаси Соя» відсутні складські приміщення, тому між ТОВ «Черкаси Соя» та ВАТ «Черкаське АТП - 17127» був укладений договір оренди № 45 від 01.12.2011р. (а.с.19-20). Розрахунок за цим договором підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 21).

Придбання сировини у ТОВ «Вторметекспорт» підтверджується також і видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, податковими деклараціями сторін договору, книгою обліку довіреностей, витягом з бази-даних картковими рахунками, звітами по складу матеріальної сировини, накладними про передачу у виробництво, актами переробки сої, журналом обліку готової продукції.

Подальше використання товарів у господарській діяльності ТОВ «Черкаси Соя» підтверджується укладеними договорами поставки № 3 від 03.01.2013р. між ТОВ «Черкаси Соя» та ТОВ «Агро-Рось» про постачання готової продукції (макухи соєвої); договором № 4 від 03.01.2013р. між ТОВ «Черкаси-Соя» та ПП ОСОБА_3 про надання авто послуг по перевезенню макухи соєвої та сої автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1 приц. НОМЕР_2 на виконання договору поставки № 3. Реальне виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками фактури, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт, товаро-транспортними накладними, витягом з бази-даних картковими рахунками.

Також подальше використання товарів у господарській діяльності ТОВ «Черкаси Соя» підтверджується укладеними договорами поставки № 25 від 11.03.2013р. між ТОВ «Черкаси Соя» та СТОВ «Ломовате» про постачання готової продукції (макухи соєвої); договором № 5 від 05.01.2013р. між ТОВ «Черкаси-Соя» та СТОВ «Світанок» про постачання готової продукції (макухи соєвої); договором № 20 від 18.02.2013р. між ТОВ «Черкаси-Соя» та СТОВ «Агроко» про постачання готової продукції (макухи соєвої); договором № 59 від 19.07.2013р. між ТОВ «Черкаси-Соя» та СТОВ «Чигиринська Аграрна Компанія» про постачання готової продукції (макухи соєвої); договором поставки № 58 від 19.07.2013р. між ТОВ «Черкаси-Соя» та ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» про постачання готової продукції (макухи соєвої); - поставка продукції по даним договорам здійснювалась транспортом покупця. Реальне виконання вказаних договорів підтверджується довіреностями, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками фактури, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт, товаро-транспортними накладними, витягом з бази-даних картковими рахунками.

З приводу договору поставки № 130112 від 20.06.2013р. укладеного між ТОВ «Черкаси-Соя» (постачальник) та ТОВ «Ігро-Ленд» (покупець), постачальник передає, а покупець оплачує та приймає товар (олію соєву нерафіновану), кількість ціна та строки поставки узгоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Договором передбачено, що постачальник за свій рахунок забезпечує завантаження товару в надані покупцем автотранспортні засоби за адресою: м. Черкаси, вул. Луценка, 12. Реальне виконання вказаного договору підтверджується специфікаціями донього, довіреностями, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками- фактурами, товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями, витягом з бази-даних картковими рахунками.

В процесі господарської діяльності між ТОВ «Черкаси-Соя» (постачальник) та ПАТ «Птахокомбінат Бершадський» (покупець) був укладений договір поставки № 30 від 21.03.2013р. відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (олію соєву), кількість ціна визначається у видаткових накладних та рахунках - фактурах, що є невід'ємною частиною договору. Договором передбачено, що транспортування тавару здійснюється транспортом покупця за його рахунок. Реальне виконання вказаного договору підтверджується довіреностями, податковими накладними, рахунками - фактурами, товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями, витягом з бази-даних картковими рахунками.

Відповідно до договору між ТОВ «Черкаси-Соя» (постачальник) та ТОВ «Нео Форте» (покупець) був укладений договір постачання № 2309-2013 від 23.09.2013р. відповідно до якого, постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність покупця товар, у кількості і в асортименті відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар. Реальне виконання договору підтверджується товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями, витягом з бази-даних картковими рахунками, видатковими накладними, рахунками- фактурами, податковими накладними.

Договором купівлі-продажу № 72-03/13 від 14.10.2013р. між ТОВ «Черкаси-Соя» (продавець) та ТОВ «Грейн Компані» (покупець) передбачено, що продавець зобов'язується передати окремими партіями у власність покупцеві товар (олію соєву, макуху соєву), а покупець повинен прийняти і оплатити товар. Реальне виконання вказаних договорів підтверджується додатками до договору, довіреностями, податковими накладними, рахунками - фактурами, товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями, витягом з бази-даних картковими рахунками.

Окрім того, позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено наявність зв'язку між фактом придбання сировини та господарською діяльністю платника податків. Відповідач не надав доказів, що підтверджували б відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд з'ясував, що первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Доказів суду, щодо визнання господарських договорів укладених між контрагентами недійсними в судовому порядку не надані.

Відповідно до ст. 47 Податковою кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх

подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податковою законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі Його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бузи з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІУ від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В Акті перевірки доказів обізнаності позивача про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків не наведено, проте в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що позивач намагався дізнатися про про правовий статус свого контрагента - постачальника.

У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податковою обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року у справі №К/9991/38114/12.

Суд звертає увагу, що неприпустимість притягнення до відповідальності особи, у випадку неправомірних дій іншої особи підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (далі- Кодекс №2755-VI).

Відповідно до ст. 20.1.4. Кодексу №2755-VI органи доходів і зборів мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У силу вимог статті 75 Кодексу №2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товару. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755-VI вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу №2755-VI зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (далі- Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У ст. 1 Закону №996-ХІ визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону №996-ХІ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п.п. 180.1, 180.2 ст. 180. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно положення пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового Кодексу визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу).

Відповідач в своїх письмових запереченнях не навів жодних доводів та не надав доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, або мали ознаки фіктивного підприємництва, тощо.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то відповідно до ухвали ВАСУ від 19.03.2013 року у справі № К/9991/42011/12 за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Також суд зазначає, що товаро-транспортні накладні накладні у позивача при поставці товару від контрагента-постачальника були відсутні у звязку з тим, що товарно-транспортні накладні при укладенні угод з поставки сої українського походження та соєвої олії між TOB «Черкаси-Соя» та TOB «Вторметекспорт» не складалися, і не могли складатися, так як товарно-матеріальні цінності вже знаходилися на складі TOB «Черкаси-Соя» і перебували там згідно договорів відповідального зберігання.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняте з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.12.2013р. № 0004672301.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору за позовні вимоги майнового характеру.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» 121 (сто двадцять одну) грн. 80 коп. судового збору за позовні вимоги немайнового характеру.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текс постанови виготовлений 23.06.2014р.