Ухвала

від 11.03.2015 по справі 823/1353/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 березня 2015 року м. Київ В/800/5808/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І. , Муравйова О.В., Пилипчук Н.Г. , Шипуліної Т.М. , перевіривши заяву Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014

у справі № 823/1353/14 (№ К/800/42465/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 у названій справі.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: статтей 198, 237 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії: ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.08.2014 у справі № 2а-4830/11/1470 (№ К/800/29790/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.01.2009 у справі № 13/290-АП-06 (№ К-9033/07 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.02.2014 у справі № 2а-3266/12/2670 (№ К/9991/64224/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 у справі № 826/6006/13-а (№ К/800/42298/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), постанови Колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 27.03.2012, у яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, доданих до неї додатків, фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зокрема, у рішенні касаційного суду, яке заявник просить переглянути зазначено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими накладними та податковими накладними, виписаними на його адресу особами, які мали статус платника податку на додану вартість.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, то судами встановлено, що товарно-транспортні накладні у позивача при поставці товару від контрагента-постачальника були відсутні у зв'язку з тим, що останні при укладенні угод з поставки сої українського походження та соєвої олії між ТОВ «Черкаси-Соя» та ТОВ «Вторметекспорт» не складалися, і не могли складатися, оскільки товарно-матеріальні цінності вже знаходилися на складі ТОВ «Черкаси-Соя» і перебували там згідно договорів відповідального зберігання.

Таким чином, позивачем було надано всі первинні документи на підтвердження реальності укладених договорів та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

У рішенні ж Вищого адміністративного суду України від 26.01.2009 у справі № 13/290-АП-06 (№ К-9033/07 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, позивачем не було надано доказів, на підставі яких у нього виникло б право на отримання податкової вигоди - бюджетного відшкодування.

Що стосується ухвал Вищого адміністративного суду України від 21.08.2014 у справі № 2а-4830/11/1470 (№ К/800/29790/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), від 25.02.2014 у справі № 2а-3266/12/2670 (№ К/9991/64224/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), від 12.02.2014 у справі № 826/6006/13-а (№ К/800/42298/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, то ними не були розв'язані, заявлені сторонами, спори по суті, оскільки справи було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішеннями, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути лише рішення касаційних судів (інстанцій), перелік яких є вичерпним.

Надане заявником судове рішення Верховного Суду України, як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, не є рішенням суду касаційної інстанції, оскільки згідно абзацу п'ятого пункту 5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України», до судових рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, та судові рішення, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного Суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області у допуску справи № 823/1353/14 (№ К/800/42465/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис)О.В. Муравйов (підпис)Н.Г. Пилипчук (підпис)Т.М. Шипуліна