Рішення

від 28.07.2014 по справі 908/1622/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/43/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2014 Справа № 908/1622/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" (04073 м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2) в особі Запорізької філії ПАТ "СОЛДІ І КО"-"СОЛДІ-ЗАПОРІЖЖЯ" (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 23)

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600 м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення 2 363 562 грн. 66 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Бортник О.О., дов. № 104 від 13.01.2014р.,Ратне Н.В., дов. № 107 від 21.07.2014р.

від відповідача: Кріпак Д.В., дов. № 1/05-к від 26.12.2013 р.

Публічне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО", м. Київ в особі Запорізької філії ПАТ "СОЛДІ І КО"-"СОЛДІ-ЗАПОРІЖЖЯ", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя про стягнення 1 918 331 грн. 74 коп. заборгованості за поставлений товар, 91 435 грн. 60 коп. пені, 28 707 грн. 14 коп. - 3% річних, 297 362 грн. 65 коп. - 70 % штрафу та 27 725 грн. 53 коп. втрат від інфляції, а також зобов'язання отримати товар за договором поставки № МС000355 від 02.02.2007 р., а саме провести закупку товару шляхом оформлення письмових заявок на поставку товару (в кількості та за ціною, а також в частковому співвідношенні (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами згідно додатку № 2 до позовної заяви) за специфікаціями від 23.03.2009 р. № 24, від 16.04.2009 р. № 25, від 15.05.2009 р. № 27, від 18.05.2009 р. № 28, від 18.05.2009 р. № 29, від 12.06.2009 р. № 30, від 23.06.2009 р. № 31, від 01.07.2009 р. № 32, від 26.07.2010 р. № 61, від 28.07.2010 р. № 62, від 25.01.2011 р. № 73, від 21.02.2011 р. № 78, від 29.03.2011 р. № 83, від 20.07.2011 р. № 84, від 17.06.2011 р. № 85, від 11.07.2011 р. № 87, від 20.03.2012 р. № 92, від 11.05.2012 р. № 94, від 18.05.2012 р. № 95, від 28.05.2012 р. № 96, від 30.10.2012 р. № 99, від 22.01.2013 р. № 101.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 15.05.2014 р., справу № 908/1622/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 16.05.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1622/14, присвоєно справі номер провадження 27/43/14 та призначено судове засідання на 05.06.2014р.

У судовому засіданні 05.06.2014р. оголошувалася перерва до 01.07.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 01.07.2014р. розгляд справи відкладався на 14.07.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

Ухвалою суду від 14.07.2014р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, засідання суду призначено на 28.07.2014р.

28.07.2014р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1622/14.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи № 908/1622/14 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 28.07.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Відповідач позовні вимоги у розмірі 1 918 331 грн. 74 коп. заборгованості за поставлений товар, 28 707 грн. 14 коп. 3 % річних, 27 725 грн. 53 коп. збитків від інфляції визнав у повному обсязі, про що зазначив у письмову відзиві, наданому у судовому засіданні 05.06.2014р., вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 297 362 грн. 65 коп. та про зобов'язання отримати товар за договором поставки № МС000355 від 02.02.2007 р., шляхом оформлення письмових заявок на поставку товару, відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 02.02.2007р. між ПАТ "СОЛДІ І КО" в особі Запорізької філії ПАТ "СОЛДІ І КО"-"СОЛДІ-ЗАПОРІЖЖЯ" (постачальник) до ПАТ "Запоріжтрансформатор" (покупець) укладено договір поставки № МС000355.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцю товар, в кількості та номенклатурі відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити за нього грошову суму.

Згідно п. 2.1 договору постачанню підлягає металеві вироби.

Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається, у строки, зазначені в специфікаціях.

Розділом 5 договору сторони узгодили, що ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна договору на момент його укладення складає 102 617 грн. 58 коп.

Додатковою угодою № 5 від 05.03.2009р. до договору поставки сторони п. 5.5 договору виклали у наступній редакції: покупець сплачує товар протягом 20 банківських днів після поставки товару на склад покупця.

Договір поставки доповнено п.п. 2.5, 2.6, відповідно до додаткової угоди № 5 від 05.03.2009р., а саме: товар, що є предметом даного договору, постачається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії по видам, маркам та розмірам визначається специфікаціями. Покупець зобов'язується повідомляти постачальника про намір провести закупку товару шляхом оформлення письмової заявки на поставку партії товару та її передачу постачальнику.

Відповідно до специфікацій до договору постачанню підлягає товар на суму 1 496 311 грн. 64 коп.

На виконання умов договору поставки, відповідачу зі складу Запорізької філії ПАТ «СОЛДІ І КО»-«СОЛДІ-ЗАПОРІЖЖЯ» було відвантажено товар, згідно видаткових накладних (завірені належним чином копії містяться в матеріалах справи).

Факт отримання товару підтверджується підписами на вказаних видаткових накладних, а також довіреностями.

Загальна вартість отриманого товару становить 1 918 331 грн. 74 коп.

Розрахунки за поставлену продукцію за вказаними вище видатковими накладними,

відповідачем проведено не було.

Відповідач не виконує договірні зобов'язання із строків поставки (отримання покупцем) товару за Специфікаціями: № 24: строк поставки 01.03.09-31.05.09; № 25: строк поставки до 24.04.09; № 27: строк поставки 20.05.09-25.12.09; № 28: строк поставки 20.09.09-25.12.09; № 29: строк поставки 01.01.10-25.06.10; № 30: строк поставки 16.06.09-30.06.09; № 31: строк поставки 24.06.09-30.06.09; № 32: строк поставки 15.07.09-31.07.09; № 61: строк поставки 14.09.10-24.10.10; № 62: строк поставки 14.09.10-24.09.10; № 73: строк поставки 25.01.11-05.02.11; № 78: строк поставки 21.02.11-03.02.11; № 83: строк поставки 29.03.11-09.03.11; № 84: строк поставки 07.11-12.11; № 85: строк поставки 07.11-12.11; № 87: строк поставки 07.11-12.11; № 92: строк поставки 20.03.12-09.12; № 94: строк поставки 05.12-09.12; № 95: строк поставки 07.12-12.12; № 96: строк поставки 06.12-12.12; № 99: строк поставки 01.13-03.13; № 101: строк поставки 02.13-03.13; № 102: строк поставки 04.13-06.13; № 103: строк поставки 04.13-06.13; № 105: строк поставки 07.13-09.13; № 108: строк поставки 10.13-12.13.

Вся продукція за специфікаціями знаходиться на складах ПАТ «СОЛДІ І КО» в м. Запоріжжя. Загальна вартість товару становить 1 496 311 грн. 64 коп., як зазначив представник позивача в судовому засіданні.

Замовлення та поставка товару по договору № МС000355 здійснюється наступним чином:

по мірі необхідності поставки товару покупцем складається письмова заявка та надсилається електронною поштою постачальнику. На підставі такої заявки, покупцем складається довіреність та надсилається (факсом або електронною поштою) постачальнику.

Після погодження дати поставки (в телефонному режимі або електронною поштою) здійснюється поставка товару та оформляється видаткова накладна.

При цьому, в одній заявці може здійснюватись одночасна поставка товару за кількома

специфікаціями.

Вказані правила роботи знайшли своє відображення в специфікаціях (від 25.01.11 № 73, від 20.07.11 № 84, від 17.06.11 № 85, від 11.07.11 № 87, від 20.03.12 №92, від 11.05.12 № 94, від 18.05.12 № 95, від 28.05.12 № 96, від 30.10.12 № 99, від 22.01.13 № 101) - поставка здійснюється частинами за вимогою покупця.

Вказане кореспондується з п. 2.6 договору поставки, відповідно до якого, сторони передбачили порядок замовлення товару: покупець зобов'язується повідомляти постачальника про намір провести закупку товару шляхом оформлення письмової заявки на поставку партії товару та її передачу постачальнику.

Враховуючи викладене вище, господарським судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, відповідно до умов договору поставки № МС000355

В порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі та строки поставки товару, внаслідок чого сума боргу відповідача перед позивачем склала 1 918 331 грн. 74 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя 1 918 331 грн. 74 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 28 707 грн. 14 коп. 3% річних та 27 725 грн. 53 коп. інфляційних збитків.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором поставки належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 28 707 грн. 14 коп. 3% річних та 27 725 грн. 53 коп. інфляційних збитків заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 91 435 грн. 60 коп. пені та 297 362 грн. 65 коп. 70 % штрафу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,03% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 6.2.2.3 договору у випадку відмови (або часткової відмови) від поставки товару покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 70% від вартості такого товару, а в разі перенесення терміну поставки товару за вимогою покупця, останній сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% вартості товару, термін поставки якого перенесено на більш пізній термін за кожні 30 днів такого перенесення терміну.

Разом з тим, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, невідповідність розміру пені та штрафу наслідкам порушення, майновий стан сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 50 000 грн. 00 коп. та розмір 70 % штрафу до 50 000 грн. 00 коп.

В частині стягнення пені у розмірі 41 435 грн. 60 коп. та 247 362 грн. 65 коп. 70 % штрафу слід відмовити.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача отримати товар за договором та провести закупку товару шляхом оформлення письмових заявок на поставку товару за специфікаціями № 24 від 23.03.2009р., № 1 16.04.2009р., № 27 від 15.05.2009р., № 28 від 18.05.2009р., № 29 від 18.05.2009р., № ЗО від 12.06.2009р., № , 23.06.2009р., № 32 від 01.07.2009р., № 61 від 26.07.2010р., № 62 від 28.07.2010р., № 73 від 25.01.2011р., № 7 21.02.2011р., № 83 від 29.03.2011р., № 84 від 20.07.2011р., № 85 від 17.06.2011р., № 87 від 11.07.2011р., К без дати, № 94 від 11.05.2012р., № 95 від 18.05.2012р., № 96 від 28.05.2012р., № 99 від 30.10.2012р., № 101 22.01.2013р. до договору не підлягає задоволенню, на підставі наступного:

п. 1.1 договору встановлено, що постачальник (позивач) зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцю (відповідачу) товар, у кількості і номенклатурі відповідно до специфікацій, що складають невід'ємну частину договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити за нього грошову суму.

Згідно п. 2.6 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 05.03.2009р.) покупець зобов'язаний повідомляти постачальника про свій намір здійснити закупку товару шляхом оформлення письмової заявки на поставку партії товару та її передачі постачальнику.

Пункт 3.1 договору визначає наступне: товар постачається у строки, що зазначаються в специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що товар постачається на склад покупця, за адресою: Дніпропетровське шосе, 3, відповідно до Інкотермс у редакції 2000р., якщо інше не передбачено в специфікаціях до договору.

Виконання обов'язку позивача здійснити поставку товару (п. 3.1 договору) не обумовлено виконанням відповідачем його обов'язку щодо надання позивачу заявки (п. 2.6 договору), та, відповідно, не відноситься у розумінні ст. 538 ЦК України до зустрічного виконання зобов'язань, оскільки договором та специфікаціями до нього сторони вичерпно визначили обов'язок позивача здійснити поставку товару у певні строк та місце, виконання якого не залежить від надання (або не надання) відповідачем заявки позивачу (п.п. 3.1, 3.2 договору та умови специфікацій щодо строку та місця поставки).

У специфікаціях № 24 від 23.03.2009р., № 25 від 16.04.2009р., № 27 від 15.05.2009р., № 28 від 18.05.2009р., № 29 від 18.05.2009р., № ЗО від 12.06.2009р., № 31 від 23.06.2009р., № 32 від 01.07.2009р., № 61 від 26.07.2010р., № 62 від 28.07.2010р., № 73 від 25.01.2011 р., № 78 від 21.02.2011 р., № 83 від 29.03.2011 р., № 84 від 20.07.2011 р., № 85 від 17.06.2011р., № 87 від 11.07.2011р., № 92 без дати, № 94 від 11.05.2012р., № 95 від 18.05.2012р., № 96 від 28.05.2012р., № 99 від 30.10.2012р., № 101 від 22.01.2013р. до договору чітко визначений кінцевий строк поставки, місце поставки та умови поставки (дивись додаток № 1 до цих пояснень).

Позивач не виконав своє зобов'язання щодо поставки товару на загальну суму 1 071 507 грн. 85 коп. у строки та на умовах, які сторони погодили у зазначених вище специфікаціях.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар ...; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Отже, право позивача, що пов'язане з поставкою товару на загальну суму 1 071 507 грн. 85коп. за наведеними вище специфікаціями, не порушено, оскільки позивач не здійснив доставку та передачу вказаного товару на склад відповідача, як це визначено договором та специфікаціями до нього.

Таким чином, на теперішній час відсутні передбачені законодавством або умовами договору підстави, за наявності яких у позивача виникає право зобов'язати відповідача отримати товар за договором та провести закупку цього товару шляхом оформлення письмових заявок на його поставку.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про зобов'язання відповідача отримати товар за договором та провести закупку товару шляхом оформлення письмових заявок на поставку товару за наведеними вище специфікаціями заявлені позивачем не обґрунтовано та є таким, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач по справі просив суд надати ПАТ «Запоріжтрансформатор» розстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців, в порядку статті 121 ГПК України, у зв'язку з нестабільним фінансовим станом на підприємстві.

Суд відхилив клопотання відповідача, на підставі наступного:

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Вказана правова позиція викладена в п. 1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України".

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Виходячи із наведеного, законодавець та судова практика пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Фінансова криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та носить загальний характер і у повній мірі стосується обох договірних сторін. Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення , оскільки кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, що уклав з ним цей договір.

Враховуючи часткове визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" 1 918 331 грн. 74 коп. заборгованості за поставлений товар, 50 000 грн. 00 коп. пені, 28 707 грн. 14 коп. 3% річних, 50 000 грн. 65 коп. 70 % штрафу, 27 725 грн. 53 коп. втрат від інфляції.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 28.07.2014року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 83, 84, 85,121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" м. Київ в особі Запорізької філії ПАТ «Солді і Ко» «Солді-Запоріжжя», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600 м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь Публічного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" (04073 м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) в особі Запорізької філії ПАТ "СОЛДІ І КО"-"СОЛДІ-ЗАПОРІЖЖЯ" (69000 м. Запоріжжя, бул. Центральний, 23, код ЄДРПОУ 24911350) 1 918 331 (один мільйон дев'ятсот вісімнадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 74 коп. заборгованості за поставлений товар, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені, 28 707 (двадцять вісім тисяч сімсот сім) грн. 14 коп. 3% річних, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. 70 % штрафу, 27 725 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 53 коп. втрат від інфляції, 42 734 (сорок дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 53 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 31.07.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.