Постанова

від 29.07.2014 по справі 13/239

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 13/239

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О.Волковицької, Л.І. Рогач за участю представників: позивачаІващенко О.В., дов. від 27.11.2013 відповідачаСтрук О.В.- керівник, Ігнатюк Р.В., дов. від 01.11.2013, Люлько Ю.О., дов. від 29.07.2014 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі№ 13/239 Господарського суду міста Києва за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Троянда" простягнення 113334,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Троянда" 113334,80 грн. (в тому числі 89972,25 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 19952,39 грн. інфляційної складової, 3410,16 грн. річних), посилаючись на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії, статті 526, 612, 625 Цивільного кодексу України. За заявою сторони від 23.10.2013 року її найменування змінено з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Позивач подав заяву від 24.12.2013 (а.с.86) про уточнення позовних вимог, за якою просив стягнути 86489,87 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 19952,39 грн. інфляційної складової, 3410,16 грн. річних з огляду на сплату відповідачем 3482,38 грн. боргу за спірний період.

Відповідач надав пояснення, за якими причиною боргів за комунальні послуги є порушення, допущені попереднім керівництвом відповідача, повідомивши про активізацію роботи щодо надходження коштів на його рахунок; також відповідач вказав, що за результатами звірки платежів виявлено розбіжність у сумі 13068,52 грн., перерахованих на рахунок позивача, однак, не врахованих в даному позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 (суддя Курдельчук І.Д.) припинено провадження у справі в частині стягнення 13068,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача 76903,73 грн. заборгованості, 19952,39 грн. інфляційної складової, 3410,16 грн. річних, а також 1428,35 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, вважаючи рішення прийнято без належного з'ясування та обговорення всіх обставин справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 року (судді: Новіков М.М. - головуючий, Зубець Л.П., Мартюк А.І.) у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення місцевого господарського суду змінено із зазначенням у пункті 1 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі; в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, передавши справу на новий розгляд. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суд першої інстанції дійшов висновків про зарахування 9586,14 грн. в погашення заборгованості всупереч вимогам частини 3 статті 1088 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 198 Господарського кодексу України, статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні; висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для оскарження рішення місцевого господарського суду в частині 13068,52 грн., щодо яких провадження у справі припинено, не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства та не відповідає пункту 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, за якою резолютивна частина рішення має містити висновок по кожній із заявлених вимог.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2001 Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменованою в Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом „Троянда" (споживач) укладено договір № 8252048, предметом якого відповідно до пункту 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із пунктом 2.3.1. вказаного договору, відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Пунктом 2.3.2. договору, передбачено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Сторонами укладено додатки до договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії .

Відповідно до пункту 2 додатку 4 до договору „Порядок розрахунків за теплову енергію" відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними документами, відповідно до пункту 3 додатку № 4 до договору, споживач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що зобов'язання за договором щодо постачання теплової енергії у гарячій воді позивач виконував належним чином, що підтверджується залученими до матеріалів справи відомостями обліку спожитої теплової енергії, а також обліковими картками позивача щодо фактичного споживання відповідачем теплової енергії за спірний період. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що між сторонами існує спір або розбіжності щодо обсягів та якості поставленої позивачем відповідачу теплової енергії за договором у спірному періоді.

Натомість, відповідач умови договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.07.2006 по 01.07.2009 виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 89972,25 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції вказав, що після порушення провадження у справі відповідач погасив заборгованість частково, у розмірі 13068,52 грн., у зв'язку із чим розмір підтвердженої матеріалами справи заборгованості відповідача за використану теплову енергію складає 76903,73 грн.

Також згідно з перевіреним судами розрахунком з відповідача слід стягнути інфляційні втрати в сумі 19952,39 грн. та 3% річних в розмірі 3410,16 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічне положення міститься й у статті 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині визначення належних до стягнення з відповідача сум є законними та обґрунтованими; касаційна скарга не містить доводів щодо їх незаконності.

Водночас, зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з обґрунтованістю припинення провадження у справі в частині стягнення 13068,52 грн., оформлення чого здійснено шляхом прийняття господарським судом окремого процесуального документа - ухвали про припинення провадження у справі від 22.01.2014.

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що процесуальним наслідком прийняття ухвали від 22.01.2014 про припинення провадження у справі № 13/239 в частині стягнення 13068,52 грн. є те, що на розгляді місцевого господарського суду залишились позовні вимоги про стягнення 76903,73 грн. заборгованості, 3410,16 грн. трьох відсотків річних та 19952,39 грн. інфляційних втрат, які повністю розглянуті судом першої інстанції та задоволені у повному обсязі, та вніс відповідні зміни до резолютивної частини рішення місцевого господарського суду.

За змістом статей 80, 86 Господарського процесуального кодексу України припинення провадження у справі є однією з форм завершення судового розгляду справи без вирішення по суті господарського спору. Висновок суду апеляційної інстанції щодо процесуальних наслідків прийняття ухвали про припинення провадження в частині заявлених позовних вимог відповідає приписам наведених норм, а приведення резолютивної частини рішення у відповідність до обсягу позовних вимог, що знаходились на розгляді суду після припинення провадження у справі не порушує статтю 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосував законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, а його висновки за наслідками розгляду справи є законними та обґрунтованими; підстав для скасування постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі № 13/239 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач