Постанова

від 30.07.2014 по справі 922/775/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 922/775/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Потапенко В.І. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників :

позивача - Пивоварова Р.В., довіреність без номера від 15.02.2013 р.

відповідача - Григор'єва М.Г., довіреність без номера від 07.04.2014 р.

третіх осіб :

1) (ОСОБА_3 )- не з'явився;

2) ( ОСОБА_4 )-не з'явився;

3) ( ОСОБА_5)-не з'явився;

4) (ОСОБА_6)-не з'явився

5) (ОСОБА_7)- не з'явився;

6) (Приватне підприємство "Дарт")- не з'явився;

7) (Приватне підприємство "ЗПК") -не з'явився;

8) (Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"-не

з'явився;

9) (Акціонерне товариство закритого типу "Харківмаш") -не з'явився;

10) (Харківська обласна спілка споживчих товариств)- не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1553 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі № 922/775/14

за позовом Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об"єднання інвалідів "Слов"янська єдність", смт. Високий Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗПК", м. Балаклея Харківської області

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача

1) ОСОБА_8, м. Харків

2) ОСОБА_4, м. Харків

3) ОСОБА_5, м. Харків

4) ОСОБА_6, с. Тернова Харківського району Харківської області

5) ОСОБА_7, м. Умань Черкаської області

6) Приватне підприємство "Дарт" в особі ліквідатора Камінської А.А., м. Балаклія

Харківської області

7) Приватне підприємство "ЗПК", м. Балаклія Харківської області

8) Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

(АТ "Укрексімбанк"), м. Київ

9) Акціонерне товариство закритого типу "Харківмаш", м. Харків

10) Харківська обласна спілка споживчих товариств, м. Харків

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об"єднання інвалідів "Слов"янська єдність", позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗПК", відповідача про витребування з чужого незаконного володіння останнього у власність позивача 73/88 частини нежитлового об'єкту загальною площею 7679,7 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна,10-А, що складається з адміністративної будівлі (літ. "А-2") площею 1370,0 кв.м., складу (літ. "Б") площею 6227,5 кв.м., пожежного сараю (літ. "Д") площею 50,5 кв.м., пропускного пункту (літ. "З") площею 31,7 кв.м., убиральні (літ. "Й").

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі № 922/775/14 (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається зокрема на неправильність висновку господарського суду першої інстанції, що позивач у даній справі не є власником спірного нерухомого майна і не має у зв'язку з цим суб'єктивного права на витребування майна, яке йому не належить.

На думку апелянта такий висновок суду грунтуєтьсґя на неправильному застосуванні до спірних правовідносин норм статті 182 та 331 Цивільного кодексу України, оскільки на момент набрання чинності рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р. по справі № 40/234-08, яким визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, норма частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України яка встановлює, що права власності на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, не існувала., а закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень» та інших законодавчих актів», яким внесено відповідні зміни до Цивільного кодексу України, набув чинності лише 16.03.2010 р.

Апелянт вважає, що момент набуття ним права власності на спірне майно настав з дати набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р. по справі № 40/234-08 -з 06.12.2008 р.-з 06.12.2008 р.

Апелянт зазначає також, що норма абзацу 3 частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки регулює виключно визначення моменту набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва.

Також апелянт вказує на те, що положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо обов'язковості державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, викладені в ч. 1 статті 4 цього Закону, хоч і існували на момент виникнення права власності на спірне майно у позивача, але жодним чином не пов'язували момент виникнення права власності із моментом його державної реєстрації.

Крім цього апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції, відмовляючи в позові, безпідставно виходив з того, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, яке йому було продано в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а тому відповідно до положень ч. 2 статті 388 Цивільного кодексу України це майно не може бути у нього витребуване.Як зазначає апелянт, ні відповідач, ні інші особи, які набували у володіння спірне майно до нього-ПП «ЗПК», АТЗТ «Харківмаш», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5,, ОСОБА_7 -не набували його у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах, або на комісійних умовах, відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на це, апелянт вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення допустив неправильне застосування до спірних правовідносин ч. 2 статті 331, ч. 2 статті 388 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. 3 статті 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», та не застосував до цих відносин положення ст..5, ч. 3 статті 334, 387, ч. 1 статті 388 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї , вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції 19.07.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валенте-Харків" укладено кредитну угоду від 19.07.02 р. № 6802К116 ( т.1 а.с. 12-13), виконання основного зобов'язання за якою забезпечено шляхом укладення договору застави від 19.07.02 р. № 6802Р31, сторонами якої були: Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" та Харківська обласна спілка споживчих товариств, яка виступає в забезпечувальному зобов'язанні в якості майнового поручителя ( т. 1 а.с. 14-15).

04.03.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно- імпортний банк України" та Приватним підприємством "Дарт" у простій письмовій формі укладено договір про відступлення права вимоги від 04.03.2005 р., згідно з умовами якого Приватне підприємство "Дарт" став новим кредитором у зобов'язаннях за кредитною угодою від 19.07.02 р. № 6802К116 та договором застави від 19.07.02 р. № 6802Р31, тому право вимоги за зазначеними договорами перейшло до Приватного підприємства "Дарт" (т. 1 а.с. 16).

Дійсність договору про відступлення права вимоги від 04.03.2005 р. було предметом судового розгляду по справі №08/208-06 та підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007 р. по справі №08/208-06

Приватне підприємство "Дарт" набувши право вимоги за кредитною угодою від 19.07.02 р. № 6802К116 та договором застави від 19.07.02 р. № 6802Р31, уклало угоду про передання (відступлення) права вимоги від 01.04.2006 р., іншою стороною якої є Приватне підприємство "ЗПК" ( т. 1 а.с. 13).

Відповідно до умов угоди про передання (відступлення) права вимоги від 01.04.2006 р. Приватне підприємство "ЗПК" набуло право вимоги за Кредитною угодою від 19.07.02 р. № 6802К116 та Договором застави від 19.07.02 р. № 6802Р31, починаючи з 02.04.2006 року.

Як вбачається з постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009 р. по справі № 2а-31334/09/2070 за позовом ПП "ЗПК" до Балаклійського бюро технічної інвентарізації про визнання не чинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, було зазначено проте, що ПП "ЗПК" 31 травня 2006 р. мав право на звернення з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що є предметом застави за Договором застави від 19.07.02 № 6802Р31 та звернути стягнення на майно, оскільки у ТОВ "Валенте" була заборгованість за кредитною угодою від 19.07.02 р. № 6802К116. Зазначеною постановою було зобов'язано Балаклійське бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно -73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Балаклія, вулиця Геологічна, 10-А, загальною площею 7720,6 кв. м., а саме: адміністративна будівля літер. "А-2", цегляна, площею 1380,6 кв. м.; склад літер. "Б", цегляний, площею 6215,0 кв. м.; пожежний сарай літер. "Д", цегляний, площею 62,8 кв. м.; пропускний пункт літер. "З", цегляний, площею, 38,2 кв. м.; вбиральня літер. "Й", цегляна, площею 24,0 кв. м. та прийняти відповідне рішення згідно з Заявою позивача про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31 травня 2006 року ( т. 1 а.с. 26,27) .

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 р. постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 р. було скасовано, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009 р. по справі 2а-31334/09/2070 було залишено в силі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2009 р. по справі № 15/117-09 за позовом АТЗТ "Харківмаш" до ПП "ЗПК" про стягнення заборгованості в сумі 450000,00 грн., державне мито в сумі 4500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2010 р. було затверджено мирову угоду від 15 травня 2009 року, укладену між Акціонерним товариством закритого типу "Харківмаш" та Приватним підприємством "ЗПК" у справі №15/117-09 станом на 20.05.2009 року, наступного змісту: згідно з Витягом Балаклійського БТІ Харківської області від 26.03.09 № 22290828; реєстраційний номер - 10006182 Приватне підприємство "ЗПК" на момент укладення Мирової угоди є власником нерухомого майна - 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: м. Балаклія, вул. Геологічна, 10А, загальною площею 7720,6 м.кв, а саме: адміністративна будівля літ. "А-2" площею 1380,0 м.кв; склад літ. "Б" площею 6215,0 м.кв; пожежний сарай літ. "Д" площею 62,8 м.кв; пропускний пункт літ. "З" площею 38,2 м.кв; вбиральня літ. "Й" площею 24,0 м.кв. Відповідно із Звітом про оцінку майна, виданим суб'єктом оціночної діяльності - СПДФЛ ОСОБА_10 (Сертифікат від 19.06.06 № 4910/06) вартість нерухомого майна станом на 15.05.09 становить 487260 грн. Грошова сума, що підлягає стягненню на момент укладення цієї Мирової угоди з Приватного підприємства "ЗПК" (код ЄДРПОУ 34114238) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Харківмаш" (код ЄДРПОУ 01883088), становить 454618,00 грн. Сторони Мирової угоди не заперечували проти передання нерухомого майна - 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: м. Балаклія, вул. Геологічна, 10А, загальною площею 7720,6 м.кв , вартістю 487260 грн у власність Акціонерного товариства закритого типу "Харківмаш" (код ЄДРПОУ 01883088) в рахунок погашення грошової заборгованості в сумі 454618,00 грн.Сторони Мирової угоди визнають, що право власності на 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: м. Балаклія, вул. Геологічна, 10А, загальною площею 7720,6 м.кв , переходить до Акціонерного товариства закритого типу "Харківмаш" (код ЄДРПОУ 01883088) з моменту затвердження цієї Мирової угоди судом. Сторони Мирової угоди визнають, що з моменту затвердження цієї Мирової угоди Приватне підприємство "ЗПК" не має грошової заборгованості перед Акціонерним товариством закритого типу "Харківмаш" (код ЄДРПОУ 01883088) згідно з Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.09 в сумі 454618,00 грн., тому було припинено провадження у справі. Таким чином, після укладення між сторонами мирової угоди власником спірного майна став АТЗТ "Харківмаш".

Вищевказана ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди від 31.05.2010 р. у справі №15/117-09 була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 р. по справі №15/117-09 ухвалу господарського суду Харківської області від 31.05.2010 року у справі № 15/117-09 залишено без змін ( т. 1 а.с. 146-149) .

09.04.2010 р. між Акціонерним товариством закритого типу "Харківмаш", як продавцем та ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу майна, який було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_13 за реєстраційним номером № 1395 (т. 1 а.с. 40-41).

Відповідно до правочину з передачі майна до статутного фонду майно було передано до статутного фонду відповідача.

На підставі викладеного, відповідачем - ТОВ "БЗПК" було здійснено реєстрацію права власності на майно, що засвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012 р. та витягом № 37046048 від 28.12.2012 р. ( т. 1 а.с. 96,97).

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р. у справі № 40/234-08, було визнано право власності на підприємство "Балаклійська міжрайонна оптово-торговельна база" як цілісний майновий комплекс, у тому числі на об'єкти нерухомого майна: адміністративний будинок літ. А-2, площею 1369,2 кв.м; склад літ. Б, площею 6227,8 кв.м; пожежний сарай літ. Д, площею 62,8 кв.м; пропускний пункт літ. З, площею 38,2 кв.м; туалет літ. Й, площею 24,0 кв.м, та допоміжні приміщення, що розташовані за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А за Підприємством "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (62459, Харківська область, Харківський район, сел. Високий, В'їзд Новий, 8, код за ЄДРПОУ 33899926, р/р 26001134612500 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харкова, МФО 351005) ( т. 1 а.с. 43-46) .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено (т. 1 а.с. 98-106).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. у справі № 40/234-08 скасовано, а справу направлено до господарського суду Харківської області для виконання вимог розділу ХІІ ГПК України.

08.04.2014р. ухвалою Харківського апеляційного господарського суду припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БЗПК" на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р. у справі №40/234-08

Вказану ухвалу залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014 р.

Отже рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р. у справі №40/234-08 на даний час є таким, що набрало законної сили

Зазначеним рішенням позивач обґрунтовує в підставах позову наявність у нього права власності на спірне майно.

При цьому позивач зазначає на відсутність законних підстав перебування спірного майна у володінні відповідача.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним..

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Виходячи з наведених норм позивач у даній справі повинен довести наявність у нього на момент подання позову права власності на спірне майно та незаконність володіння цим майном відповідачем.

Проте з наведених вище обставин не вбачається наявність у позивача на час подання позову права власності на спірне майно, натомість вбачається наявність такого права на це майно у відповідача.

Так положеннями ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вимогами ч.3 ст.З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Порядок державної реєстрації нерухомого майна на момент отримання позивачем правовстановлюючого документа врегульовувався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5.

Як вбачається з п. 1.4 Тимчасового положення (в редакції на момент отримання позивачем правовстановлюючого документу), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до Додатку до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Як обґрунтовано послався господарський суд першої інстанції, з наведених норм вбачається, що за своєю юридичною природою рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлювальним документом, на підставі якого за заявою власника реєструється право власності на нерухоме майно. Однак саме право власності виникає виключно з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Таке законодавче положення діяло як у 2008 році на час отримання позивачем правовстановлювального документу так і на теперішній час.

Так 4 статті 334 Цивільного кодексу України в редакції з 14.10.2008 р. по 09.01.2009 р. ( яка діяла на час набрання 06.12.2008 р. законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р. у справі №40/234-08 ) передбачала, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації .

Частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, що діяла на час отримання позивачем вказаного правовстановлювального документу передбачали обов'язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а статтею 19 вказаного Закону у наведеній редакції серед документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на нерухоме майно визначала рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили.

Отже позивач не довів, що у нього виникало права власності на спірне майно

Натомість, як було наведено вище, відповідач здійснив державну реєстрацію права власності на спірне майно, яке було йому передано засновниками до статутного фонду.

Статтею 115 Цивільного кодексу України передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається володіння відповідачем спірним майном на законній підставі - на підставі права власності на це майно, яке виникло у нього 28.12.2012 р. після передачі майна до статутного фонду та державної реєстрації на підставі цього права власності на це майно.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі № 922/775/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 30.07.2014 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Гончар Т. В.