Постанова

від 22.07.2014 по справі 826/676/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2014 року 10:04 № 826/676/13-a

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Завойська Т.В.

представника відповідача: Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправнимита скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2012р. №0000912220 та №0000922220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 31 серпня 2012 року №0000912220, №0000922220.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014року, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасовано, справу № 826/676/13-а направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

ТОВ «СЕА Електронікс» позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено перевірку з порушенням норм податкового законодавства, у зв'язку з чим, висновки акту перевірки про фіктивність (нікчемність) господарських операцій зроблено без належного, фактичного аналізу первинних документів, яким вони були оформлені, що свідчить про їх недоведеність та безпідставність. А отже, оскаржувані рішення, прийняті за наслідками акту є протиправним та таким, що порушують права та інтереси позивача.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Укртехномас-Сервіс", позивачем безпідставно віднесено суми до витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та до податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки правочини між ТОВ "Сеа Електронікс" та зазначеним суб'єктом господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сеа Електронікс" в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "Укртехномас-Сервіс" (код ЄДРПОУ 37144600) за період з 14.06.2010р. по 10.05.2011р., за результатами якої складено акт від 09.08.2012р. №2442/22-222-32611674.

Судом встановлено, що перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та призначена на виконання постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітана міліції Черняка І.Р. від 20 червня 2012 року, у зв'язку з тим, що у провадженні останнього перебувала кримінальна справа № 732 по обвинуваченню ОСОБА_4 в організації створення ТОВ "Укртехномас-Сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ "СЕА Електронікс": п.5.1 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 660 916грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року - 361875грн., 4 квартал 2010 року - 1 299 041грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р., що призвело до заниження ПДВ на суму 1328733грн., а саме: вересень 2010 року - 289 500грн., жовтень 2010 року - 471 676грн., грудень 2010 року - 567 557грн.

На підставі акт від 09.08.2012р. №2442/22-222-32611674, відповідачем 31.08.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0000912220, яким за порушення 5.1 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 076 145грн., в тому числі основний платіж - 1 660 916грн. та штрафні санкції - 415 229грн. та №0000922220, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 660 916грн., в тому числі основний платіж - 1 328733грн. та штрафні санкції - 332183грн.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Укртехномас-Сервіс". Між позивачем та ТОВ "Укртехномас-Сервіс" укладено письмові договори в спрощений спосіб, відповідно до п. 1 статті 181 Господарського кодексу України.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Укртехномас-Сервіс" виписані рахунки - фактури, а саме: №070901 від 07.09.2010р., №051001 від 05.10.2010р., №110506 від 11.10.2010р., №101209 від 10.12.2010р., №221207 від 23.12.2010р., №231206 від 23.12.2010р.

В матеріалах справи містяться копії вказаних рахунків - фактур та податкових накладних виписаних ТОВ "Укртехномас-Сервіс", які надані з матеріалів вказаної кримінальної справи, а саме: №1009 від 10.09.2010р. на суму 1 737 000грн., №051001 від 05.10.2010р. на суму 2 187 000грн., №110506 від 11.10.2010р. на суму 643057,42грн., №101209 від 10.12.2010р. на суму 594 322,88грн., №231206 від 23.12.2010р. на суму 483 679,54грн., №231207 від 23.12.2010р. на суму 2 327 336,93грн.

Судом встановлено, що позивачем на запит відповідача №7616/10/22-211 від 27.07.2012р. не надано первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Укртехномас-Сервіс" за період з 14.06.2010р. по 10.05.2011р. в зв'язку з виїмкою документів ОВС УПМ ДПС у Житомирській області (протокол від 16.12.2011р.). Під час перевірки відповідачем використовувались податкові накладні, видаткові накладні виписані ТОВ "Укртехномас-Сервіс" на виконання умов договорів укладених з позивачем.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітаном міліції Черняком І.Р. від 20.06.2012р. призначено у кримінальній справі документальну позапланову виїзну податкову перевірку фінансово - господарської діяльності ТОВ "СЕА Електронікс" у зв'язку з тим, що в провадженні перебуває кримінальна справа №732 по обвинуваченню ОСОБА_4 в організації створення ТОВ "Укртехномас-Сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 205 КК України.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р., яка набрала законної сили 26.03.2012р. ТОВ "Укртехномас-Сервіс" визнано фіктивним. Згідно з даними Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у М.Києві, вказане фіктивне підприємництво використовувалось для перерахування на його рахунок безготівкових коштів з метою ухилення від сплати податків шляхом мінімізації податкових зобов'язань та незаконного обготівковування прихованих прибутків.

На підставі вище викладеного, податковим органом зроблено висновок про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Укртехномас-Сервіс" поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ "Укртехномас-Сервіс, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Укртехномас-Сервіс" та ТОВ "СЕА Електронікс" є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що первинні документи ТОВ "Укртехномас-Сервіс", які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, підписані ОСОБА_5 який відповідно до протоколу допиту свідка від 28.05.12р., підтвердив, що значився керівником ТОВ"Укртехномас-Сервіс", однак заперечує свою участь у діяльності цього суб'єкта господарювання, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

За таких обставин, виписані від імені цього контрагента податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведене тлумачення та застосування правових норм цілком відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в його постанові від 5 березня 2012 року у справі № 21-421а11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ "Укртехномас-Сервіс" не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Як встановлено судом, ТОВ "Укртехномас-Сервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Таким чином, з викладеного випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Окрім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарських операцій та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Як встановлено судом, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

За таких обставин, з урахуванням наведеного та того, що ТОВ"Укртехномас-Сервіс" є фіктивним підприємством, а видані ним позивачу первинні документи є такими, що складені з метою маскування безтоварних операцій з метою мінімізації податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про те, що податковий кредит ТОВ "СЕА Електронікс" в сумі 13228732,80грн. сформовано з порушенням пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат. Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс» - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 28.07.2014р.

Суддя Є.В. Аблов