Постанова

від 01.08.2014 по справі 816/2676/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/2676/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - Веснянки О.М.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Вік Трейд " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" (далі по тексту - позивач/ТОВ "Вік Трейд") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач/КОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001952202/1271 від 11 червня 2014 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01 серпня 2014 року).

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2014 року №0001952202/1271 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77911,50 грн., з яких 51941 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем та 25970,50 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку з чим вважає висновки податкового органу про безтоварність правочинів між ТОВ "Вік Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амір Аль" безпідставними. Вказував на те, що дії КОДПІ під час складання акту перевірки №170/16-03-22-12/38252373 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Амір Аль" з питань дотримання вимог податкового законодавстівства з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року" визнано протиправними в частині внесення змін (коригування) до інформаційної системи "Податковий блок" щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Амір Аль" за серпень та вересень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Мікстранс", ТОВ "Кронасплит", ТОВ "Укрпринпродукт", та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ вилучити з інформаційної системи "Податковий блок" внесені на підставі акту коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Амір Аль" за серпень та вересень 2013 року. А тому прийняте податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення перевірки ТОВ "Вік Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Амір Аль" в ході якої встановлено заниження податку на додану вартість. Зазначив, що внаслідок дефектності наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання. Вказував на відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а тому вважає, що винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є таким, що відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство із обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" (код ЄДРПОУ 33435205) зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 29 березня 2005 року, номер запису 1 585 102 0000 0010111 (а.с. 12)

Товариство взято на облік в органах державної податкової служби (а.с. 65), також являється платником податку на додану вартість з 11 квітня 2005 року (а.с. 14), що не оспорюється сторонами.

Згідно довідки АБ №492623 з ЄДРПОУ (а.с. 13) видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля текстильними товарами.

Кременчуцькою ОДПІ, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Вік Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Амір Аль" за вересень 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 20 травня 2014 року №1411/16-03-22-02-12/33435205 (а.с. 18-20), за висновками якого встановлено порушення позивачем пункту 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 51941 грн., в тому числі за вересень 2013 року на суму 51941 грн.

На підставі акту перевірки від 20 травня 2014 року №1411/16-03-22-02-12/33435205 КОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2014 року №0001952202/1271 (а.с. 16), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77911,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 51941 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 25970,50 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Вік Трейд" із Товариством з обмеженою відповідальністю "Амір Аль" (код ЄДРПОУ 38252373) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Вік Трейд" у вересні 2013 року здійснювало придбання у ТОВ "Амір Аль" товару: дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки С виду I код УКТЗ 2710194110 в кількості 36450 л. на загальну суму 299947,50 грн. в тому числі ПДВ 49991,25 грн. та придбання транспортних послуг на загальну суму 11700 грн. в тому числі ПДВ 1950 грн.

27 вересня 2013 року між ТОВ "Вік Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амір Аль" укладено договір поставки №5 (а.с. 24).

За умовами даного Договору Постачальник поставляє, а Покупець купує на умовах, викладених в цьому Договорі, та/або Додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, та/або специфікаціях нафтопродукти, іменова далі - "Товар". Кожна Додаткова угода є окремою угодою, укладеною в рамках цього Договору згідно чинного законодавства України. Ціна, кількість, найменування і асортимент товару протягом всього терміну дії Договору визначаються: рахунками, накладними, додатками, додатковими угодами до цього Договору, або іншою документацією, що підтверджує узгодження ціни, кількості, найменування та асортименту Товару. Поставка Товару за цим Договором проводиться транспортом Покупця. Постачальник надає Покупцеві разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру на Товар, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну. Покупець приймає Товар за кількістю і якістю відповідно до умов "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підпроиємствах і в організаціях України" №281/171/578/155 від 20 травня 2008 року, а також "Інструкції з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" №271/121 від 04 червня 2007 року. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року з правом подальшої пролонгації.

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар: дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки С виду I код УКТЗ 2710194110 на загальну суму 299947,50 грн. з ПДВ та транспортні послуги на загальну суму 11700 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Амір Аль" останнім виписано позивачу: видаткову накладну №109 від 30 вересня 2013 року (а.с. 25), податкові накладні: №19 від 30 вересня 2013 року та №20 від 30 вересня 2013 року (а.с. 26-27).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Амір Аль" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Вік Трейд" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, останні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с. 64) встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався ОСОБА_3, підписи якого маються на видаткових накладних.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар та надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Амір Аль" що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 33-34) та банківськими виписками (а.с. 35).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 30 вересня 2013 року (а.с. 29), подорожнім листом та актом надання послуг №110 від 30 вересня 2013 року (а.с. 31-32).

Судом встановлено, що Товар із станції наливу відправлявся покупцям, що підтверджується наданими до суду документами, а саме:

- договором поставки №02/09/102/1 (а.с. 36-37),

- видатковою накладною №В-00000229 від 30 вересня 2013 року (а.с. 38),

- податковою накладною №25 від 30 вересня 2013 року (а.с. 39),

- тимчасовим реєстраційним талоном (а.с. 30),

- товарно-транспортною накладною (а.с. 40),

- платіжними дорученнями (а.с. 41-43).

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 51941,25 грн.) за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій з контрагент позивача - ТОВ "Амір-Аль", фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Крім того суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Вік Трейд" чи його контрагента ТОВ "Амір Аль". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ТОВ "Вік Трейд" фактично ґрунтуються на підставі Акту перевірки його контрагента. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товарно-матеріальні цінності меті діяльності ТОВ "Вік Трейд".

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Вік Трейд" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №1411/16-03-22-02-12/33435205 від 20 травня 2014 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001952202/1271 від 11 червня 2014 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001952202/1271 від 11 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов¦9язання з податку на додану вартість в розмірі 77911,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 51941 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 25970,50 грн. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Вік Трейд" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001952202/1271 від 11 червня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція №210310032 від 03 липня 2014 року, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Вік Трейд" сплачено 100 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 1827 грн.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Вік Трейд" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, необхідно повернути позивачу сплачену згідно квитанції №210310032 від 03 липня 2014 року суму судового збору в розмірі 1644,30 грн.

В силу статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 червня 2014 року №0001952202/1271.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" (код ЄДРПОУ 33435205) сплачену згідно квитанції №210310032 від 03 липня 2014 року суму судового збору в розмірі 1644 (тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2014 року.

Суддя С.О. Удовіченко