Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/9175/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 10 год. 57 хв. № 826/9175/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВЦ-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2014 року № 0000532205 та № 0000542205

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Хайло А.А.

Представники:

від позивача Іскоростенський Д.А., довіреність № 21/07-14 від 21 липня 2014 року

від відповідача Гостило А.С., довіреність № 4506/9/26-53-10 від 28 липня 2014 року

На підставі ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 31 липня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 01 серпня 2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «МВЦ-Сервіс» з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000532205 та № 0000542205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

В період з 20 січня 2014 року по 22 січня 2014 року співробітниками ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Будівельно-Комплектуюча Компанія «Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638) за листопад 2010 року, з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року, ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» (код ЄДРПОУ 37739743) за квітень, липень 2012 року, ТОВ «Строй Плюс 2012» (код ЄДРПОУ 38322843) за листопад 2012 року, ТОВ «ТВК» Град» (код ЄДРПОУ 37165086) за вересень 2011 року, ТОВ «Торг Вест Лайт» (код ЄДРПОУ 37739570) за жовтень, грудень 2011 року та ТОВ «Міріс» (код ЄДРПОУ 34620298) за період з 01 листопада 2010 по 31 грудня 2010 року, лютий 2011 року.

За наслідком проведення зазначеної перевірки, відповідачем було складено акт №93/26-53-22-05-21/32960271 від 28 січня 2014 року, яким встановлено порушення ТОВ «МВЦ-Сервіс»: п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством було занижено суму податку на прибуток на загальну суму 231 225, 00 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «МВЦ-Сервіс» було занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 207 853, 00 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки, 13 лютого 2014 року відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0000532205, яким позивачу встановлено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 236 024, 00 грн., з яких 211 317, 00 грн. основний платіж, а 24 707, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000542205, яким ТОВ «МВЦ-Сервіс» встановлено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 231 391, 00 грн., з яких 191 783, 00 грн. основний платіж, а 39 608, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, однак рішеннями вказаних органів скарги ТОВ «МВЦ-Сервіс» були залишені без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з зазначеними податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Будівельно-Комплектуюча Компанія «Інтермарр» (Виконавець) було укладено договір підряду, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язувався провести поточний ремонт на об'єкті замовника, а саме електромонтажні роботи, а Замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених договором та додатками до нього.

06 травня 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Будівельно-Комплектуюча Компанія «Інтермарр» (Постачальник) було укладено договір № 1151, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався, в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням Покупця, поставити Покупцю товар, а останній зобов'язувався прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Також, аналогічні за змістом договори поставки товару були укладені позивачем, як покупцем, з ТОВ «ТВК» Град», ТОВ «Торг Вест Лайт», ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Строй Плюс 2012» (відповідно договори № 9193 від 19 вересня 2011 року, № 68 від 20 жовтня 2011 року, № 34 від 02 квітня 2012 року, № б/н від 01 листопада 2012 року).

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні за змістом положення були передбачені Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які діяли до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності зазначеними нормами ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, зведеного кошторисного розрахунку поточного ремонту об'єкту, локального кошторису, акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень.

Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, зведений кошторисний розрахунок поточного ремонту об'єкту та локальний кошторис не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; видаткові накладні не містять інформації щодо дати та номеру довіреності відповідальної особи; платіжні доручення не містять особистих підписів відповідальних осіб.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

В той же час, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальність та товарність операцій, що передбачені укладеними позивачем з його контрагентами договорами.

В судовому засіданні представником позивача було зазначено про відсутність у ТОВ «МВЦ-Сервіс» товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товару згідно умов зазначених договорів.

Таким чином, враховуючи те, що надані позивачем документи є неналежними доказами виконання сторонами умов вказаних правочинів, через недотримання при їх оформленні вимог чинного законодавства, та не надання позивачем відповідних первинних документів, наявність яких є обов'язковою при укладанні договорів даного виду, зокрема товарно-транспортних накладних, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, відповідач обґрунтовує свою позицію, в тому числі, відомостями актів, що були складені за наслідком проведення податкового контролю діяльності контрагентів позивача.

Так, в ході проведення перевірки ТОВ «МВЦ-Сервіс», відповідачем було використано відомості акту від 01 серпня 2012 року № 591/22-3/32914911 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лотос Автосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ «Будівельно-Комплектуюча Компанія «Інтермарр», за наслідком проведення якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011-2012 роках.

Згідно висновків акту від 26 липня 2012 року № 539/22-5/37739743 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Біллінгторг» не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Відповідно до інформації, наведеної в акті від 14 травня 2013 року № 530/22.1-7/38322843 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Строй Плюс 2012» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року, встановлено, що первинні та бухгалтерські документи такого контрагента позивача, а саме договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові банківські документи, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності з суб'єктами господарювання-контрагентами відсутні.

Також, в ході проведення зазначеної перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Строй Плюс 2012» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В ході проведення перевірки ТОВ «МВЦ-Сервіс» відповідачем було використано відомості акту від 27 липня 2012 року № 484/3-22-70-37165086 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2012 року, відповідно до якого не було встановлено фактів передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Крім того, згідно акту від 12 квітня 2012 року № 116/22-507/37739570 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, відповідно до якого встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Торг Вест Лайт» відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Торг Вест Лайт» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Виходячи з вищенаведеного, відповідачем було зроблено висновок про те, що зазначені контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Суд звертає увагу на те, що така позиція податкового органу жодним чином не була спростована ТОВ «МВЦ-Сервіс» під час розгляду даної адміністративної справи.

Додатково необхідно зазначити, що ухвалою суду про відкриття провадження від 01 липня 2014 року, в тому числі, було вирішено витребувати у контрагентів ТОВ «МВЦ-Сервіс» належним чином завірені копії документів щодо взаємовідносин з позивачем, які б підтверджували: наявність на підприємствах транспортних засобів, трудових ресурсів та основних засобів виробництва; укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов'язань з поставки товару та виконання робіт на користь ТОВ «МВЦ-Сервіс».

Станом на день прийняття даного рішення, від жодного з зазначених підприємств судом не було отримано таких доказів.

Водночас, від ТОВ «Торг Вест Лайт» та ТОВ «Будівельно-Комплектуюча Компанія «Інтермарр» на адресу суду повернулись поштові відправлення з зазначенням причини їх невручення адресатам як «немає такої організації» та «за зазначеною адресою не проживає» відповідно.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки ТОВ «МВЦ-Сервіс» № 93/26-53-22-05-21/32960271 від 28 січня 2014 року висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МВЦ-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2014 року № 0000532205 та № 0000542205 - відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк