Постанова

від 16.05.2014 по справі 802/809/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 травня 2014 р. Справа № 802/809/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Романовича С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки господарської одиниці - магазину, що належить позивачу складено акт № 048/02/21//3-2917017083 від 22.05.2013 року, який став підставою для прийняття 04.07.2013 року рішення № 020188 2800-21 про застосування фінансових санкцій до відповідача згідно ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зокрема у вигляді штрафу за зберігання тютюнових виробів з підробленими марками акцизного податку, але не менше 8500 грн. Вказане рішення позивач вважає протиправним та просить його скасувати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначила, що всі тютюнові вироби, в тому числі реалізовані під час фактичної перевірки, які зберігалися в магазині на момент проведення перевірки були придбані та отримані від постачальників за відповідними документами та з обов'язковою наявністю марок акцизного збору. При огляді товару продавцем магазину зовнішній вигляд акцизних марок не викликав сумнівів. Крім того, в магазині немає технічної можливості та необхідних спеціальних засобів для визначення автентичності марок акцизного збору. Факт, що товар був позначений марками акцизного збору, підтверджується актом перевірки, а ознаками їх підробки є суб'єктивним припущенням перевіряючих.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні посилаючись на письмові заперечення, які додані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.

Судом з'ясовано, що відповідачем 22.05.2013 року проведено фактичну перевірку щодо дотримання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено акт № 048/02/21//3-2917017083 від 22.05.2013 року яким встановлено факт зберігання у магазині тютюнових виробів, які марковані марками акцизного податку з візуальними ознаками підробки, а саме 8 пачок сигарет «Прилуки особливі» виробництва ПрАТ «АТ Тютюнова компанія ВАТ «Прилуки» дата виробництва 22.03.13 р. на суму 68 гривень та 8 пачок сигарет «Прима срібна» виробництва АТ «Імперіал Тобако Груп Україна» дата виробництва 26.03.2013 р. на суму 48 гривень (а. с. 11-12).

На підставі акту перевірки, згідно із абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідачем прийнято рішення № 020188 2800-21 від 04.07.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 8500 грн. за зберігання тютюнових виробів з підробленими марками акцизного податку (а. с. 9).

Визначаючись стосовно позовних вимог суд звертає увагу на наступне.

Так, дані правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон).

У відповідності до п.7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 року №58 "Про реорганізацію Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів", Указу Президента України від 11.07.2001 року №510 "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" та постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 року №940 "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" та Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.10.2011 року №1289, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України та його регіональні управління визначенні є державними органами контролю за дотриманням вимог законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які діють як самостійній функціональні підрозділи з правами юридичної особи у складі Державної податкової служби України.

Положення п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України передбачають, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.5. ст. 86 ПК України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Даними нормами законодавства чітко передбачено обов'язок контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня після складання акту перевірки зареєструвати його в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручити або надіслати платнику податків, навіть у випадку, якщо платник податків відмовився від підпису акту перевірки і про це складено акт відмови.

Як видно з Акту фактичної перевірки, він підписаний продавцем магазину. Разом з тим, в судовому засіданні позивач зауважила, що Акт фактичної перевірки було складено без її присутності, чим позбавлено її права на надання відповідних пояснень. Про рішення щодо застосування санкцій її взагалі не було повідомлено, а про його існування позивач дізналася лише з даного адміністративного позову. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме Акту фактичної перевірки, нею не підписувалося, а підпис є підробленим (а. с. 10).

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що до суб'єктів господарювання, у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, застосовують фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

Під час судового засідання ОСОБА_1 пояснила, що тютюнові вироби доставляються до її магазину згідно договору купівлі-продажу та при поставці останніх надаються накладні документи, сертифікати відповідності, свідоцтва про державну реєстрацію підприємця, ліцензія на право продавати тютюнові вироби та інші документи. При доставці тютюнових виробів на пачках відповідним чином наклеєні акцизні марки, але візуально визначити їх підроблення неможливо. Крім того, коли складався Акт фактичної перевірки, позивач не працювала, так як перебувала на лікарняному.

Водночас, позивач зауважила, що твердження про факт підроблення марок акцизного збору, яке підтверджується висновком спеціаліста відділу ліцензування, обліку та контролю за обігом цінних паперів і документів суворої звітності Департаменту державної політики у сфері пробірного нагляду, документів суворої звітності та лотерейної діяльності Міністерства фінансів України №154-05-13 від 05.06.2013 р. є припущенням, оскільки, зважаючи на можливість доступу до вилучених предметів третіх осіб, до експерта могли бути передані інші (аналогічні) пачки сигарет. В обґрунтування зазначеного твердження позивач вказує на те, що протокол вилучення сигарет не складався, відсутні відмітки про пакування сигарет, відсутні відповідні бірки скріплені печаткою та підписами свідків.

Також 27.08.2013 року Літинським районним судом Вінницької області винесено постанову, згідно якої адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 164-5 ч. 1 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Основною підставою для винесення такого рішення стали саме пояснення ОСОБА_1, аналогічні тим, що надані під час розгляду даної справи.

Крім того, представник відповідача не зміг відповісти на запитання суду на підставі чого вилучалися як зазначено в акті перевірки вісім пачок сигарет «Прилуки особливі» та вісім пачок сигарет «Прима Срібна», чому не складений протокол вилучення та не залучені поняті.

Отже, аналіз викладених норм законодавства та встановлених у справі фактичних обставин, свідчить про те, що рішення податкового органу від 04.07.2013 року прийняте на підставі акта перевірки від 22.05.2013 року є безпідставним та таким, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому вимоги позивача стосовно його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення податкового органу прийнято з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення головного управління Міндоходів у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій № 020188 від 04 липня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків головного управління Міндоходів у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 38717474).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович