Рішення

від 17.06.2014 по справі 908/1551/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/39/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 Справа № 908/1551/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236)

до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 2005" (юридична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Кичигіна, буд. 5-А; фактична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Заводська, буд. 1)

про стягнення суми боргу з відповідача 2 в розмірі 871342,67 грн., пені - 28520,06 грн., штрафу - 7521,75 грн., 3% річних - 5944,59 грн., інфляційних витрат - 19801,77 грн. та солідарно з відповідача 1 і відповідача 2 суми в розмірі 1000,00 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Сердюк К.В., довіреність б/н від 08.01.2014 р.

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 2005" 933130,84 грн., які складаються з 871342,67 грн. основного боргу за договором поставки № 246/13П від 23.10.2013 р., 5944,59 грн. - 3% річних, 19801,77 грн. втрат від інфляції, 28520,06 грн. пені та 7521,75 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, а також стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" частину суми заборгованості по договору поставки в розмірі 1000 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 р. справа № 908/1551/14 прийнята суддею Колодій Н.А. до свого провадження, справі присвоєно номер провадження 32/39/14, справа призначена до розгляду на 28.05.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 28.05.2014 р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів - 1, 2 розгляд справи було відкладено на 17.06.2014 р.

В судовому засіданні 17.05.2014 р. представник позивача надав додаткові пояснення, якими повідомив суд, що після звернення позивача до суду з позовом, ТОВ "Ріф-2005" погасив суму основного боргу в розмірі 250 000 грн., що підтверджується даними викладеними в акті звірки та банківськими виписками. Позивач просить суд стягнути з ТОВ "Ріф-2005" на користь позивача суму основного боргу в розмірі 621 342,67 грн. Інші позовні вимоги залишаються без змін.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 549, 553, 554, 611, 612, 624, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 246/13П від 23.10.2013 р.

16.06.2014 р. до господарського суду Запорізької області від ТОВ "Ріф-2005" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянув заявлене клопотання та залишає без задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

08.07.2014 р. закінчується строк розгляду спору і правові підстави для відкладення у суду відсутні. На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, крім того, суд відкладав розгляд справи для врегулювання сторонами спору у добровільному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Також, представник відповідача надіслав господарському суду Запорізької області клопотання про витребування доказів і призначення судових експертиз (вих. № 3 від 12.06.2012 р.) мотивуючи тим, що договір поставки ТОВ "Ріф-2005" не підписував. Для встановлення цих фактів, позивач просить суд призначити почеркознавчу та технічну експертизи та витребувати оригінал договору поруки.

Суд відхиляє клопотання позивача про призначення експертизи та витребування доказів, оскільки не вважає за доцільне призначати таку експертизу.

По-перше, відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами ст.43 цього кодексу. Крім того, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

На думку суду, у разі посилання відповідача на факт підробки документу, суду повинні бути надані належні докази, які відповідно до норм чинного законодавства встановлювали б цей факт. Оскільки підробка документів відповідно до приписів кримінального законодавства є злочином, то такий факт може бути доведено лише вироком суду, який набрав законної сили.

Крім того, 16.06.2014 р. від ТОВ "Ріф-2005" надійшла заява (вих. № 3 від 12.06.2014 р.) про роз'єднання позовних вимог та матеріали справи за позовною заявою ТОВ "Кліон" до ТОВ "Ріф-2005" про стягнення боргу на підставі договору поставки № 246/13П від 23.10.2013 р. направити за належною територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливили винесення різних рішень за однакових обставин.

Суд вважає, що позивачем не порушено привило поєднання вимог, тому підстави для направлення за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області позов ТОВ "Кліон" до ТОВ "Ріф-2005" про стягнення боргу на підставі договору поставки № 246/13П від 23.10.2013 р. відсутні.

Розглянувши заяву (вих. № 2 від 12.06.2014 р.) позивача про призначення колегіального розгляду справи 908/1551/14, суд вважає залишити її без задоволення, оскільки не вбачає складності у розгляді даної справи.

Відповідачі 1, 2 в судове засідання повторно 17.06.2014 р. не з'явились, про визнання позову не заявили, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надали.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1551/14.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 17.06.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліон" (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріф-2005" (відповідачем 2 у справі) був укладений Договір поставки № 246/13 П (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача рибу, рибну продукцію і морепродукти (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, асортименти, кількість, ціна за одиницю й загальна вартість товару узгоджується сторонами при оформленні усних заявок та вказуються в накладних. Підписані обома сторонами накладні підтверджують узгодження сторонами всіх суттєвих умов договору по відношенню до поставок відповідних партій товарів та виконання заявок по ним.

Згідно п. 3.1. Договору, умови оплати: з відстроченням платежу від дати накладної 28 днів.

При умові оплати товару по факту поставки або з відстрочення платежу (за всю партію товару чи за її частину) право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент підписання видаткової накладної та автоматично припиняється у разі прострочення відповідачем оплати поставленого товару і виставлення позивачем вимоги про повернення товару. (п. 4.2. договору).

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору поставки № 246/13П позивачем був поставлений, а ТОВ "Ріф-2005" прийнятий товар на загальну суму 1092515,01 грн. за видатковими накладними: № 170368 від 20.12.2013 р. (на суму 486821,30 грн.), № 174693 від 27.12.2013 р. (на суму 275664,40 грн.), № 9276 від 27.01.2013 р. (на суму 209863,81 грн.), № 37938 від 04.04.2014 р. (на суму 60768,00 грн.), № 43965 від 18.04.2014 р. (на суму 59397,50 грн.), копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставлений товар був отриманий ТОВ "Ріф - 2005", про що свідчить підпис повноваженого представника відповідача 2 та печатка підприємства на зазначених видаткових накладних.

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття ТОВ "Ріф-2005" товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать також підписи сторін на вказаних документах.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 872342,67 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем була направлена відповідачу 2 претензія вих. № 07 КФ-63 від 06.02.2014 р. з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості.

Відповідач визнав свою заборгованість листом б/н та б/д та повідомив про скрутне фінансове становище.

Доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Після порушення (08.05.2014 р.) провадження у справі відповідач погасив основний борг за договором поставки № 246/13П , перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 250 000грн., що підтверджено даними викладеними в акті звірки та банківськими виписками.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 246/13П в сумі 250000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу в сумі 621342,67 грн., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення основного боргу в сумі 621342,67 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і суми інфляції та визнано обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "РІФ-2005" 19801,77 грн. втрат від інфляції за період з 01.01.2014 р. по 01.04.2014 р. та 5944,59 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 28520,06 грн. пені та 7521,75 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати товару, зазначених у п. 3.1. договору позивач має право на свій розсуд:

- вимагати оплати товару і оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення, від суми належної до сплати....

У випадку порушення строків оплати партії товару більш ніж на 30 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від вартості поставленого товару (п. 5.4. договору).

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 25759,91 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Судом розрахунок штрафу в сумі 7521,75 грн. перевірено та встановлено, що вимога позивача про стягнення 7521,75 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Ріф-2005" 621342,67 грн. основного боргу, 19801,77 грн. втрат від інфляції, 5944,59 грн. - 3% річних, 25759,91 грн. пені та 7521,75 грн. штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання ТОВ "Ріф-2005" зобов'язань перед позивачем за Договором поставки № 246/13П позивачем з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем-1 у справі) був укладений Договір поруки від 23.10.2013 р. (далі за текстом - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, у відповідності до договору відповідач 1 поручається перед позивачем за виконанням обов'язку ТОВ "Ріф-2005" за договором № 246/13П від 23.10.2013 р.

Згідно п. 3.1. договору поруки, в період дії Договору поставки № 246/13П відповідач 1 відповідає за своєчасну оплату відповідачем 2 заборгованості за поставлені товари по договору поставки. Виконання зобов'язання за договором поставки забезпечуються порукою частково - у сумі 1000 грн. Відповідальність відповідача - 1 обмежується вказаною у даному пункті сумою.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 2 обов'язку за основним договором, позивач вправі звернутись із вимогою про виконання умов основного договору як до боржника, так і до відповідача 1, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем (з урахуванням п. 3.1. договору поруки), п. 4.1. договору поруки).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. (стаття 554 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання за Договором поставки ТОВ "Ріф-2005" належним чином та в обумовлені Договором строки не виконало.

Відповідно до пункту 4.1. Договору поруки та на підставі ст. 554 ЦК України позивачем на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 направлялася вимога вих. № 133 від 30.04.2014 р. про виконання поручителем взятих на себе зобов'язань.

Зазначена вимога була отримана особисто відповідачем-1, про що свідчить відповідна відмітка на цій вимозі

Матеріалами справи доведено, що Боржником та Поручителем вимоги позивач залишені без задоволення.

У відповідності до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має прав вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 6.1 Договору поруки сторони встановили, що Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки.

Отже, зобов'язання відповідача-1 як поручителя за виконання відповідачем-2 основного зобов'язання не припинено.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі - 1, 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, письмових пояснень не надали, проти позову не заперечили. Відповідачі - 1, 2 доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надали.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 2005" 621342,67 грн. основного боргу за договором поставки № 246/13П від 23.10.2013 р., 5944,59 грн. - 3% річних, 19801,77 грн. втрат від інфляції, 28520,06 грн. пені та 7521,75 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, а також стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" частину суми заборгованості по договору поставки в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 18672,60 грн. покладається на відповідача 2 та в розмірі 10 грн. покладається солідарно на відповідачів 1, 2.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 2005" 933130,84 грн., які складаються з 871342,67 грн. основного боргу за договором поставки № 246/13П від 23.10.2013 р., 5944,59 грн. - 3% річних, 19801,77 грн. втрат від інфляції, 28520,06 грн. пені та 7521,75 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, а також стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" частину суми заборгованості по договору поставки в розмірі 1000 грн. задовольнити частково.

В частині стягнення 250000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 2005" (юридична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Кичигіна, буд. 5-А; фактична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 33975802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236, код ЄДРПОУ 33134908) 621342 (шістсот двадцять одна тисяча триста сорок дві) грн. 67 коп. основного боргу, 5944 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 59 коп. - 3% річних, 19801 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот одна) грн. 77 коп. втрат від інфляції, 28520 (двадцять вісім тисяч п'ятсот двадцять) грн. 06 коп. пені та 7521 (сім тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 75 коп. штрафу, 18672 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 60 коп. судового збору. Видати наказ .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 2005" (юридична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Кичигіна, буд. 5-А; фактична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 33975802) солідарно з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236, код ЄДРПОУ 33134908) 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу, 10 (десять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріф - 2005" (юридична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Кичигіна, буд. 5-А; фактична адреса: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 33975802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236, код ЄДРПОУ 33134908) 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу , 10 (десять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" червня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.