Рішення

від 05.08.2014 по справі 904/3511/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.14р. Справа № 904/3511/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Волошинові Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬТАІР", м. Київ

до Приватного підприємства "АВІТЕКС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 588 519,49 грн.

Представники:

Від позивача: Булій Т.В., дов. № 082 від 16.10.13р.

Від відповідача: Яцюта О.Я., директор

в судовому засіданні від 21.07.2014р. оголошено перерву до 04.08.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" м. Київ звернулось до Приватного підприємства "Авітекс" м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 492864грн.90коп., 23522грн.48коп. пені, 49286грн.49коп. штрафу, 17417грн.45коп. інфляційної складової та 3% річних в сумі 5428грн.17коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов генерального договору №01/07/13-45Г від 01.07.2013р. (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 27.11.2013р.) щодо оплати товару; акти приймання-передачі; розхідні накладні, довіреності на отримання товару; товаро-транспортні накладні; норми Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що на виконання умов генерального договору №01/07/13-45Г від 01.07.2013р. (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 27.11.2013р.) ним було поставлено відповідачу тканину: бязь вибивну (арт. БН 146*150/ арт. БН 146*140) та тканину вафельну вибілену (РВ 220*150) на суму 6611299грн.20коп.

Поставка здійснювалась на умовах міжнародних правил "Інкотермс-2010": EXW (франко-склад ВАТ "Текстерно", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18), оформлювалась розхідними накладними та актами приймання-передачі.

Відповідно до змін, внесених додатковою угодою №1 від 27.11.2013р., сторонами був встановлений графік здійснення платежів. Також було визначено, що останній платіж згідно графіка (до 02.12.2013р. в розмірі 492864грн.90коп.) здійснюється з коштів, які надійшли від ДП "Укрзалізничпостач" на адресу ПП "Авітекс" протягом 2 банківських днів з моменту їх надходження.

Відповідачем протягом 08.07.2013р. - 28.10.2013р. було перераховано частину коштів в сумі 6118434грн.30коп. Тому позивач наполягає, що з 03.12.2013р. відбулось порушення відповідачем умов договору та додаткової угоди щодо несплати решти суми в розмірі 492864грн.90коп.

На підставі пункту 6.2 договору №01/07/13-45Г від 01.07.2013р. позивачем була нарахована сума пені в розмірі 23522грн.48коп. за період з 03.12.2013р. по 15.04.2014р.

Відповідно до пункту 6.3 договору №01/07/13-45Г від 01.07.2013р. був нарахований штраф в розмірі 10% від несплаченої суми, а саме - 49286грн.49коп.

Крім того, згідно статті 625 Цивільного кодексу України за період грудень 2013р.-березень 2014р. була вирахувана інфляційна складова в розмірі 17417грн.45коп. та 3% річних в сумі 5428грн.27коп. за період з 03.12.2013р. по 15.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання на 17.06.2014р. У зв'язку з нез'явленням представника відповідача та необхідністю витребування додаткових матеріалів розгляд справи відкладався на 08.07.2014р. та на 21.07.2014р.

На виконання ухвали суду Дніпропетровської області від 17.06.2014р. Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" були підготовлені та направлені письмові пояснення №ЦХП-20/3278 від 03.07.2014р. щодо договірних відносин з ПП "Авітекс".

У письмових поясненнях вказано, що станом на 02.07.2014р. підприємством було сплачено ПП "Авітекс" на виконання умов договору поставки №ЦХП-02-05213-01 від 28.08.2013р. кошти в розмірі 5719351грн.68коп.

В судове засідання від 21.07.2014р. був наданий відзив відповідача, в якому зазначалось про незгоду з позовними вимогами в повному обсязі з наступних підстав.

На виконання умов договору за період з 08.07.2013р. по 28.10.2013р. відповідач здійснив попередню оплату продукції в розмірі 6135810грн.90коп. Позивач протягом періоду з 11.07.2013р. по 30.10.2013р. відвантажив товар на суму 4466289грн.32коп. Пунктом 2.3 договору поставки №ЦХП-02-05213-01 від 28.08.2013р. передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання розхідної накладної.

27.11.2013р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, якою збільшили ціну товару та змінили графік оплати. Останній платіж в розмірі 492864грн.90коп. відповідач мав здійснити до 02.12.2013р. з коштів, які надійшли від ДП "Укрзалізничпостач". Позивач поставив товар в кількості 123478,70м.п на суму 1778093грн.28коп. Між сторонами відбулось часткове виконання умов договору поставки.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Право власності на товар поставлений до підписання додаткової угоди від 27.11.2013р. в сумі 4466289грн.32коп. перейшло до відповідача з моменту підписання розхідних накладних, тобто по 30.10.2013р. включно.

Таким чином, на момент складання відзиву відповідач має здійснити оплату (після надходження коштів від ДП "Укрзалізничпостач") товару, поставленого з моменту підписання додаткової угоди від 27.11.2013р., в сумі 108571грн.70коп.

Разом з тим, ДП "Укрзалізничпостач" не розрахувалось з відповідачем в повному обсязі. Враховуючи це та норми статті 530 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, термін виконання зобов'язання щодо оплати товару відповідно до пункту 5 додаткової угоди від 27.11.2013р. не настав. З огляду на викладене, відсутні також підстави для стягнення сум пені, штрафу, інфляційної складової та 3% річних.

Додатково відповідач зазначив, що не підписував акт прийому-передачі товару від 27.11.2013р. на заміну актів №1-5 від 11.07.2013р., 29.08.2013р., 24.09.2013р., 21.10.2013р., 30.10.2013р. до договору від 01.07.2013р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" м. Київ (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Авітекс" м. Дніпропетровськ (далі - покупець) був підписаний генеральний договір №01/07/13-45Г від 01.07.2013р. (далі - договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити тканину виробництва ВАТ "Текстерно", згідно переліку:

- бязь набивна БН 146*150/БН 146*140 - ціна за одиницю (з ПДВ) 13,38грн. - загальна кількість, що підлягає поставці 880215м.п. ± 5%;

- тканина вафельна вибілена РВ 220*150 - ціна за одиницю (з ПДВ) 16,02грн. - загальна кількість, що підлягає поставці 26478,48 ± 5%

Також в пункті 1.1 договору від 01.07.2013р. зазначено, товар поставляється окремими партіями. Кількість та вартість кожної партії товару визначається у розхідній накладній.

В розділі 2 договору від 01.07.2013р.сторони визначили умови поставки, а саме - базис та умови поставки товару згідно "Інкотремс-2010":EXW (франко-склад ВАТ "Текстерно", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18). Поставка товару оформлюється розхідною накладною та актом прийому-передачі. Відвантаження товару покупцю здійснюється на суму, що не перевищує суми коштів, зарахованих на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 2.6 договору від 01.07.2013р. для отримання товару представник покупця зобов'язаний надати довіреність затвердженої форми виключно в оригіналі. У разі ненадання доручення покупцем постачальник має право не здійснювати відвантаження товарів. Передача товару здійснюється постачальником у місці поставки за супровідними документами представнику покупця. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцеві товару, товаророзпорядчих документів та документів, що підтверджують якість товару.

В пункті 2.3 договору від 01.07.2013р. встановлено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання розхідної накладної.

Згідно розділу 5 договору від 01.07.2013р., покупець має здійснити 100% передплату товару. На момент підписання договору, його орієнтована загальна вартість становить до 12900000грн.

В пункті 5.3 договору від 01.07.2013р.передбачено, що покупець здійснює попередню оплату за товар на підставі договору шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника наступним чином:

- до 11.07.2013р. включно - 2000000грн.;

- до 16.07.2013р. включно - 500000грн.;

- з 22.07.2013р. по 26.07.2013р. включно - 500000грн.;

- з 29.07.2013р. по 02.08.2013р. включно - 500000грн.;

- з 05.08.2013р. по 09.08.2013р. включно - 500000грн.;

- з 12.08.2013р. по 16.08.2013р. включно - 1025000грн.;

- з 19.08.2013р. по 23.08.2013р. включно - 1025000грн.;

- з 26.08.2013р. по 30.08.2013р. включно - 1025000грн.;

- з 02.09.2013р. по 06.09.2013р. включно - 1025000грн.;

- з 09.09.2013р. по 13.09.2013р. включно - 1025000грн.;

- з 16.09.2013р. по 20.09.2013р. включно - 1025000грн.;

- з 23.09.2013р. по 27.09.2013р. включно - 1025000грн.;

- 30.09.2013р. - суму, необхідну для повного погашення грошових зобов'язань за договором.

Згідно пункту 8.1 договору від 01.07.2013р., договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.8, 10.9 та 10.10 договору від 01.07.2013р. усі зміни та доповнення до даного договору здійснюються в письмовій формі і підписуються повноважними представниками сторін. Всі додатки до даного договору, викладені в письмовій формі, складають його невід'ємну частину. Будь-які зміни та доповнення набувають чинності після їх підписання обома сторонами. Всі документи, що утворюються при виконанні даного договору, передані факсимільним зв'язком, мають юридичну силу з обов'язковим обміном оригіналами.

Відповідачем було надано до суду два тексти додаткових угод до договору від 01.07.2013р. №1 від 20.08.2013р. та №1 від 27.11.2013р.

Представник відповідача пояснив, що текст додаткової угоди №1 від 20.08.2013р. був отриманий факсимільним зв'язком, роздрукований, підписаний та направлений на адресу позивача.

Як вбачається з тексту згаданого документу, сторони мали намір змінити - зменшити загальну кількість товару, що має бути поставлений, орієнтовна загальна вартість договору зменшувалась до 6406000грн.; графік попередніх оплат покупцем вартості товару та розмір сум, з урахуванням зміни кількості товару; продовжувались на 21 календарний день строки відвантаження товару у разі порушення термінів оплати. Ціна товару залишалась незмінною.

Представник позивача зазначив, що обміну оригіналами, як це передбачено пунктом 10.10. договору від 01.07.2013р., не відбулось. Тому на його думку, вказаний текст не має юридичної сили.

Докази того, що сторони керувались цією угодою під час поставки та оплати товару з серпня по листопад 2013р., в матеріалах справи відсутні. Враховуючи це та з огляду на положення пункту 10.10. договору від 01.07.2013р., суд не приймає в якості доказу текст додаткової угоди №1 від 20.08.2013р., наданий відповідачем.

В подальшому, сторони підписали додаткову угоду №1 від 27.11.2013р. до договору від 01.07.2013р., в якій виклали в новій редакції пункти 1.1, 5.3, 6.3 договору від 01.07.2013р.

Так, сторонами були змінені ціна за одиницю та загальна кількість товару, що мав поставлятись. А саме -

- бязь набивна БН 146*150/БН 146*140 - ціна за одиницю (без ПДВ) 12грн. або 14,40грн. (з ПДВ) - загальна кількість, що підлягає поставці 441122м.п. ± 5%;

- тканина вафельна вибілена РВ 220*150 - ціна за одиницю (без ПДВ) 16грн. або 19,20грн. (з ПДВ)- загальна кількість, що підлягає поставці 13487м.п.± 5%

Також був змінений графік платежів та суми, які мають сплачуватись покупцем:

- до 11.07.2013р. включно - 2000000грн.;

- до 16.07.2013р. включно - 500000грн.;

- до 23.07.2013р. включно - 500000грн.;

- до 23.08.2013р. включно - 380000грн.;

- до 27.08.2013р. включно - 120000грн.;

- до 20.09.2013р. включно - 300000грн.;

- до 27.09.2013р. включно - 1550000грн.;

- до 30.09.2013р. включно - 150000грн.;

- до 18.10.2013р. включно - 190000грн.;

- до 25.10.2013р. включно - 180000грн.;

- до 28.10.2013р. включно - 248434,30грн.;

- до 02.12.2013. включно - 492864,90грн.

Відповідно до пункту 6.3 договору від 01.07.2013р., викладеного сторонами в новій редакції, сторони передбачили сплату покупцем штрафу в розмірі 10% від несплаченої суми згідно пункту 5.3 договору, якщо після надходження на розрахунковий рахунок ПП "Авітекс" коштів від ДП "Укрзалізничпостач", покупець не сплачує заборгованість перед постачальником.

Враховуючи зміну кількості товару та його ціну, була змінена загальна орієнтована вартість договору від 01.07.2013р., яка дорівнювала 6744000грн.

Крім того, в пункті 5 додаткової угоди №1 від 27.11.2013р. сторони узгодили, що останній платіж згідно графіка, визначеного в пункті 5.3 договору, в сумі не менше 492864,90грн. здійснюється з коштів, які надійшли від ДП "Укрзалізничпостач" на адресу ПП "Авітекс" протягом 2 банківських днів з моменту їх надходження до ПП "Авітекс". У випадку порушення термінів остаточного розрахунку, покупець сплачує штраф згідно пункту 6.3 договору від 01.07.2013р.

У разі несвоєчасного надходження коштів від ДП "Укрзалізничпостач" в необхідному для сплати постачальником остаточного розрахунку, постачальник зобов'язується здійснити відвантаження згідно пункту 6 додаткової угоди №1. А саме - в строк до 04.12.2013р. включно постачальник зобов'язується відвантажити на користь покупця товар - тканину "бязь набивна БН 146*150/БН 146*140" в кількості 123500м.п. ± 2% з логотипом УЗ для остаточного виконання замовлення ДП "Укрзалізничпостач" при умові повного виконання умов пункту 5 додаткової угоди.

Згідно з матеріалами справи (розхідні накладні №ТН-000959 від 10.07.2013р., №ТН-001174 від 29.08.2013р., №ТН-001295 від 24.09.2013р., №ТН-001496 від 21.10.2013р., №ТН-001508 від 30.10.2013р., №ТН-001678 від 28.11.2013р., №ТН-001697 від 03.12.2013р.) за період з липня по грудень 2013р. позивачем було поставлено на адресу відповідача товару "бязь набивна БН 146*150/БН 146*140" - 441122п.м; "тканина вафельна вибілена РВ 220*150" - 13497м.п.

Враховуючи положення генерального договору №01/07/13-45Г від 01.07.2013р. (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 27.11.2013р.), суд дійшов висновку, що позивачем були в повному обсязі виконані зобов'язання за договором з поставки товару.

В свою чергу, з липня по жовтень 2013р. відповідачем було перераховано на адресу позивача платіжними дорученнями 6118434грн.30коп. (довідка ПАТ "ОТП Банк" №70-1-1/605 від 07.04.2014р.)

Як вбачається зі змісту матеріалів справи та наданих пояснень, спір виник внаслідок зміни вартості вже отриманого товару з липня по жовтень 2013р. на підставі положень додаткової угоди №1 від 27.11.2013р., якою змінювалась ціна. Суми, які визначались в графіку платежів, також були сформовані на підставі нових цін.

Згідно зі статтею 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При цьому, статтею чітко встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Цивільного кодексу передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Але сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В договорі від 01.07.2013р. сторони визначили, що товар поставляється окремими партіями, а право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання розхідної накладної. Таким чином, виконання договору від 01.07.2013р. відбувалось шляхом поставки окремих партій товару.

На виконання умов договору за період з липня 2013р. по жовтень 2013р. позивачем було поставлено товару на суму 4466289грн.29коп. (з урахуванням ціни, визначеної в договорі від 01.07.2013р.) Відповідачем за цей період було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 6118434грн.30коп.

Розхідними накладними від 28.11.2013р. та від 03.12.2013р. позивачем було поставлено товар на суму 1778093грн.28коп. (за ціною, визначеною в додатковій угоді №1 від 27.11.2013р.), який не сплачений відповідачем в повному обсязі.

За наведених обставин, зміна ціни на товар вже поставлений та оплачений відповідачем є неправомірною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Додатково слід зазначити, що статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено - у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Додаткова угода №1 від 27.11.2013р. до договору від 01.07.2013р. не містить в собі інших термінів набуття дії її окремими положеннями. Тому суд дійшов висновку, що за загальним правилом вказана угода починає діяти з моменту її підписання сторонами.

З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що на момент вирішення спору несплаченою є сума боргу в розмірі 125948грн.27коп.

В додатковій угоді №1 від 27.11.2013р. до договору від 01.07.2013р. сторони визначили кінцевий термін оплати вартості товару 02.12.2013р. Вказаний платіж відповідач має здійснити з коштів, які надійшли від ДП "Укрзалізничпостач" на його адресу, протягом 2 банківських днів з моменту їх надходження до ПП "Авітекс".

Заперечуючи проти настання строку виконання зобов'язання, відповідач посилається на те, що ДП "Укрзалізничпостач" не в повному обсязі розрахувалось за товар, поставлений згідно договору поставки №ЦХП-02-05213-01 від 28.08.2013р.

Суд звертає увагу, що положення пункту 5 додаткової угоди №1 від 27.11.2013р. до договору від 01.07.2013р. не пов'язує настання обов'язку відповідача сплатити останній платіж з фактом повного розрахунку ДП "Укрзалізничпостач" за договором поставки №ЦХП-02-05213-01 від 28.08.2013р.

З огляду на зміст вищеназваного пункту, сторонами визначено умови виконання - коштів, які надійдуть від ДП "Укрзалізничпостач", достатньо для здійснення останнього платежу за договором від 01.07.2013р.; строк - 2 банківських дні з моменту надходження цих коштів на рахунок ПП "Авітекс". Тому висновок позивача про порушення відповідачем обов'язку саме з 03.12.2013р. є помилковим.

Згідно з витягом з "Журналу реєстрації господарських операцій, наданим на адресу суду Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", за період з 25.12.2013р. по 20.01.2014р. на адресу ПП "Авітекс" перераховані грошові кошти в сумі 5719351грн.68коп. на виконання договору №ЦХП-02-05213-01 від 28.08.2013р.

Зокрема, 25.12.2013р. Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рахунок ПП "Авітекс" було перераховано 500000грн.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні від 04.08.2014р. грошові кошти, які надходили від ДП "Укрзалізничпостач" зараховувались в той же день на рахунок ПП "Авітекс".

Враховуючи зарахування 25.12.2013р. коштів в розмірі 500000грн. достатніх для перерахування ПП "Авітекс" решти суми боргу за отриманий товар, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно ухилився від виконання зобов'язання. Останнім днем для виконання зобов'язання було 27.12.2013р.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку виконати зобов'язання з оплати суми боргу в розмірі 125948грн.27коп.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 125948грн.27коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 125948грн.27коп., у задоволенні вимог про стягнення суми боргу в розмірі 366916грн.63коп. слід відмовити через необґрунтованість.

На підставі положень 6.2 договору від 01.07.2013р. позивачем було нараховано суму пені в розмірі 23522грн.48коп. за період з 03.12.2013р. по 15.04.2014р.

За приписами цього пункту, у разі порушення умов оплати згідно пункту 5.3 покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від вартості товару, що поставляється за даним договором, за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розрахунку пені за прострочення погашення суми боргу позивачем використовувалась подвійна ставка НБУ, що відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за порушення грошового зобов'язання".

В додатковій угоді №1 від 27.11.2013р. сторони встановили новий графік платежів. При цьому, в пункті 5 цієї угоди настання строку останнього платежу було пов'язано з настанням певної події - протягом 2 банківських днів з моменту надходження до ПП "Авітекс" коштів від ДП "Укрзалізничпостач" на адресу ПП "Авітекс".

Враховуючи це, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення сплати суми боргу в розмірі 125948грн.27коп. має нараховуватись за період з 28.12.2013р. по 15.04.2014р. та дорівнюватиме 4910грн.26коп. У задоволенні вимог про стягнення решти суми пені слід відмовити.

Відповідно до пункту 6.3 договору №01/07/13-45Г від 01.07.2013р. був нарахований штраф в розмірі 10% від несплаченої суми, а саме - 49286грн.49коп.

Оскільки судом задоволено вимоги про стягнення суми боргу в частині стягнення 125948грн.27коп., обґрунтований розмір штрафу становитиме 12594грн.83коп., решта суми штрафу не підлягає задоволенню.

Крім того, згідно статті 625 Цивільного кодексу України за період грудень 2013р.-березень 2014р. була вирахувана інфляційна складова в розмірі 17417грн.45коп. та 3% річних в сумі 5428грн.27коп. за період з 03.12.2013р. по 15.04.2014р.

Судом здійснений перерахунок вказаних сум з урахуванням часткового задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу.

Судом задовольняються вимоги про сплату інфляційної складової, нарахованої за період з січня 2014 по березень 2014р., в розмірі 3802грн.16коп. та 3% річних за період з 28.12.2013р. по 15.04.2014р. в розмірі 1128грн.36коп.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" м. Київ до Приватного підприємства "Авітекс" м. Дніпропетровськ про стягнення суми боргу в розмірі 492864грн.90коп., 23522грн.48коп. пені, 49286грн.49коп. штрафу, 17417грн.45коп. інфляційної складової та 3% річних в сумі 5428грн.17коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Авітекс" м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 32688134, місцезнаходження: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 18, кв.4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" м. Київ (Ідентифікаційний код 31811808, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимірська, 99) суму боргу в розмірі 125948грн.27коп., пеню в розмірі 4910грн.26коп., штраф 12594грн.83коп., інфляційна складова 3802грн.16коп., 3% річних 1128грн.36коп. та суму судового збору в розмірі 2967грн.68коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні від 04.08.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 05.08.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова