Ухвала

від 17.07.2014 по справі 18/080-11/26/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 липня 2014 року Справа № 18/080-11/26/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМачульського Г.М., суддів:Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Грейц К.В., Добролюбової Т.В. розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 05.03.2014 у справі№18/080-11/26/8 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" доКалинівської селищної ради Васильківського району Київської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області, 2) Громадянин України ОСОБА_6 провизнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області ІХ сесії VІ скликання "Про припинення права користування земельною ділянкою" від 20.07.2011р. за №165-09-VІ.

Дана справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду Київської області 25.02.2013р. у справі №18/080-11/26/8 позов задоволено позов повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. рішення Господарського суду Київської області 25.02.2013р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014р. постанову суду апеляційної інстанції від 16.12.2013р. залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2014р. у справі №18/080-11/26/8, у якій просить скасувати зазначену постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р., а рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2013р. залишити без змін.

Заяву, з посиланням на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2009р. у справі №15/284-08, від 09.07.2009р. у справі №4/056-09, рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2010р. у справі №8/40д/10, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2011р. у справі №11/23, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2009р. у справі №4/056-09, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. у справі №11/23, постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2009р. у справі №10/277-08, від 09.12.2009р. у справі №10/277-08, від 22.10.2009р. у справі №15/284-08, від 28.09.2010р. у справі №2/151, від 12.07.2006р. у справі №03/3981, від 11.02.2009р. у справі №12/120-08, від 15.01.2008р. у справі №4/752, від 06.04.2010р. у справі №6/147-09, від 25.12.2012р. у справі №35/5005/4889/2012, від 20.07.2005р. у справі №36/118, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010р., мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме, положень частини шостої статті 120, пункту "ж" частини другої статті 132 Земельного кодексу України, частини другої статті 377, частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського суду України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 05.03.2014р. у справі №18/080-11/26/8, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в позові про визнання недійсним рішення селищної ради про припинення права користування позивача земельною ділянкою, яка знаходилась у нього в постійному користуванні та на якій розташоване майно, яке було передане йому у власність на підставі договору купівлі-продажу. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи стосовно того, що: спірний об'єкт нерухомого майна збудовано позивачем на всій площі земельної ділянки 0,72 га, яка була передана йому саме під розташування об'єкту нерухомості цілісного майнового комплексу виробничої бази по розвантажуванню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів з резервуарним парком, власником якого на теперішній час відповідно договору купівлі-продажу є ОСОБА_6 (третя особа-2 у справі); право власності на збудоване нерухоме майно цілісного майнового комплексу та право користування відповідною земельною ділянкою позивач втратив у зв'язку із примусовою реалізацію цього нерухомого майна на прилюдних торгах; спірне рішення було прийнято виконавчим комітетом Калинівської селищної ради у межах наданих їй повноважень та у відповідності до вимог діючого на момент його прийняття законодавства України, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним.

У постанові 18.03.2009р. у справі №10/277-08, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови в позові про визнання недійсним рішення селищної ради в частині відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельної ділянки площею 0,721 га, що знаходиться під цілісним майновим комплексом виробничої бази по розвантажуванню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів з резервуарним парком (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що у позивача з придбанням на прилюдних торгах по реалізації майна виробничої бази по зберіганню паливно-мастильних матеріалів з резервуарним парком, а саме адміністративного приміщення загальною площею 40,2 кв.м (що належало відповідачу-3 і було передане ним в іпотеку) виникло право на користування лише земельною ділянкою, на якій розміщене це майно. Крім того, судом також враховано, що ні в договорі іпотеки нежилого приміщення, ні в протоколі проведення прилюдних торгів по реалізації спірного майна не зазначено, що предмет іпотеки, лот, який виставлявся на торги є цілісним майновим комплексом.

У постанові Вищого господарського суду від 11.02.2009р. у справі №12/120-08 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання недійсним рішення міської ради про передачу третім особам земельних ділянок у спільну оренду для проектування та будівництва, а також визнання за позивачем права користування на умовах договору оренди земельною ділянкою площею 1,1669 га. Такого висновку суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, дійшов з огляду на відсутність правових підстав для вилучення у позивача спірної земельної ділянки, наданої йому на праві оренди, а не постійного користування, а також відсутністю підстав для припинення договору оренди цієї земельної ділянки. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами обставин, які зумовили припинення прав позивача на спірну земельну ділянку саме шляхом її вилучення, не наведено також і підстав для визнання нечинним укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки в повному обсязі з урахуванням обставин надання ним відповідної згоди лише щодо частини земельної ділянки, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Разом з тим, колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 09.12.2009р. у справі №10/277-08, на яку посилається заявник, оскільки при прийнятті зазначеної постанови судом касаційної інстанції вирішувалось процесуальне питання стосовно наявності підстав для перегляду постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.11.2008р. за нововиявленими обставинами, що не відповідає приписам розділу XII 2 ГПК України.

Не можуть бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2010р. у справі №2/151 та від 15.01.2008р. №4/752, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд обґрунтовано порушенням статей 43, 47, 84, 105 ГПК України, що полягає у неповному встановленні судами обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому відсутні підстави вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті ж самі норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, отже за вказаних обставин на зазначені постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України. Крім того у зв'язку з наведеним, рішення суду касаційної інстанції у справах №2/151 та №4/752 не є остаточними, що не виключає можливість однакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подальшому.

Проаналізувавши зміст постанови суду касаційної інстанції від 05.03.2014р. у справі №18/080-11/26/8, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 22.10.2009р. у справі №15/284-08, від 12.07.2006р. у справі №03/3981, від 06.04.2010р. у справі №6/147-09, від 25.12.2012р. у справі №35/5005/4889/2012, від 20.07.2005р. у справі №36/118, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010р., на які він посилається, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах з огляду на різні предмети позовів у цих справах. Так, у справі №18/080-11/26/8, про перегляд постанови в якій подано заяву, предметом позову є визнання недійсним рішення селищної ради про припинення права користування земельною ділянкою, тоді як у справі №15/284-08 позов заявлено про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у справі №03/3981 позов заявлено про визнання недійсною відмови в узгодженні меж земельної ділянки при виготовленні проекту вилучення (відведення) земельної ділянки, у справі №6/147-09 позов заявлено про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, у справі №35/5005/4889/2012 позов заявлено про дострокове розірвання договору оренди землі, в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010р. позов заявлено про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, у справі №36/118 позов заявлено про визнання недійсним договору нежитлових приміщень та зобов'язання звільнити займані нежитлові приміщення, що передбачає також різні підстави позовів та виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 111 16 ГПК України.

Судовими рішеннями, на які у заяві, поданій в порядку розділу ХІІ 2 ГПК України, може здійснюватись посилання на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, можуть бути лише рішення судів касаційних інстанцій, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим посилання заявника на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2009р. у справі №15/284-08, від 09.07.2009р. у справі №4/056-09, рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2010р. у справі №8/40д/10, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2011р. у справі №11/23, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2009р. у справі №4/056-09, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. у справі №11/23, не можуть розглядатись як підстава для допуску справи №18/080-11/26/8 до провадження Верховного Суду України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" у допуску справи №18/080-11/26/8 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Г. Мачульський Судді С. Бакуліна Н. Волковицька К. Грейц Т. Добролюбова