Ухвала

від 23.07.2014 по справі 826/11402/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/800/30448/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Ліщиної І.О., Касапської О.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр протеін продукт" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014

у справі № 826/11402/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002912250, № 0002922250 та № 0011112250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2012 позов задоволено у повному обсязі, виходячи з того, що зафіксовані в акті перевірки порушення позивачем правил оподаткування не знайшли свого документального підтвердження у ході розгляду справи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002912250; у цій частині позову відмовлено; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2012 залишено без змін.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване незаконно.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, оформлену актом від 21.06.2013 № 197/2240/31723256. За наслідками цієї перевірки податковим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002912250, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 531 243,06 грн. (у тому числі 424 994,45 грн. за основним платежем та 106 248,61 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002922250 про нарахування Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 92 910,11 грн. (у тому числі 74 328,09 грн. за основним платежем та 18 582,02 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0011112250, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 5784 грн.

На обґрунтування правомірності оспорюваного донарахування з податку на прибуток ДПІ зазначає про невключення Товариством до складу оподатковуваного доходу суми кредиторської заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Груп», по якій минув строк позовної давності.

По цьому епізоду суди встановили, що 03.10.2006 Товариством (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Групп» (виконавець) було укладено договір на виготовлення продукції з давальницької сировини, за яким виконавець зобов'язався виготовити соєвий текстурат з наданої позивачем сировини. Додатковою угодою до цього договору, яку укладено 09.10.2009, сторонами було визначено граничний строк проведення розрахунків за цим договором у жовтні 2014 року.

31.03.2011 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Групп» було проведено залік зустрічних однорідних вимог шляхом зарахування заборгованості позивача перед цим постачальником у сумі 2 023 783,11 грн., яка виникла за названим договором, у рахунок погашення боргу товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Групп» перед позивачем за договором оренди обладнання від 18.06.2007 № 26/07. За наслідками проведення цього заліку зобов'язання позивачем перед товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Групп» були припинені у повному обсязі.

За наслідками встановлення цих обставин суд першої інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про відсутність у позивача безнадійної кредиторської заборгованості перед названим контрагентом, яка підлягає включенню до доходів платника відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України. Адже з огляду на перенесення строку розрахунків за договором від 03.10.2006 на момент проведення товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Групп» заліку зустрічних однорідних вимог зазначена заборгованість не набула ознак безнадійної, позаяк строк позовної давності по розглядуваному зобов'язанню не закінчився. За фактом погашення цієї заборгованості заліком зустрічних вимог відбулося зменшення власного капіталу замовника (позивача у справі), що виключає наявність у нього обов'язку збільшити оподатковуваний дохід.

Суд апеляційної інстанції безпідставно підтримав правову позицію податкового органу, пославшись на оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, по якій станом на 31.12.2012 обліковується кредиторська заборгованість Товариства перед названим постачальником за договором від 03.10.2006 № 57.

Оборотно-сальдова відомість є фінансовим документом, в якому відображені бухгалтерські узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний період. Зазначений документ бухгалтерської звітності сам по собі не може бути беззаперечним доказом існування у платника заборгованості. Інших доказів на підтвердження цього факту податковим органом не представлено.

За таких обставин слід погодитися з висновком суду першої інстанції про незаконне донарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

На обґрунтування висновку про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ (який слугував підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 № 0002922250 та від 10.07.2013 № 0011112250) ДПІ послалася на факт включення Товариством до податкового кредиту у травні 2012 року ПДВ у сумі 5783,97 грн. та у липні 2012 року ПДВ у сумі 506,09 грн. за відсутності податкових накладних, складених постачальниками, а також на незаконне коригування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у бік зменшення по правовідносинам з приватним підприємством «Прогрес» та з товариством з обмеженою відповідальністю «СтеМас».

Суди обох попередніх інстанцій погодилися з необґрунтованістю наведеної правової позиції податкового органу. Так, аналізуючи правовідносини позивача з приватним підприємством «Прогрес» та з товариством з обмеженою відповідальністю «СтеМас», суди встановили, що підставою для коригування податкових зобов'язань (сформованих Товариством за наслідками виконання поставок харчових добавок та м'ясної продукції в адресу названих контрагентів) стало повернення цими контрагентами придбаного товару позивачеві.

За правилами пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 195.1 статті 195 названого Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Таким чином, зменшення позивачем податкового зобов'язання за фактом повернення товару покупцем відповідає вимогам податкового законодавства, що регулює розглядувані правовідносини.

Доводи податкового органу про формування Товариством податкового кредиту за відсутності податкових накладних, складених постачальниками, також належним чином спростовані судами з посиланням на наявність у позивача відповідних податкових накладних. Наведений висновок у касаційному порядку учасниками провадження не оспорюється.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства у повному обсязі, у зв'язку з чим у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору у відповідній частині.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр протеін продукт" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 у справі № 826/11402/13-а скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2012 у справі № 826/11402/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак